Італійський щоденник La Stampa заторкує проблеми надання автокефалії Українській православній церкві. Каталонський часопис La Vanguardia пише про призначення виборів і нового ватажка проросійських сепаратистів на сході України. Британське видання The Times порівнює путінський режим із нацистським режимом у Німеччині.
Популярний італійський щоденник La Stampa містить статтю «Ознаки «війни православ’я» в Україні». Туринське видання додає у підзаголовку, що призначення Константинопольським патріархатом двох екзархів до Києва для підтримки шляху до надання автокефалії Українській православній церкві викликало жорстку реакцію Московського патріархату. Все це, як зазначає газета, не залишає сумнівів у тому, що православ’я постає перед складним періодом.
Часопис додає, що майбутній сценарій набуття Українською православною церквою автокефалії, визнаної Константинопольським патріархом, активно підтримується нинішнім політичним керівництвом України. Італійський щоденник наводить слова президента України Петра Порошенка, який заявив, що у питанні автокефалії УПЦ, так само як і у питаннях вступу України до НАТО та Європейського Союзу, Київ не питатиме дозволу ані у президента Росії Путіна, ані у патріарха РПЦ Кирила.
La Stampa вказує, що судячи з першої реакції, що надійшла з Москви, процес виокремлення назалежної православної церкви в Україні не буде безболісним. Ба більше, деякі клерикали, наближені до Московського патріархату, вже звинуватили Екуменічного патріарха у Константинополі у «блюзнірстві», тоді як інші подейкують щодо певної «ціни», яку буцімто було сплачено Константинополю за схвалення автокефалії УПЦ.
Туринське видання додає, що в очах російського православ’я надання автокефалії УПЦ значитиме «безпрецедентний напад» на канонічну територію Московського патріархату. Не залишається осторонь і Українська православна церква Московського патріархату, що активно «підспівує» голосам, що лунають із Москви. Італійський часопис наводить слова неофіційного спікера УПЦ Московського патріархату Василя Анісімова, який гостро скритикував те, як, на його думку, нинішній Екуменічний патріархат у Константинополі, нібито, піддався тиску з боку українського політичного керівництва, яке Анісімов навіть визначив як «злочинне».
«Ознаки «війни православ’я» в Україні»
Провідне періодичне видання іспанського регіону Каталонія La Vanguardia друкує матеріал «Cепаратисти сходу України призначають вибори на 11 листопада». У статті повідомляється, що проросійські бойовики самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» на сході України оголосили плани провести вибори 11 листопада. Каталонське видання наголошує, що обидві так звані «народні» республіки на Донбасі не визнані міжнародною спільнотою. Газета нагадує своїй читацькій аудиторії, що саме у листопаді цього року виповниться чотири роки з часу проведення перших «виборів» на цих територіях, де 2014 року контроль захопили підтримувані Москвою сепаратисти після того, як в Україні перемогли проєвропейські сили внаслідок повстання проти проросійського президента Віктора Януковича.
La Vanguardia веде далі, повідомляючи, що на додаток до оголошення про вибори у листопаді, так званий «парламент» донецьких сепаратистів призначив нового ватажка бойовиків у особі Дениса Пушиліна. Новий ватажок заступає на цій посаді вбитого внаслдіок вибуху в донецькому ресторані Олександра Захарченка. Іспанський часопис нагадує, що 37-річний Пушилін і без того був одним із ватажків бойовиків Донецька і входив до керівництва сепаратистів. Газета додає, що Пушилін також входив до контактної групи на переговорах у Мінську. У вересні 2015 року, як пише каталонський часопис, Пушилін очолив так званий «парламент» донецьких бойовиків.
«Cепаратисти сходу України призначають вибори на 11 листопада»
Один із найшанованіших часописів Великої Британії The Times публікує статтю «Як нацисти пролили світло на змову з метою отруїти Скрипаля». У підзаголовку додається, що, напевно, російське шпигунське керівництво замовило напад на Скрипаля, аби зробити Кремлю щось «приємне», що нагадує, як свого часу нацисти намагалися зробити «приємне» своєму фюрерові.
Автор матеріалу – Бен Макінтайр нагадує, що британський міністр із питань безпеки Бен Воллес висловив своє переконання, що Володимир Путін стоїть за отруєнням колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля. Макінтайр пише, що у радянські часи було цілком неприпустимим, аби політичне вбивство було плановано і здійснено без погодження на найвищому рівні. За умов параноїдальної російської партійної бюрократії будь-який важливий крок мав би послідовно узгоджуватись із керівництвом аж до головного лідера. Втім, на думку автора, путінський режим не працює у такий саме спосіб. Макінтайр вважає, що у цьому випадку постає ймовірною версія, що недолугі співробітники російської військової розвідки цілком автономно вирішили, те, що зветься, подарувати своєму «фюрерові», читай Путіну, щось «приємне».
The Times зазначає, що так само відбувалось і у нацистській Німеччині, коли найвище керівництво навіть заохочувало підлеглих робити те, що на їхню думку, могло б сподобатися Гітлеру. На думку Бена Макінтайра, все це цілком пасує до портрету путінського режиму у Росії і могло б, до певної міри, пояснити спробу отруєння Скрипаля. Так само, як і у випадку з Гітлером, путінські ідеї та схильність до жорстокості задають тон і напрямок політиці його країни. У той сам час, як вказує Макінтайр, все це не звільняє самого Путіна від відповідальності за те, що роблять його підлеглі. Так само як і Гітлер несе повну відповідальність за злочини фашизму.
Автор статті вважає, що хтось у керівництві російського ГРУ побачив шанс «вислужитися» звівши рахунки зі Скрипалем, продемонструвавши ініціативу, напруживши шпигунські м’язи і, знов таки, намагаючись зробити головному керівникові «приємне». Відтак двох збиткових кримінальних елементів було відправлено до Англії з метою здійснити напад на Скрипаля. Все це, як вважає Макінтайр, і демонструє наскільки по-аматорськи все було зроблено цими двома вбивцями з численними порушеннями того, що визначається як «шпигунська вправність».
Зрештою, як підсумовує автор, Путін несе відповідальність за напад у Солсбері, так само, як Гітлер несе відповідальність за злочини свого режиму. Проте, на думку Макінтайра, ми навряд чи коли-небудь побачимо наказ вбити Скрипаля з особистим підписом Путіна, бо ж тут саме його оточення намагалось зробити своєму «фюреру» щось приємне. А це «приємне» стало, у результаті, справжньою катастрофою для самого Путіна.
З кожною спробою «замутити» воду у цій справі, Кремль виглядає дедалі більш ізольованим і сміховинним. Путін, у свою чергу, замість того, аби бути задоволеним, нині є розлюченим до крайньої межі. Відтак, як завершує, Бен Макінтайр, незграбні потенційні вбивці Скрипаля ніколи не постануть перед судом у Британії, бо російський режим вже очевидно від них позбувся.
«Як нацисти пролили світло на змову з метою отруїти Скрипаля»
