Єнакієве вирізняється навіть серед окупованих міст Донбасу. Там досі відчувається вплив колишнього українського президента-втікача Віктора Януковича і його «сім’ї», адже це місто було їхньою вотчиною довгі роки і, цілком ймовірно, залишається таким і зараз. Ексклюзивний матеріал журналістів проекту Радіо Свобода Донбас.Реалії про життя в окупованому Єнакієвому.
Дим заводських труб на горизонті, всюди – триколори угруповання «ДНР». Так нині виглядає колись стотисячне місто Єнакієве.
Місяць тому на головному місцевому підприємстві – металургійному заводі – сталася сильна пожежа. Згоріло ключове обладнання. Комбінат опинився на межі закриття, а це для міста рівнозначно катастрофі. З надзвичайною ситуацією впоралися, але проблеми залишилися.
До війни старі домни модернізували німецькими системами Siemens – вони якраз і постраждали під час пожежі. Замінити пошкоджені деталі навряд чи вийде, інакше – світовий бренд ризикує потрапити під санкції. Тепер завод працює, у кращому випадку, на третину, порівняно із довоєнними потужностями.
– Зараз завод працює, – каже місцевий житель.
– А що випускає?
– Заготівлю, сталь, швелери. Всю продукцію, для якої у нас є цехи. Все виробляє. Потужності не ті вже – набагато менші, вся справа в поставках.
Єнакієве: обстріли
Із квітня 2014 року Єнакієве – під ковпаком угруповання «ДНР». Місто розташовне між Горлівкою і Дебальцевим – віддалене від лінії розмежування. І хоча за місцевими мірками, це майже глибокий тил, за час бойових дій місту періодично діставалося від артилерії.
Востаннє по Єнакієвому вдарили 22 березня цього року. З військового полігону між Горлівкою та Єнакієвим, під час навчання корегувальників бойовиків. Цей випадок активно обговорювали в соцмережах, але на відкритий протест тут не зважилися. Окупаційна «адміністрація» тоді виправдовувалася вибухом побутового газу.
Хоча, на перший погляд, шрамів війни на вулицях не видно. Ходить громадський транспорт – недорогі, старі трамваї. Вартістю два рублі – це менше від гривні за проїзд. Зустрічаються зразки і новіші – із захоплених бойовиками підприємств концерну «Метінвест». Крім трамваїв, у місті їздять маршрутки.
Ціни на продукти
Переміщаємося на найближчий ринок. Продукти тут – і місцеві, і російські. Ціни на свіжі овочі і м’ясо – дорожчі, ніж по інший бік лінії фронту. Продукти першої необхідності за ціною схожі.
«Я беру за 10 рублів (близько 5 гривень – ред.) хліб! Молоко – за 34 (близько 17 гривень – ред.) беру. А яйця по 44 (близько 22 гривні – ред.) брала останній раз», – розповідає місцева жителька.
«Є 11 рублів (близько 5 гривень – ред.) хліб, є по 13 (близько 6 гривень – ред.). «Шахтарський» хліб коштує 17 рублів (близько 8 гривень – ред.). Молоко в пакетах – 50 рублів (близько 25 гривень – ред.). Дешевше не буває. Домашнє коштує 40 рублів за літр (близько 20 гривень – ред.)», – каже продавчиня магазину.
Вартість ліків
А ось деякі ліки в аптеках коштують іноді навіть дешевше, ніж на підконтрольній Україні території.
«Анальгін» –10 таблеток – 8 рублів (близько 4 гривень – ред.). Флакончик «Корвалолу» на 50 мілілітрів – 24 рублі (близько 12 гривень – ред.). «Нітрогліцерин» 40 таблеток – 45 рублів (близько 23 гривень – ред.)», – розповіла працівниця аптеки.
Однак чимало препаратів у дефіциті: «У цій запитав – ніби є. В інших не було ліків», – зазначає молода жінка, яка шукає необхідний препарат.
Залізниця і автостанція Єнакієвого
У місті працюють кілька вокзалів. Це – залізничний. Порожній і, здається, покинутий.
«На електричці можна – до Ясинуватої, до Макіївки. А більше... Я не дуже їжджу», – відповіла місцева жителька.
Після окупації найдальші тутешні маршрути – до Луганська, але й ті з пересадками, або до кордону з Росією – на пункт пропуску «Успенка – Матвіїв Курган». Це досить популярний напрям.
«Ми хотіли до Краснодара чимось доїхати, а звідти – автобусом до Ялти. А тепер виходить – до Креничної, до Іловайська, від Іловайська до Успенки, до кордону. А з Успенки – там поїзд до Ростова. Але це ми якщо о восьмій звідси виїдемо – о п’ятій годині тільки в Ростові будемо», – розповідають місцеві.
Значно більше людей – на автостанції. Маршрутки, усі з номерами угруповання «ДНР», тут більш затребуваний і зручний вид транспорту.
– Куди їдете?
– Ми – в Горлівку, – відповіла жінка.
– А скільки коштує до Горлівки?
– 22 рублі.
– А ще якісь автобуси ходять?
– На Макіївку, до Донецька. До Луганська ходять.
Вплив Януковича і «сім’ї»
Місцева визначна пам’ятка і гордість Єнакієвого – ліцей – колишня школа, в якій колись навчався український президент-втікач Віктор Янукович.
Раніше щоразу перед приїздом Януковича в рідне місто школу ремонтували, фарбували, білили. Вона і сьогодні виглядає дуже презентабельно.
«Що стосується мого рідного міста, я хочу, щоб воно щодня ставало красивішим – і це радувало людей, які тут живуть», – казав Янукович.
Навіть зараз Єнакієве, порівняно з іншими окупованими містами Донбасу, не викликає враження всіма забутого міста, яке загрузло у запустінні і розрусі. Основні автомобільні дороги в місті – без ям, з новим асфальтом.
Але це не стосується тротуарів. Частина головних єнакіївських підприємств і шахт продовжують працювати, щоправда, з перемінним успіхом. За місцевими чутками, хоча Янукович і його оточення втекли до Росії, вони все ще мають тут вплив. Так, поруч з ватажком угруповання «ДНР» Олександром Захарченком періодично можна побачити Романа Храменкова.
Храменков – чоловік племінниці Людмили Янукович, дружини Віктора Януковича. Стоматолог за професією, Храменков вже встиг побувати «народним депутатом» угруповання «ДНР», а також – «народним мером» Єнакієвого і сусідньої Горлівки. Його зараховують до клану «єнакіївських» – групи вихідців з Єнакієвого, головна ознака яких – різні корупційні схеми і величезні тіньові гроші.
