У Києві проукраїнські активісти зірвали виступ популярної російської блогерки, яка раніше незаконно відвідала Крим, вимагаючи від неї відповіді на запитання: «Чий Крим?». Та на запитання відповідати відмовилася і перервала зустріч з шанувальниками. Об'єктивності заради треба зазначити, що Олександра Мітрошина у своєму Telegram-каналі згодом підкреслила, що не підтримує анексію Криму.
В Україні періодично виникають скандали з російськими громадськими та політичними діячами, а також sз російськими артистами, які, навіть якщо публічно і не підтримують анексію Криму, проте із задоволенням його відвідують, іноді незаконно заїжджаючи на півострів буквально перед своїм візитом до України. У зв'язку з цим варто відзначити один аспект сучасної «навколокримської» теми, який досі незаслужено мало висвітлювався.
Для початку несподіване запитання: що спільного між приналежністю Криму та ІДІЛ?
Тим, хто в Україні цікавиться публікаціями російських ЗМІ на міжнародну тематику, ‒ та й кримчанам, які ще не зовсім асимілювалися в російській дійсності, ‒ вже давно ріже око одна малозрозуміла для неросійського читача деталь. Кожну згадку організації «Ісламська держава Іраку та Леванту», скорочено «ІДІЛ», російські журналісти обов'язково супроводжують ремаркою «терористична організація, заборонена на території Російської Федерації». Причому цей ярлик у дужках виникає після абревіатури «ІДІЛ» абсолютно в усіх публікаціях на всіх ресурсах, починаючи від урядових видань і закінчуючи сайтом прогресивної «Новой газеты» та блогами. Мені чомусь це нагадує нав'язливе проговорювання стародавнього заклинання, з якого не можна викинути ні слова під загрозою страшної магічної кари.
На перший погляд досить дурна традиція. Але доводиться її дотримуватися. Відповідно до статті 4 російського закону «Про засоби масової інформації», у російських медіа заборонено згадувати організації, визнані в Росії екстремістськими, «без вказівки на те, що відповідне громадське об'єднання або інша організація ліквідовані чи їх діяльність заборонена».
Навіщо цей додаток? Хіба й так незрозуміло, що ІДІЛ аж ніяк не недільне благодійне товариство, яке роздає гуманітарну допомогу бездомним? При цьому на запитання, чому всі російські журналісти та блогери свято дотримуються цього сакрального звичаю, підкріпленого законом, відповідь зрозуміла. Це страх. Глибинний, що цементує будь-яку мафіозну структуру, страх пересічних членів «сім'ї» не виконати побажання свого «хрещеного батька». А ось навіщо це потрібно умовному «хрещеному батьку» Росії?
Якщо російський посол в Ізраїлі проголошує, що не вважає бойовиків ХАМАС терористами, то у російського обивателя може виникнути справедливе запитання ‒ а хто ж тоді, власне, ці самі міжнародні терористи, з якими так беззавітно вже чверть століття бореться Росія?
У відповідь можна навести приклад уже з авіації. Про розпізнавальний знак «свій-чужий», встановлений на всіх бойових літаках, чули? Так ось, це додаток-заклинання до абревіатури ІДІЛ і є таким розпізнавальним знаком. Якщо в Москві російські вищі офіційні особи ведуть переговори з представниками ХАМАСу та «Хезболли», якщо російський посол в Ізраїлі проголошує, що не вважає бойовиків цих організацій терористами, то у російського обивателя може виникнути справедливе запитання ‒ а хто ж тоді, власне, ці самі міжнародні терористи, з якими так беззавітно вже чверть століття бореться Росія?
А ось вони, голубе, ‒ радісно підсовує читачеві російська преса страшного неголеного «іділівця» у чалмі. Адже й не переплутаєш ‒ саме приписочка до абревіатури і допоможе православним відрізнити злого шахіда Ісламської держави від бравого моджахеда ХАМАСу.
Та ж сама приписка-формулювання до назви мирної кримськотатарської релігійної організації «Хізб ут-Тахрір» допомагає створити імідж «борців зі світовим ісламським злом» і кримським «правоохоронцям», коли підконтрольна Кремлю «незалежна» кримська преса пише про чергове затримання кримського татарина, звинуваченого у причетності до «хізбів». І неважливо, що «терористичність» цієї партії привиділася в нічних кошмарах лише Луб'янському керівництву, головне ‒ нагадати кримчанам, що, мовляв, «терористична», і, звичайно, «заборонена в Російській Федерації». Щоб сумнівів ні в кого не залишилося.
Я до того, що не гріх було б повчитися у російських пропагандистів (себе вони називають журналістами) тієї ж карбованості формулювань і послідовності в їх подачі. Наполегливість у, так би мовити, доведенні «лінії партії» до мас, яка і приносить російським «акулам пера» необхідний результат. І використанню в українських реаліях коротких формулювань, ‒ тільки не придуманих спецслужбами, на відміну від російських, а вистражданих мільйонами українців, як того ж опізнавача «свій-чужий».
Та й для виявлення і деморалізації російських пропагандистів, які зарулюють під виглядом «голубів миру» в Україну то з концертом, то з лекцією, такі короткі меми цілком згодяться. Головне ‒ не забувати та не лінуватися їх використовувати. Це як обряд вигнання бісів: екзорцист змушує хворого проговорити заклинання, і нещасний, якщо він одержимий нечистою силою, починає корчитися. Відповідно, якщо проукраїнськи налаштовану людину запитати «чий Крим?», вона спокійно відповість, язик же не всохне. А ось якщо заїжджий гастролер не зможе на це запитання відповідь відразу вимовити ‒ тоді виходів два. Або він, хоч з другої спроби, але погоджується з думкою українців, або нехай їде.
І для нас таке повторення пройденого, яке дісталося Україні дорогою ціною, зайвим не буде.
Максим Кобза, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Кримські «справи Хізб ут-Тахрір»
Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об'єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього і кажуть, що зазнають несправедливого переслідування в Росії та в окупованому нею в 2014 році Криму. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, включивши до списку об'єднань, названих «терористичними».
Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їх переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Адвокати зазначають, що переслідувані у цій справі російськими правоохоронними органами – переважно кримські татари, а також українці, росіяни, таджики, азербайджанці та кримчани іншого етнічного походження, які сповідують іслам. Міжнародне право забороняє запроваджувати на окупованій території законодавство держави-окупанта.
