У серпні виповнюється 10 років від початку російсько-грузинського збройного конфлікту, відомого як «п’ятиденна війна». Провину за початок військових дій кожна сторона й досі перекладає на противника. Конфлікт забрав життя сотень людей і сьогодні перебуває в «замороженому» стані. Проте деякі важливі події там розвиваються й досі.
З початку 90-х років Грузія зберігала непрості, але мирні відносини з двома сепаратистськими регіонами – Абхазією і Південною Осетією, які де-факто були незалежними при російській військовій підтримці.
2008 року Грузія почала розглядати можливість вступу в НАТО, що сприяло загостренню відносин. Росія направила до Абхазії додаткові сили миротворців. Грузинський президент Міхеїл Саакашвілі тоді розцінив це як спробу захопити анклав.
Після кількох місяців ескалації і перестрілок ситуація вийшла з-під контролю і вилилася в повномасштабну війну.
Коли в ніч на 8 серпня Грузія намагалася відновити контроль над частиною своєї міжнародно визнаної території, Цхінвальським регіоном, контрольованим тоді гібридними російсько-сепаратистськими формуваннями, на допомогу цим силам прийшла Росія, щоб «змусити Грузію до миру».
У Тбілісі стверджували, що російська армія увійшла в Південну Осетію ще до того, як грузинські війська почали атаку з метою відновлення контролю над регіоном. Москва, в свою чергу, звинуватила грузинську сторону в розв’язанні військових дій.
На відміну від конфлікту з Україною 2014 року, 2008-го Москва офіційно оголосила про введення на територію Грузії частин своєї регулярної армії
На відміну від конфлікту з Україною 2014 року, 2008-го Москва офіційно оголосила про введення на територію Грузії частин своєї регулярної армії. Зрештою конфлікт вийшов за межі сепаратистських республік.
Цю війну назвали першою європейською війною 21-го століття.
«Російські війська могли легко захопити столицю Тбілісі, якби тодішній президент Франції Ніколя Саркозі не зміг переконати російського президента Дмитра Медведєва погодитися на повне виведення військ із Грузії – хоча й Абхазія та Південна Осетія залишилися за межами сфери згоди», – йдеться в статті Euractive.
Конфлікт тривав до 12 серпня, і вже 26 серпня Росія офіційно визнала Південну Осетію і Абхазію «незалежними державами». Внаслідок цього на початку вересня Тбілісі розірвав із Москвою дипломатичні відносини.
Конфлікт тривав менш ніж тиждень, проте не лише забрав сотні життів, але також привернув чимало уваги і мав значні геополітичні та економічні наслідки. Багато держав донині продовжують наполягати на відмові Росії визнати грузинські регіони незалежними.
Місія США в ОБСЄ за кілька днів до десятої річниці опублікувала у своєму Twitter допис, у якому засуджує дії Росії: «Наступного тижня виповниться 10 років із тих пір, як російські збройні сили увійшли через міжнародний кордон із Грузією, намагаючись змінити ці кордони силою. Росія все ще окупує грузинську територію. Ми знову закликаємо Росію вивести свої сили на довоєнні позиції, як це було погоджено 2008 року».
На початку червня високий представник ЄС у закордонних справах Федеріка Моґеріні нагадала, що через десять років після окупації Росією Абхазії та Південної Осетії ЄС не здається і все ще шукає «справжнього вирішення» конфлікту, йдеться в Euractive.
Продовження «мовчазної окупації»
Проте, хоча й конфлікт широко вважають «замороженим», деякі суттєві зміни там усе ж відбуваються. Згідно із численними повідомленнями, проросійські військові, наприклад, продовжують буквально рухати спірний кордон фактичної межі з сепаратистською Південною Осетією попри численні зауваження з боку США та інших західних акторів.
«Інколи вночі просто «заковтують» по кілька акрів. В інших місцях проривають канави, встановлюють камери спостереження і зелені знаки: «Увага! Державний кордон! Проїзд заборонено!», – пояснює оглядач Nbc News.
Кордон, який постійно рухають, уже розділив громади і «проковтнув» будинки, йдеться у статті.
Багато хто вбачає в таких діях «мовчазну окупацію» територій Грузії, зауважує автор.
Грузія не відмовиться від НАТО
1 серпня президент Грузії засудив Росію через незаконну окупацію частини Грузії – як раз на початку військових навчань із США та кількома іншими членами НАТО. В них беруть участь близько 1300 солдатів із Грузії, 1170 зі США та ще кілька сотень із восьми інших держав-членів НАТО.
«Сьогодні ви стоїте на території країни, двадцять відсотків якої абсолютно незаконно окупував наш сусід Росія», – заявив президент Грузії Ґіорґі Марґвелашвілі.
2018 рік також є роком десятої річниці саміту НАТО у березні 2008 року в Бухаресті, коли альянс пообіцяв остаточне членство Грузії.
Прем’єр-міністр Грузії Мамука Бахтадзе у липні заявив, що набуття членства у НАТО зробить увесь регіон безпечнішим.
«Членство в НАТО не націлене проти когось, а служить тому, щоб зробити регіон більш сильним, передбачуваним та безпечним», – зазначив Бахтадзе.
Російський президент Володимир Путін в інтерв’ю американському телеканалу Fox News після зустрічі з президентом США Дональдом Трампом заявив, що його держава «вкрай негативно» відреагує на можливе приєднання України та Грузії до НАТО, бо це «є прямою загрозою національній безпеці» Росії.
У відповідь на цей коментар президент Грузії Ґіорґі Марґвелашвілі заявив, що Тбілісі не відмовиться від намірів стати членом НАТО.
