Доступність посилання

ТОП новини

Кримське ханство. Влада та суд


Крим.Реалії підготували цикл публікацій про минуле Кримського ханства і його взаємини з Україною

(Продовження, попередня частина тут)

Історії Кримського ханства не пощастило двічі: в Російській імперії її писали переважно чорними фарбами, а в Радянському Союзі взагалі спробували забути. Та й жителі сучасної України, ніде правди діти, здебільшого перебувають у полоні російських міфів і помилок щодо кримських татар. Щоб хоч трохи виправити ситуацію, Крим.Реалії підготували цикл публікацій про минуле Кримського ханства та його взаємини із Україною.

Тепер, поговоривши про населення та територіальний устрій країни, логічно поставити питанням: як було організоване управління всією цією територією та народом, який проживав на ній? Розкажіть про державну структуру Кримського ханства: як була влаштована ханська адміністрація, що являв собою її державний апарат, як здійснювалося правосуддя в країні?

Опис державної структури країни варто почати, звичайно, з посту її правителя. Кримський хан, як уже не раз говорилося раніше, це була посада виборна, й ці вибори здійснювалися представниками чотирьох шляхетних родів Криму. Кандидатура, яку можна виносити на ці вибори, була чітко визначена традицією: формально, в хани мав обиратися найстарший член владної ханської династії Гераїв. А після його смерті престол дістався у спадок наступному за старшинством члену династії. Як правило, це був один із братів колишнього хана, але принциповим було не це, а саме старшинство.

Такою була теорія. Її нечасто вдавалося дотриматись на практиці, а в пізній період її й зовсім дотримувалися надзвичайно рідко, однак хоча б формально їй намагалися слідувати: тому при воцарінні чергового хана було заведено, щоб усі родичі, які були старші його за віком, залишали Крим і переселялися до своїх маєтків у Туреччині. І тоді виходило, що хан дійсно залишався найстаршим із Гераїв у Криму, а старого звичаю, хоч і з застереженням, дотримувалися.

Самі вибори хана формально здійснювалися четвіркою карачі-беїв ‒ тобто особливо знатних беїв, які були представниками кримських родів Ширін, Барин, Аргин і Кипчак

А самі вибори хана формально здійснювалися четвіркою карачі-беїв ‒ тобто особливо знатних беїв, які були представниками кримських родів Ширін, Барин, Аргин і Кипчак. У Криму були й десятки інших знатних прізвищ, але саме ці чотири були найбільш родовитими та впливовими, й тільки вони могли брати участь у виборах хана. Пізніше, після перемоги Криму над Ордою, коли в кримське підданство влилося ще й безліч колишніх ординських улусів, у цю колегію хани внесли ще два колишніх ординських роди: Мансур та Сіджеут, тим більше що Мансури за кількістю та впливом перевершували всі інші кримські роди, окрім Ширінів.

Вибори відбувались у вигляді наради, на якій карачі-беї приходили до узгодженого рішення, потім саджали новообраного кандидата на полотно білої повсті й піднімали його за чотири кінці, а потім читали над ханом спільну молитву.

Цей звичай, безумовно, вражав і був красивим, проте неймовірно архаїчним, і в попередніх випусках я вже розповідав, що всі більш-менш енергійні хани намагалися запровадити османський лад у спадкування, щоб влада автоматично переходила від батька до старшого сина, проте беї цього не допускали, й османські султани стояли на їхньому боці. Вже до середини 17 століття ці вибори перетворилися на чисту формальність, тому що до цього часу всю владу звільняти та призначати ханів привласнили собі османські султани, однак, нехай навіть і формально, беї при призначенні султаном кожного нового хана все одно проводили процедуру його виборів, хоча вже й без білої кошми.

У хана було два офіційні спадкоємці ‒ як правило, це були його брати. Старший із цих спадкоємців носив титул «калга-султан»

У хана було два офіційні спадкоємці ‒ як правило, це були його брати. Старший із цих спадкоємців носив титул «калга-султан». Він вів нагляд над східною частиною країни та мав власну резиденцію з палацом у містечку Ак-Месджид (Біла Мечеть, нині ‒ Сімферополь), звідки щотижня приїжджав до Бахчисарая до хана на наради.

Пост другого спадкоємця називався «нуреддін-султан». Він наглядав за західною частиною держави, а його резиденцією, як правило, служив один із ханських заміських палаців у цій західній частині, а пізніше нуреддіни мали резиденцію вже в самому Бахчисараї. Ну а всі інші, молодші члени ханського сімейства, які перебували в Криму, державних посад не мали ‒ за винятком тих із них, кого хан призначав своїми намісниками в кочові орди Причорномор'я.

Судово-дорадчим органом при хані був так званий Диван, до якого входили обидва ханські спадкоємці, карачі-беї, лідери мусульманського духовенства, які являли собою не тільки духовну, але одночасно й судову владу, а також довгий список чинів придворної адміністрації. Цей Диван збирався, за можливості, щотижня та розглядав найважливіші судові справи, які не могли вирішуватися на місцях.

Але іноді, значно рідше, для наймасштабніших питань ‒ як, наприклад, питань оголошення війни або запровадження екстрених загальних податків ‒ збирався найвищий законодавчий орган ханства: Курултай. Це була асамблея всієї знаті Криму, на ній формулювалися рішення, які найвищі беї оголошували хану. Вважалося, що в цьому випадку беї говорять від імені всього народу, тому що до цієї загальної асамблеї в кожному великому роді потрапляли й локальні, так би мовити, фамільні курултаї Ширінського або, наприклад, Мансурського родів. Цей загальний Курултай мав величезний вплив, бувши навіть вправі затверджувати або відхиляти законодавчі та виконавчі ініціативи самого хана.

Судова влада Криму, як я розповідав, здається, в сьомій нашій розмові, цілком перебувала в руках мусульманського духовенства й, по суті, була незалежна від хана. Усі кримські судді на місцях підпорядковувалися вищим придворним суддям, а ті звітували перед Кефінським муфтієм. При цьому, начальником над кефінським муфтієм був не хан, а лише османський султан, і відомі випадки, коли на суд кефінського муфтія виносилися навіть питання про те, хто з протиборчих кандидатів у хани мав по праву займати престол, і винесені муфтієм рішення беззаперечно виконувалися самими ханами.

Щодо виконавчої влади на місцях ‒ то ця влада здебільшого здійснюється не центральними державними органами, а внутрішніми структурами бейських родів

А щодо виконавчої влади на місцях ‒ то ця влада здебільшого здійснюється не центральними державними органами, а внутрішніми структурами бейських родів. Адже більшість кримських земель були поділені між знатними родами, хан мав у цих бейських феодальних наділах лише опосередковані повноваження. Ось саме для узгодження й розподілу адміністративних питань між ханською владою та бейским самоврядуванням хани й призначали двох своїх спадкоємців, калга-султана та нуреддін-султана, в східну та західну частину держави, де ті надалі взаємодіяли з ватажками знаті відповідного регіону: калга з беєм роду Ширін, а нуреддін з беєм роду Мансур.

Далі буде.

XS
SM
MD
LG