Минулого тижня видання BuzzFeed News з посиланням на два джерела в дипломатичних колах повідомило: президент США Дональд Трамп сказав лідерам «Групи семи», що Крим є російським, адже всі, хто живе на півострові, говорять російською. За інформацією видання, заява Трампа прозвучала під час вечері з лідерами G7 в межах саміту в Канаді минулої п'ятниці. Як раніше зазначали Крим.Реалії, інформація, що з'явилася в пресі, поки не отримала офіційного підтвердження.
При цьому низка американських політологів зазначає: якщо така заява дійсно мала місце, вона може мати набагато серйозніші наслідки, ніж це здається на перший погляд. Зокрема, саме таку думку висловив в інтерв'ю Крим.Реалії відомий американський аналітик, в минулому ‒ спеціальний радник Держдепартаменту США щодо Радянського Союзу Пол Гобл.
Використання Трампом путінського аргументу небезпечне
«Особливу тривогу в заяві американського президента викликає не тільки те, що він виправдовує російську анексію Криму, а й те, які аргументи він використовує для цього. З 2014 року навіть Путін як головний свій аргумент наводить результати так званого «референдуму», проведеного ним в окупованому Криму. Однак Трамп сказав, що Крим належить Росії вже на тій підставі, що «всі люди там говорять по-російськи», використовуючи тим самим більш ранні твердження Путіна про «русскій мір». Держдепартамент США вже дав зрозуміти, що, незважаючи на повідомлення про коментарі Трампа в Оттаві, позиція Вашингтона щодо Крима не змінилася. Однак навіть у цьому випадку використання Трампом путінського аргументу небезпечне», ‒ впевнений американський експерт.
За словами Пола Гобла, такого типу заяви не тільки підтримують уявлення Путіна про те, що мова визначає етнічну приналежність і, отже, має визначати громадянство, а й ігнорують теперішні реалії як у світі в цілому, так і на пострадянському просторі зокрема.
Москва не має прав на російськомовних у Білорусі, на півночі Казахстану або в Україні, але Путін думає, що має таке право
«Існує багато країн, населення яких розмовляє, наприклад, англійською або французькою, проте це не означає, що всі вони мають бути частиною однієї країни. Насправді, найчастіше країни, що говорять однією мовою, найбільше розходяться одна з одною. На пострадянському просторі путінське уявлення про світ і його визнання Трампом спричиняє дві небезпеки. З одного боку, воно ігнорує той факт, що багато російськомовних громадян інших держав ототожнюють себе саме з ними, а не з Росією, і тому не повинні ставати жертвами окупації в ім'я їх передбачуваної спільності, заснованої лише на мові. Москва не має прав на російськомовних у Білорусі, на півночі Казахстану або в Україні, але Путін думає, що має таке право, а Трамп таким своїм зауваженням підбадьорює та стверджує його в цій думці.
З іншого боку, тут не береться до уваги можливість того, що сама Росія може розпастися на численні російськомовні держави, такі як Сибір, Урал або Інгрія. Всі вони можуть говорити російською, але це не буде й не повинно бути підставою для реваншистської політики Кремля проти них у майбутньому. Словом, якби Трамп погодився з результатами фальшивого референдуму в Криму, вже це було б невірно й трагічно, однак його згода з путінським принципом набагато гірша й небезпечніша, незалежно від офіційної політики США», ‒ додав американський політолог.
При цьому Пол Гобл зазначає, що одних тільки слів Дональда Трампа недостатньо для того, щоб Путін зважився на нову агресію, оскільки витрати від такого кроку були б занадто високі для Кремля.
Якби Трамп погодився з результатами фальшивого референдуму в Криму, вже це було б невірно й трагічно, однак його згода з путінським принципом набагато гірша й небезпечніша
«Кремлівський лідер і надалі шукатиме слабкі ланки й будуватиме свої розрахунки на основі витрат. Зараз мене турбують два можливі сценарії: морська атака з Азовського моря та рух проти Молдови. Завдання Заходу в цьому випадку ‒ збільшити потенційну ціну агресії, і робити це швидко та різко, а не повільно та поступово. Однією з причин, через які Путін зміг продовжувати свої дії в Україні, є те, що Захід не наклав санкції відразу, а робив це повільно. Це дало Путіну можливість адаптуватися, звинувачуючи Захід у всіх внутрішніх труднощах», ‒ вважає експерт.
Ще однією тривожною тенденцією Пол Гобл назвав пропозицію грецької громади півострова перейменувати Крим, повернувши йому «історичну назву Таврида, яку він мав до створення СРСР».
Крим ‒ це єдина батьківщина кримських татар. Окупація Москви була найбільш жорстко спрямована саме проти цього народу
«З одного боку, це різко підірвало б становище кримських татар, для яких Крим є їхньою унікальною національною батьківщиною, оскільки таку пропозицію можна використовувати для заперечення права кримських татар на національне самовизначення. Крим ‒ це єдина батьківщина кримських татар. Окупація Москви була найбільш жорстко спрямована саме проти цього народу як найбільш послідовного противника анексії. Нова ідея особливо небезпечна для кримських татар, оскільки вона відкидає той народ як ключову національність на півострові й використовуватиметься Москвою, щоб спробувати відвернути увагу від того, що російські окупаційні сили в Криму зараз є, можливо, найбільш етнічно репресивним режимом у світі.
З іншого боку, цей крок також відкриває шлях для більшої російської агресії. Ті, хто готовий прийняти ідею про повернення до «Тавриди» як до назви півострова, можуть не знати, що в царські часи до складу Тавриди входили не тільки Крим, але й велика частина півдня тієї території, яку путінський режим назвав Новоросією. Таким чином, це крок не до компромісу, а, швидше, перехід до подальшої агресії: «гібридної» або якоїсь іншої», ‒ застерігає Гобл.
При цьому американський аналітик висловлює сумніви в тому, що подібна ідея справді зародилася в невеликій грецькій громаді Криму.
«Не варто забувати, що це саме російська держава, а не греки, першою посилалася на те, що зараз є південно-східна Україна та Крим, як на Тавриду. Ця ідея небезпечна й тим, що вона виглядає привабливим способом «вийти» з проблеми Криму, просто перейменувавши його», ‒ додає він.
