«Ми активно боротимемося»: адвокати ‒ про «Бахчисарайську справу Хізб ут-Тахрір»

Майже два роки тому ‒ 12 травня 2016 року ‒ були арештовані бахчисарайці Ремзі Меметов, Енвер Мамутов, Зеврі Абсеїтов та Рустем Абільтаров. Їх звинувачують у причетності до забороненої в Росії ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір». Поки тривало слідство, вони перебували в СІЗО Сімферополя. Зараз же справу передали до суду.

Про те, де й коли почнеться судовий процес над «бахчисарайською четвіркою», в чому їх звинувачують і що їм загрожує ‒ говоримо в програмі «Право на свободу» в ефірі Радіо Крим.Реалії з адвокатами Сергієм Легостовим та Оксаною Железняк, які, окрім цієї справи, ведуть багато резонансних справ щодо порушень прав людини в Криму.

‒ Розкажіть, де й коли почнуть розглядати кримінальну справу?

Железняк: Розгляд цієї кримінальної справи планується вже найближчим часом, оскільки в наших підзахисних вже закінчуються терміни утримання під вартою. Зараз вони перебувають у сімферопольському СІЗО, поки що вони не етаповані до Ростова-на-Дону. Справу розглядатиме Північно-Кавказький окружний військовий суд. Разом із тим, на останньому продовженні утримання під вартою, що відбулося у Верховному суді, справу повернули до Прокуратури Криму, але жодних документальних підтверджень цього факту немає. Звісно, сторону захисту дивує ця обставина. Для нас незрозуміло, на якій підставі та в зв'язку з чим прокуратура звернулася до Верховного суду, хоча наші підзахисні документально вже числяться за Північно-Кавказьким окружним військовим судом, із клопотанням про продовження на 30 діб запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Клопотання прокурора було задоволене, й ми оскаржили цю постанову. За останньою інформацією, Верховний суд залишив цю постанову чинною.

‒ Ви вже ознайомилися з матеріалами справи. Які докази надала сторона звинувачення?

Легостов: Так, ознайомилися. В основному сторона звинувачення будує свої докази на психолого-лінгвістичній та релігієзнавчій експертизі, матеріалах оперативно-розшукової діяльності, що фіксували зустрічі та розмови наших підзахисних. Буде кілька секретних свідків і, як завжди в списку в таких справах, деякі свідки будуть живі.

‒ На чому будуватиметься лінія захисту?

Легостов: Лінія захисту будується на тому, що наші підзахисні провину не визнають. Вони мають право вільно та мирно збиратися, що вони й робили, вони мали право, згідно з Конституцією Російської Федерації, вільно й мирно висловлювати свої ідеї та переконання. Вони говорили про політику, про іслам, про інші речі. Це не заборонено. Вони не виношували планів і не збиралися змінювати конституційний лад, насильно захоплювати владу від Калінінграда до Камчатки. У них була знайдена ісламська література, що не містить жодної загрози. Їхні розмови мали соціально-економічний характер.

‒ Коли ви востаннє раз бачилися зі своїми підзахисними? Який у них настрій перед початком судового процесу?

Легостов: Востаннє ми бачилися на початку квітня. У нас було судове засідання. Тоді ми боролися проти продовження термінів утримання під вартою до 30 діб. З усіма чотирма ми протягом п'яти-шести годин спілкувалися в залі судового засідання.

​Железняк: Настрій у них, безумовно, бойовий. Вони активно готуються до свого захисту. Вони не готові так просто визнати звинувачення. Тому ми активно боротимемося.

‒ Чи плануєте ви виїжджати до Ростова на засідання? Чи, як це відбувається з ялтинською групою, братимете участь із Сімферополя через відеоконференцзв'язок?

​Железняк: У цьому випадку складно говорити про наші плани, оскільки подібне рішення ухвалює суд. Хто буде у нас головою, хто увійде до суддівської колегії, нам зараз невідомо. Можливо нам доведеться їздити, до чого ми, безумовно, готові, а можливо, все-таки до нас поставляться лояльно, й ми перебуватимемо в Сімферополі.

‒ Скільки людей в адвокатській групі в цій справі?

Железняк: Чотири людини.

‒ Тобто по одному на кожного фігуранта? У ялтинській групі хтось захищає в Криму, а хтось їздить до Ростова. Там більша група. У цій справі такого немає?

Железняк: Це вимушені заходи, ми таким чином намагаємося запобігти порушенню прав наших підзахисних. Для того, щоб наші колеги були присутні як у Північно-Кавказькому окружному військовому суді, так і Сімферополі. Щоб адвокати мали можливість допитувати свідків і водочас контролювати процес, щоб цей свідок не користувався своїми протоколами допиту, щоб йому ніхто нічого не підказував. Ця схема досить добре працює.

​‒ Ми чули про жахливі умови утримання в СІЗО. Як здоров'я у ваших підопічних? Чи є скарги на щось?

Легостов: Умови утримання та стан самої будівлі СІЗО ще з часів України не відповідали навіть мінімальним стандартам умов утримання людей. Зараз у зв'язку з переповненням СІЗО не всі камери обладнані спальними місцями за кількістю осіб, які там утримуються. Мій підзахисний Ремзі Меметов поки на здоров'я не скаржиться, він досить міцний чоловік. Але надання медичної допомоги там на вкрай низькому рівні. Домогтися належного стандарту надання допомоги ‒ дуже велика проблема.

‒ Бахчисарайській групі, як і раніше ялтинській, висунули друге звинувачення ‒ підготовку до насильницького захоплення влади. Що їм загрожує? В який загальний термін можуть вилитися ці два звинувачення?

Легостов: Їм закидають певні дії (місце, час, спосіб) за статтею 205.5 «Участь в діяльності забороненої організації», й ці ж самі дії їм закидають щодо насильницького захоплення влади. Ми вважаємо, що тут немає якоїсь сукупності, ця стаття зайва. Оскільки в них не було такої мети, у них не було зброї, не було боєприпасів і вони не виношували цілі насильницького захоплення влади. Тому ми не згодні з цим звинуваченням, подали відповідне клопотання, зробили заяву, але поки звинувачення залишається за двома статтями кримінального кодексу.

‒ Які доводи були у звинувачення, коли додавали цю статтю?

Легостов: Звинувачення виходитьі з того, що передбачені три етапи: мирний, напівмирний та третій ‒ насильницьке захоплення влади та створення всесвітнього халіфату.

‒ Виходить, із теорії вони вивели звинувачення?

​Легостов: Так, із теорії. Вони вважають, що чотири прості людини в змозі захопити владу. При цьому незрозуміло, де вони захотіли це зробити ‒ в Бахчисараї, в Криму, чи в усій Російській Федерації. Це звинувачення ми вважаємо абсурдним. А термін там передбачений понад 10 років.

Железняк: Покарання призначатиметься в сукупності, за першою статтею санкція теж була посилена й становить понад 10 років. Наскільки суд буде лояльним чи визнає винними в скоєнні цього злочину, поки зарано говорити.

‒ Чи дозволяють вашим підзахисним бачитися з родичами? Як часто вдається домогтися побачень для сім'ї?

Железняк: Досить рідко. З огляду на те, що вони перебувають у СІЗО вже не один рік, і на стадії ознайомлення з матеріалами справи був період, коли їм дозволяли зустрічатися з родичами. Зустрічі були досить короткими, але вони дають якийсь заряд бадьорості та надію побачитися найближчим часом. Звісно, хотілося б частіше. Північно-Кавказький окружний військовий суд не є противником таких зустрічей. У разі звернень із клопотаннями при перебуванні кримінальної справи в їх провадженні вони дозволяють побачення, що не може не радувати.

‒ У Ростові-на-Дону засідання відбуваються у відкритому режимі чи так само як у Криму, в закритому?

Железняк: У закритому режимі проходить тільки попереднє засідання, якщо таке призначається, а також засідання щодо продовження запобіжного заходу. Наступні, як показує практика, відбуваються в відкритому режимі, з вільним доступом всіх охочих, наскільки це дозволяє місткість залу. Тому можна прийти, але саме в Ростові. Якщо ми перебуваємо в Сімферополі через відеозв'язок, суд не дозволяє входити слухачам ‒ нібито через те що основне судове засідання відбувається в Ростові, так що будьте люб'язні приїжджати туди.

Легостов: Я б хотів додати, що 4 грудня 2017 року, коли суддя Північно-Кавказького окружного військового суду приїжджав до Сімферополя продовжувати термін утримання під вартою ялтинській групі, це засідання в Кримському гарнізонному військовому суді було відкритим. Відкритим, на відміну від Верховного суду Криму, що розглядав аналогічні питання багато разів. До зали запустили родичів, по дві-чотири людини від кожного підсудного, а їх ‒ шестеро. І ще суддя дозволив до певного моменту журналістам провести фотографування. Тобто ось таких, мінімум, три відмінності. Одна справа, одні закони ‒ але два різних суди.