Україна готується до передчасних виборів у парламент. У списках різних партій свої кандидатури висунули близько десяти політиків, чиновників і громадських діячів ‒ вихідців з Криму. Представники Меджлісу кримськотатарського народу також оголосили про свою участь, але розділилися між різними політичними силами. Крим.Реалії продовжують розмовляти з кримчанами, які мають намір боротися за депутатський мандат на майбутніх виборах до Верховної Ради.
У нинішній передвиборчій кампанії лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв і заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз внесені до списку партії Петра Порошенка «Європейська солідарність». Голова Меджлісу Рефат Чубаров став третім номером у списку партії «Сила і честь» Ігоря Смешка. Перший заступник міністра інформаційної політики України Еміне Джеппар йде до Верховної Ради в списку партії «Українська стратегія Гройсмана». А партія «Голос» Святослава Вакарчука веде до Ради виконавчого директора компанії ASTEM, делегата Курултаю кримськотатарського народу Рустема Умерова та координатора ініціативи «КримSOS» Тамілу Ташеву.
Координатор і виконавчий директор благодійного фонду «ВостокSOS», кримчанка Олександра Дворецька зареєстрована під номером 31 у списку партії «Голос». Блогеру та дизайнеру з Криму Лізі Богуцькій дісталося 100 місце в списку партії Володимира Зеленського «Слуга народу».
Йти до Верховної Ради України має намір і кримчанин, колишній народний депутат України, бізнесмен Андрій Сенченко. Має намір балотуватися в народні депутати також Гаяна Юксель ‒ член Меджлісу кримськотатарського народу, в минулому ‒ медіа-менеджер у низці кримськотатарських ЗМІ.
Чому представники Меджлісу кримськотатарського народу пішли на вибори в списках різних партій? Чи можливо співпрацювати щодо кримських питань, перебуваючи у списках різних політичних сил? І що необхідно для деокупації Криму та створення національно-територіальної автономії кримських татар? В ефірі денного ток-шоу на Радіо Крим.Реалії ведуча Катерина Некреча шукає відповіді на ці запитання з лідером кримськотатарського народу Мустафою Джемілєвим.
‒ Ви та заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз увійшли до списку партії Петра Порошенка «Європейська солідарність», а голова Меджлісу Рефат Чубаров опинився у списку партії «Сила і честь» Ігоря Смешка. Кримські татари також йдуть до парламенту від «Української стратегії» Володимира Гройсмана та «Голосу» Святослава Вакарчука. При цьому під час президентських виборів Меджліс офіційно підтримав Петра Порошенка. Чи немає тут дисонансу?
‒ До окупації ситуація була зовсім іншою. Як правило, ми на парламентських виборах йшли з певною політичною силою, була у нас певна кількість електорату (до 2014 року Мустафа Джемілєв один раз обирався до українського парламенту від партії «Народний Рух», тричі ‒ від «Нашої України», в яку влився «Народний Рух», один раз ‒ від «Батьківщини» ‒ КР). Вони вносили в прохідну частину свого списку наших представників. Зараз ситуація змінилася, у нас електорату немає ‒ він в окупованому Криму. Виїжджати на вибори може тільки кілька сотень людей. Тому тут для нас не має значення, з ким... Ну як, має значення. Звичайно, для нас в першу чергу важливо, що ми ні в якому разі не підемо з проросійськими політичними силами. При визначенні, кого куди делегувати, ми дивимося, що це за політична сила, хто за нею стоїть, якою вони бачать Україну. Цього разу ми, звичайно, зацікавлені в тому, щоб якомога більше представників корінного народу Криму було в парламенті. Тему Криму постійно висвітлювати необхідно, а це будуть робити найкраще представники цього народу.
У нас електорату немає ‒ він в окупованому Криму.
‒ Тобто до вас звернулися представники всіх цих партій, чи ви звернулися до них?
‒ Окрім перерахованого вище, ми також делегували кандидатів у «Народний Рух» та в «Партію зелених», це Гаяна Юксель ‒ хоча малоймовірно, що вони пройдуть. Це все партії, які висловили бажання, скажімо так. Ну взагалі-то, звичайно, Рефат Чубаров не дуже хотів йти з «Блоку Петра Порошенка», тому що весь час вони були разом. Та й потім, наша заява на президентських виборах ‒ це не просто думка Меджлісу, це думка наших співвітчизників в Криму, з якими ми постійно підтримуємо зв'язок. Мотивоване це було тим, що саме Петро Порошенко найактивніше говорив про деокупацію та тему Криму на Генеральній асамблеї ООН, в ПАРЄ. Він же створював робочу групу з відновлення національно-територіальної автономії (кримських татар ‒ КР), щодо внесення змін до Конституції. Словом, були всі підстави для того, щоб кримські татари підтримували Порошенка. Чубарову він теж запропонував місце в списку, але нам здалося, що це на межі великого ризику, що за списком Смешка більш імовірно, що він пройде. Але, може бути, ми й помилилися. Поки що, як показують рейтинги, «Сила і честь» не долає 5-відсотковий бар'єр. Будемо сподіватися, що все-таки пройде.
Чубарову він теж запропонував місце в списку
‒ Чи немає тут прихованої образи Меджлісу на Петра Порошенка?
‒ Ми зараз не можемо очікувати, щоб Петро Порошенко заповнив весь свій список кримськими татарами, це зрозуміло... Хоча я йому пропонував, давайте замість мене візьміть Рефата Чубарова. Необов'язково мені в моєму віці, вже не дуже пристойно динозавру бути депутатом. Я вже 20 років відсидів. Але він сказав: ні, я б хотів бачити вас у списку. З одного боку, дуже добре, що в різних політичних партіях будуть наші люди. При ухваленні якихось документів, пов'язаних з Кримом, з корінним народом, вони можуть більш ефективно забезпечити підтримку цих фракцій..
Вже не дуже пристойно динозавру бути депутатом. Я вже 20 років відсидів
У нас є запитання від радіослухача Олександра з Москви: «Ви не боїтеся, що може перемогти Віктор Медведчук ‒ кум Володимира Путіна? Які будуть ваші дії, якщо багато набере ця партія ‒ кажуть, щось близько 10%?».
‒ Щось після цих президентських виборів активно почали повертатися ось ці сили, і будь-яких механізмів протидії у нас поки, по-моєму, немає. Але я не думаю, що вони будуть якоюсь загрозою нашій державі, максимум вони на виборах наберуть 10-11%, будуть якоюсь фракцією. Але за великим рахунком український народ досить зрілий, і на курс на євроінтеграцію, який ми проголосили, вони вплинути не зможуть.
‒ Як вийшло, що в «Слузі народу» немає нікого з кримських татар?
‒ Це питання потрібно адресувати «Слузі народу». У нас якоїсь алергії до цієї партії немає. Ми, щоправда, оголосили, що переходимо в конструктивну опозицію. Але взагалі Володимир Зеленський сказав, що не буде мати справу ні з ким зі старої влади, а ми стара влада, так би мовити. Однак, говорячи про конструктивну опозицію, ми чітко сказали, що не будемо радіти провалам нового президента. Ми будемо намагатися допомогти тримати курс на євроатлантичну інтеграцію, щоб тема деокупації Криму була постійною. Якщо вони цього будуть суворо дотримуватися, ми не опозиція, а союзники. Але, тим не менше, в оточенні Зеленського кілька різних груп. Дехто говорить, що без кримських татар ніяк, а інші кажуть, що ми противники, що нічого спільного не може бути. Я думаю, що найближчим часом у нас відбудеться зустріч і ми розставимо всі крапки над «і».
‒ Ви говорили про координацію у Верховній Раді. Чи немає у вас занепокоєння, що, скажімо, думка кримськотатарської молоді, яка може потрапити до парламенту, розійдеться в чомусь з думкою Меджлісу?
‒ Твердої гарантії того, що людина буде слідувати рішенням Меджлісу, немає, навіть коли вона є членом Меджлісу. У нас в історії було багато таких випадків. Але ми говоримо не про членів Меджлісу, а про тих, кого Меджліс рекомендував.
‒ Що потрібно для того, щоб донести чинній владі, президенту, новому уряду та Верховній Раді, що таке кримськотатарська автономія, чому це потрібно народу?
