Нерозуміння, кипіння, хвиля, яку не зупинити – так кримський активіст Сергій Акімов згадує події 2014 року.
До річниці анексії Крим.Реалії поговорили з кримськими політиками, активістами та громадськими діячами. У першому інтерв'ю з цього циклу делегат Курултаю кримськотатарського народу Заїр Смедля розповідає про те, як він сприймав події 2014 року в Криму, про передчуття анексії та про невдоволення російських військових.
У другому інтерв'ю кримський активіст Сергій Акімов розповів про те, коли він усвідомив анексію, чому вступив до «самооборони» Криму і коли став в опозицію до влади.
Ми потрапили в якусь військову поліцейську державу
– Де ви були і чим займалися навесні 2014-го?
– Я працював і займався своїми справами. У нас тут було незрозуміло, що відбувається в Києві з листопада місяця 2013 року року, ну і тут почалося кипіння якесь. З 23 лютого почали створювати «народне ополчення», як би неофіційно. В основному роботою займалися, це було так – годину-дві часу. Я вийшов за сім'ю, нормально жили: сім'я-робота.
– Коли для вас почалася анексія?
– Я зрозумів що прийшла Росія, коли побачив дуже багато військових і дуже багато поліції. Тоді я зрозумів, що ми потрапили в якусь військову поліцейську державу. І досі ми спостерігаємо дуже багато військових і поліції. Буквально, в місті їх зустрічаєш через одну людину.
– Що ви відчували, коли усвідомлювали, що в Крим прийшла Росія?
– Якихось великих змін особисто для себе я не відчув. Єдине, додалися проблеми: починаючи від переоформлення всіх документів і всього іншого. Змінювали паспорта, номери авто і досі все це робиться.
Крим ніякого відношення до Росії не має
Навіть сьогодні для мене Крим не в Росії. Закони та події, про які говорять по телевізору, ніяк не стосуються Криму. Крим ніякого відношення до Росії не має. Так, ми чуємо, що вкладаються гроші, будуються мости, але для жителів Криму нічого не робиться.
У жителів Криму дуже сильно змінилися погляди
– Ви активно підтримували прихід Росії. Чому зробили саме такий вибір?
– Я хотів би уточнити, що не підтримував проросійський рух у Криму. Коли все починалося, з 26-го лютого, тоді ж не було нічого, ні Росії, ні гасел. Особисто я вийшов за свою сім'ю і Крим, за батьківщину свою.
В основному, перша думка була, звісно, сім'я. У мене двоє маленьких дітей, хотілося, щоб вони ходили в садок спокійно, щоб не було тут танків і всього іншого. Ну а потім, уже буквально через два дні, воно вже як хвиля пішла, її вже було не зупинити. Звісно, була ще й інформаційна війна – ми чули, що на материку ріжуть і вбивають. Але в березні мене вже не було в «ополченні».
Від редакції: Під час російської анексії Криму в 2014 році, Сергій Акімов брав активну участь у подіях на півострові. Він нагороджений російськими медалями, в тому числі – «За повернення Криму». Зараз він публічно критикує фактичну владу в Криму, в 2016 році був одним з активістів, які об'єднувалися в опозиційний рух на півострові.
– Чи думали ви, що все налагодиться?
– Україна постійно говорить, що Крим перебуває в окупації, але окупація передбачає, що нас хтось намагається звільнити. Нас же ніхто не звільняє, і не збирається звільняти. І тоді те ж саме було.
Чому це все сталося? У 2014-му політики з Києва кинули нас. Єдиний, хто приїжджав – це Порошенко (Петро Порошенко приїжджав до Криму в статусі народного депутата для переговорів 28 лютого 2014-го року, але не зміг потрапити в будівлю кримського Парламенту – КР).
Від редакції: У 2014-му році в Крим прилітали і інші українські політики: кандидат у президенти України Геннадій Балашов (якого побили на півострові) і народний депутат України Олексій Гончаренко. Також до Криму з материкової частини України намагався прорватися і лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, але в Крим його не пропустили і він був змушений повернутися в Київ.
– Що, на вашу думку, було зроблено тоді неправильно і як можна було вчинити?
– На той момент і зараз, до речі, якщо Україна хоче відновити контроль над Кримом, вона повинна щось робити.
Якщо Україна хоче відновити контроль над Кримом, вона повинна щось робити
Не обов'язково на світових рівнях, зараз можна спілкуватися з людьми, можливо, створювати якісь громадські організації – у жителів Криму зараз дуже сильно змінилися думки (про Росію і Україну – КР).
Стало набагато жорсткіше
– Коли ви зрозуміли, що реальність відрізняється від ваших сподівань?
– Ще в 2014-му році я зрозумів, що всі політики, які були при Україні, вони просто залишилися. Ми поміняли шило на мило. Я не бачив, що «Крим повернувся додому», я побачив, що Росія прийшла до Криму. Тоді, може трохи пізніше, я зрозумів, що в Криму трапився державний переворот. Нам говорили, що він стався на материковій частині України, але там залишилися прапори, там залишилася держава, як би там не було, а тут змінилося все.
Зараз нам говорять, що націоналісти в Україні, а я кажу, що націоналісти тут. Тут їх називають патріотами. Точно так в Україні. Але називають їх так, щоб зіштовхувати людей лобами.
– Що призвело до того, що сьогодні ви опинилися в опозиції?
– В опозиції я опинився, коли зрозумів, що для громадян Криму нічого не робиться. Мені, чесно кажучи, не цікаво, що там робиться в Росії, або за мостом – чесно кажу. Я, також як і в 2014-му році, вболіваю за Крим. Ми жили при Україні і ми постійно з цим порівнюватимемо. Стало набагато жорсткіше, тому-що політикам, які були при Україні і залишилися, зараз треба прогинатися перед новими господарями.
Я прожив все життя при Україні – держава була людянішою, у чиновника було людське обличчя
Я прожив все життя при Україні – держава була людянішою, у чиновника було людське обличчя. Давали хабара, ну це було особисто моє рішення, щоб вирішити питання. Зараз робиться так само, тільки це все в рази зросло, дуже в рази, і навіть можна віддати гроші і не отримати того результату, якого хочеш.
– Якщо можна було повернутися назад, що б ви змінили?
– Якщо навіть повернутися в 2014-й, то я нічого б не зміг зробити, якби навіть сильно захотів. Тоді все відбувалося блискавично. Це все була політика, можливо, все було підготовлено (анексія – КР) навіть заздалегідь.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.