Фейкове харчування

Уявіть, що ви стрибаєте з парашутом. В одному випадку вам укладає його на землі досвідчений інструктор із багаторічним стажем, з вами проводять детальний інструктаж, перед стрибком отримані сприятливі метеозведення і ви приземляєтеся на заздалегідь підготовлений майданчик

В іншому випадку вам укладає парашут людина, яка кілька разів бачила, як це роблять інші; сам парашут зшитий гнилими нитками з місцями зотлілої тканини; метеослужби на аматорському аеродромі немає і ви стрибаєте за борт з висоти 2 тисячі метрів при швидкості вітру 20 метрів за секунду, а внизу у вас дроти високовольтної лінії електропередач. Які шанси вижити у вас в першому випадку і в другому?

Приблизно те ж саме відбувається і з парентеральним харчуванням у Олега Сенцова, який голодує. Теоретично на такому харчуванні можна жити досить довго, але що насправді?

Стандарти російської медицини далекі від західних, а стандарти тюремної медицини – від загальноросійських. Те, що на Заході є передовою медичною технологією, в Росії часто опускається до критичного рівня, а в колоніях і тюрмах перетворюється на пародію.

Парентеральне харчування, яке нібито отримує Олег Сенцов, – це внутрішньовенне введення поживної суміші амінокислот, мінералів, вітамінів, вуглеводів та інших необхідних для життєдіяльності препаратів. Тільки на перший погляд здається, що все так просто. Ось що говорить лікар-анестезіолог реанімаційного відділення лікарні Хадасса в Єрусалимі Володимир Бродський: «Це справді дуже складна проблема – лікувати хворого парентеральним харчуванням. Такі хворі перебувають у нас на постійному біохімічному контролі. Як правило, раз у два-три дні робиться рентген, раз у тиждень – комп'ютерна томографія, це дуже складні хворі. Я слабо уявляю, як в умовах в'язниці можна це робити».

Про недостатню оснащеність табірних медустанов говорить і юрист московського фонду «На захист прав ув'язнених» Надія Раднаєва: «Оснащення медичних установ кримінально-виконавчої системи виразно гірше, ніж у цивільних лікарнях».

Які лабораторні аналізи, тим більше біохімічні, можуть бути в табірній санчастині? Які консультації фахівців? Яка комп'ютерна томографія – її і в містах-то треба чекати в чергах тижнями!

Що таке табірна санчастина, важко пояснити людині, яка не побувала в тюремному світі. Але доктор Бродський не просто професіонал високого класу, в радянські часи він був політв'язнем, сидів у таборі. «Ну, неможливо, це потрібен персонал підготовлений, – говорить він. – Неможливо давати парентеральне харчування хворому в такому гострому стані, в якому перебуває зараз Сенцов, в умовах табірної санчастині. Неможливо. Те що відбувається, це просто безвідповідальне ставлення до людини».

Що насправді отримує Сенцов під виглядом парентерального харчування не знає ніхто, крім тих, хто робить йому ці вливання. Подібною інформацією адміністрація колонії не ділиться, посилаючись на лікарську таємницю. Надія Раднаєва каже, що це загальнопоширена практика, колонія «Білий ведмідь» у Лабитнангі в цьому сенсі не унікальна.

У пресу потрапляють відомості, що Сенцову переливають до 3-4 літрів рідини щодня. Тим часом, півлітровий флакон парентерального харчування середньої якості коштує в Росії близько 4-5 тисяч рублів. Хто повірить, що адміністрація колонії витрачає на свого ув'язненого 30-40 тисяч рублів на день?

Володимир Бродський каже, що це парентеральне харчування для одного хворого обходиться їхній клініці приблизно в 5 тисяч доларів щодня, а з консультаціями фахівців, щоденними аналізами й обстеженнями, щоденним підбором на комп'ютері збалансованої поживної суміші – вдвічі більше. Нічого подібного не може дозволити собі навіть середня російська лікарня, вже не говорячи про табірну санчастину.

Неправильне застосування парентерального харчування може призвести до серйозних ускладнень. Навіть не вивірена точно швидкість внутрішньовенного введення препаратів може спричинити тяжкі наслідки. А вивірятися вона повинна щодня з урахуванням поновлення суміші в залежності від результатів аналізів. Чи до таких тонкощів табірному медперсоналу?

Відома табірна байка про те, що тюремний лікар від головного болю дає одному зека половину таблетки, а від болю в животі в другого – іншу половину. І такий насправді рівень табірної медицини. Парентеральне харчування Олега Сенцова – це заспокійливий міф для міжнародної громадськості, і остання можливість для катів лицемірно заявити: «Ми зробили все можливе, щоб урятувати його життя».