‒ Загалом в українському суспільстві розуміння цієї проблеми немає. Деякі кажуть, що в такому випадку автономію попросять ще й інші: угорці, румуни. Мовляв, Україна розпадеться. Абсолютна нісенітниця. Йдеться не про створення чогось нового, а про відновлення того, що було злочинно зруйноване в 1944 році. Багато хто не розуміє, що така автономія вже існувала. До речі, у публічній дискусії між двома турами президентських виборів Володимир Зеленський конкретної відповіді на це запитання не дав. Він сказав, що після деокупацію мають бути створені всі умови для процвітання кримськотатарського народу. Я вирішив, що у них немає розуміння цієї проблеми. Думаю, на майбутній зустрічі ми якраз будемо говорити на цю тему. На моїх очах змінюється ставлення деяких партій ‒ «Радикальної партії», «Батьківщини» ‒ та й взагалі соціологічні дослідження говорять про те, що більше ніж половина української спільноти готова до того, що в Криму має бути національно-територіальна автономія. Це дуже обнадійливий сигнал. Тут є величезна роль засобів масової інформації, щоб вони говорили про доцільність і законність такого кроку.
‒ Що ви маєте на увазі?
‒ У світі існує право народу на самовизначення і право держави на свою територіальну цілісність. Пропонується формула створення своєї форми державності у вигляді національно-територіальної автономії в межах унітарної української держави. Це не суперечить ні одному, ні іншому правилу.
‒ Для того, щоб цю автономію втілити в життя, необхідно спочатку провести деокупацію Криму. Як ви це бачите?
‒ Це питання глобальне, воно не пов'язане тільки з Кримом. Але ми можемо деокупувати півострів за декількох обставин. По-перше, має бути посилення держави в військовому плані, щоб вона могла відбити будь-яку нову агресію. По-друге, нам дуже важлива стабільність в Україні, тому що будь-яка дестабілізація на користь нашого ворога. Шанси у Росії закріпити за собою Крим є тільки в тому випадку, якщо в Україні буде проросійська влада, будуть скасовані санкції. Звичайно ж, ми пов'язуємо це з курсом країни на євроатлантичну інтеграцію і посилення санкцій проти агресора. Тому зараз ось ці тенденції, щоб знову пустити Росію в ПАРЄ, ми вважаємо кроком назад. І Зеленський у Берліні та в Парижі дуже чітко це прокоментував, хоча й Ангела Меркель, й Еммануель Макрон залишилися при своїй думці, на жаль. Особливої трагедії я тут не бачу, але зазвичай посилення репресій щодо кримських татар прямо пропорційне тому, як реагують на це на Заході.
‒ Чи можете ви сказати, що будете представляти у Верховній Раді та на міжнародній арені кримчан загалом?
‒ Сказати, що я представляю всіх кримчан, я не можу, тому що в Криму завжди є люди, орієнтовані на Росію... Кримські татари прекрасно розуміють, що майбутнього в окупованому Криму у них немає, у складі Росії теж немає. Своє майбутнє вони пов'язують з деокупацією. Що стосується проросійської частини населення Криму, я їх теж розумію. Понад 90% російськомовного населення в Криму ‒ це переселенці з різних областей Росії після депортації, і у них, звичайно, є якісь зв'язки. Але принципова відмінність у нас така: ваша любов до Росії зрозуміла, але ви взяли свої валізи та приїхали. Вам ніхто не заважає їхати на свою батьківщину, якщо вам так це подобається. Але їхати туди, на вашу батьківщину, разом з нашою батьківщиною ми не згодні.
‒ Що б ви хотіли сказати кримчанам?
‒ Я ще раз хочу повторити, що майбутнього у Криму в окупації, в складі Російської Федерації немає й не може бути. Тому що окупація ніколи визнаватися світовою спільнотою не буде, і півострів буде весь час таким регіоном загнивання. Там неможливо захистити права людини, поки не настане деокупація. Тому всі наші зусилля мають бути спрямовані на те, щоб якомога швидше Крим був звільнений від чобота окупанта. Іншого виходу у нас немає.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
