Доступність посилання

ТОП новини

Віталій Портников: Плювки в перемогу


Парад у День перемоги, Сімферополь

Спеціально для Крим.Реалії

Коли я в чергове стикаюся зі святкуванням «перемоги у Великій Вітчизняній війні» в Росії та анексованому Криму, завжди замислююся над тим, чи розуміють учасники заходів, в яку безодню цинізму вони потрапляють на кожному святі. І як кожна нова річниця перетворює пам'ять про жертви та битви Другої Світової війни на бісівський карнавал.

Люди, які йдуть з портретами своїх близьких вулицями російських і кримських міст, мають розуміти: найбільше їхні родичі не хотіли нової війни й ненависті. Здебільшого, це були прості люди. Не міфологічні герої, які помирали з ім'ям Сталіна на губах ‒ їх після війни створила радянська пропаганда, ‒ а звичайні люди, які волею історії опинилися в кривавій м'ясорубці. І ці люди не хотіли повторення війни ‒ якими б не були їхні ідеологічні погляди. Радянська фраза «Аби не було війни», яку знає кожен, хто жив у СРСР або спілкувався з його громадянами ‒ походить звідти. Вірш Євтушенка «Чи хочуть росіяни війни?» ‒ походить звідти.

Підміна фрази «Аби не було війни» на фразу «Можемо повторити» ‒ це трагічна зміна свідомості цілого суспільства, справжній плювок у минуле. Святкування Дня Перемоги в анексованому Криму, на землі, щедро политій кров'ю українських учасників боїв за півострів ‒ ще один такий плювок. Тому що святкування це організовують люди, які виганяли з Криму онуків цих загиблих і поранених солдатів війни, які принижують Україну, країну, яка була невід'ємною частиною загальної перемоги. Третій плювок ‒ це небажання згадувати, що депортація корінних народів Криму ‒ а серед них були й герої війни ‒ стала ще одним результатом перемоги.

Депортація корінних народів Криму ‒ а серед них були й герої війни ‒ стала ще одним результатом перемоги

І тому перемога для нас інша, ніж у наших союзників, американців і британців. У них це був тріумф свободи, у нас ‒ тріумф власного зла, зміцнілого після перемоги над чужим злом. І в Криму цей тріумф зла виявився повною мірою ‒ а коли здавалося, що все вже скінчилося й ми живемо звичайним мирним життям, він знову набрав силу.

Саме тому після війни всі емоції наших дідусів і бабусь вилилися в просту фразу «Аби не було війни» ‒ та й ту сьогодні намагаються забрати.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG