Імперських амбіцій у Кремля не меншає, вони вдаються до залякувань – командувач ВМС Олексій Неїжпапа

Професійне свято в першу неділю липня – День Військово-морських сил – значна частина українських військових моряків відзначатиме по-робочому. Для частини корабельно-катерного складу триває збір-похід у море, розповів Радіо Свобода нещодавно призначений командувачем ВМС ЗСУ Олексій Неїжпапа. В першому великому інтерв’ю на новій посаді контрадмірал прокоментував загрози повномасштабного наступу на Україну, розповів про очікування «Нептунів», використання «Айлендів», скорочений формат цьогорічних українсько-американських навчань «Сі-Бриз», що стартують вже у липні, про найпоширеніші причини плинності кадрів на флоті тощо.

– Чимало військових експертів, у тому числі іноземних, попереджають про ймовірність перетворення запланованих на вересень навчань «Кавказ-2020» Збройних сил Російської Федерації у широкомасштабний наступ на Україну. З вашої точки зору, наскільки великими є ризики цього?

– Для нашої країни загроза повномасштабної агресії з боку Російської Федерації актуальна з 2014 року, вона нікуди не зникала. Численні заходи оперативної та бойової підготовки Збройних сил РФ спрямовані на відпрацювання дій, у тому числі проти України. На останніх масштабних стратегічних командно-штабних навчаннях по південному напрямку «Кавказ-2016» противник здійснив не тільки висадку свого десанту, а й імітував наші відповідні дії.

Імперських амбіцій у Кремля не меншає, вони вдаються до залякувань, політичного й економічного тиску, демонстративно бряцають зброєю поблизу кордонів. Тому всі заходи наших органів управління та військових частин спрямовані відповідно на відбиття агресії.

Є затверджений головнокомандувачем ЗСУ план бойової підготовки на 2020 рік. Пандемія внесла до нього певні обмеження й зміни в форматі проведення, але кількісно навчань не поменшало, ми дотримуємось запланованого.

– Але «Сі Бриз-2020» буде не таким, як раніше.

– Навчання пройдуть у морському та повітряному компонентах, без сухопутної складової. Формат навчань цьогоріч схожий на формат 2014 року, тоді я вперше очолив «Сі Бриз» від української сторони.

– Кримський напрямок, про небезпеку з якого попереджають експерти, є зоною відповідальності морських піхотинців?

– Не тільки морської піхоти. Підрозділи перебувають там на ротаційній основі так, як і в секторах зони проведення Операції об’єднаних сил. Тобто південний напрямок перебуває в зоні відповідальності певного оперативно-тактичного угруповання.

Про «Нептуни» на Чорному й Азовському морях

– Про «зміни від флоту, який чекає противника біля свого узбережжя, на ВМС, що зустрічають ворога біля його берегів» ви говорили під час представлення особовому складу як командувача Військово-морськими силами. Якого ресурсу передусім потребують ВМС, щоб перейти від пасивної оборони узбережжя до більшої активності в морі?

– Тоді я процитував один із принципів морської сили задля міці держави, які ще у минулому столітті сформулював американський адмірал, історик, філософ Альфред Мехен. Оборона своїх берегів, писав він, починається біля берегів противника.

Чого передусім потребують наші Військово-морські сили, так це якісної системи висвітлення надводної обстановки (і ми над цим працюємо за допомогою іноземних партнерів), розвитку безпілотної авіації тощо. В будь-який момент часу, в режимі 24/7 ми маємо розуміти, де перебуває ворог. Не менш важливими є й засоби ураження.

– Тому наступне запитання про «Нептуни». Випробування вітчизняного берегового ракетного комплексу тривали упродовж кількох місяців. Коли «Нептуни» стануть на озброєння ВМС? Скільки їх має бути за кількістю, щоб убезпечити узбережжя? Наскільки вони ефективні, коли йдеться не про поодинокі ворожі кораблі, а угруповання кораблів противника?

– Випробування показали, що ніщо не заважає ураженню кількох цілей одночасно. Зброя однозначно ефективна, головне завдання нині – отримати «Нептуни» якомога скоріше й грамотно їх застосовувати. Щодо питання «коли», думаю, наступного року. А про «скільки», відповім, що заплановано три дивізіони берегових ракетних комплексів. Два на Чорному морі, один – на Азовському.

Один з етапів випробування комплексу крилатих ракет РК-360 МЦ «Нептун», червень 2020 року:

«Світ воює за допомогою технологій, а не чисельності армій»

– Час від часу від керівників Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ чуємо заяви про необхідність «оптимізації» в армії. Відповідно до роз’яснень, передбачається лише скорочення посад. «Не відбудеться скорочення жодної бойової частини та жодного військовослужбовця», запевняють у Міноборони. Водночас від критиків лунають застереження, що скорочення призведе до зниження обороноздатності. Якою має бути чисельність ВМС, щоб вони були спроможні ефективно виконувати свої завдання?

– Наш головний ворог – Російська Федерація – має другу в світі за чисельністю армію. Бути з ними в паритеті не вдасться, як би нам цього не хотілося. Україна навряд чи потягне утримання Збройних сили чисельністю в мільйон осіб. Тому кажучи про ВМС, варто говорити не стільки про кількісні показники, скільки про якісні: про добре підготовлений кваліфікований персонал, сучасне технологічне озброєння. Нинішній світ воює технологіями, а не кількістю штиків, кораблів, літаків. Технологічність, професійність – такими бачу пріоритети Військово-морських сил України.

– У Міноборони визнають гостроту проблеми плинності кадрів у Збройних силах. З вашої, як командувача ВМС, точки зору, що є головними причинами, що певна кількість військових моряків не укладають другий контракт?

– Дійсно, здебільшого військовослужбовці йдуть саме після першого контракту. Причини різні. Втома, наприклад. Особливо це стосується морської піхоти після виконання завдань у зоні проведення ООС. Дехто йде, а потім повертається.

Ще одна причина полягає в невирішеності соціальних питань. Більше заробітної плати, грошового забезпечення, військовослужбовців турбує куди повертатимуться, в які умови, якими є перспективи їхнього поліпшення. Військовослужбовець повинен мати впевненість, що в той час, коли він виконує бойове завдання, його сім’я має соціальні гарантії та захист.

Також у бажанні продовжувати службу чимало залежить від командирів, правильного розподілу повноважень, внутрішніх комунікацій. Тут є над чим попрацювати.

– Що за останній рік зроблено для соціального захисту військових моряків?

– Отримали кілька гуртожитків: контрактники з плавскладу оселилися в Газовому провулку в Одесі (неподалік від Практичної гавані порту – ред.), в Миколаєві для військовослужбовців 10-ї морської авіаційної бригади зроблено гуртожиток сімейного типу. Трохи службового житла отримали офіцери в Миколаєві та Одесі. Є доручення президента, щоб цьогоріч було видано ще приблизно 25 квартир для військовослужбовців, які вийшли з Криму. Також до кінця року очікуємо два гуртожитки та казарму поліпшеного типу для морської піхоти. Крок за кроком рухаємось. Хоча, звісно, хотілося би швидше.

Про «Айленди», «Кентаври» та новітній американський катер

– Де і як ВМС України використовують американські патрульні катери класу Island, які до складу національного флоту введено під назвами «Слов’янськ» і «Старобільськ»?

– Вони постійно на патрулюванні, постійно перебувають у морі.

– Інші американські катери, Mark VI, поки що є перспективою без визначених термінів отримання Україною. Чим і де вони можуть бути корисними?

– Mark VI та згадані вами Island є різними класами кораблів. За водозаміщенням Mark VI – менший, проте один із найбільш сучасних у своєму класі. Це те, про що я казав раніше як про технологічність.

На американському флоті на них покладають велике коло завдань, враховуючи те, що на катерах встановлюються тактичні ракети, протимінний комплекс, на борту можуть розміщуватись підрозділи спецпризначення. Багатовекторний катер, що застосовуватиметься будь-де, легкий для переміщення суходолом. Ідеальний для наших дій на Азовському морі й, розраховуємо, скоро Mark VI посяде гідне місце на нашому прибережному флоті. До речі, жодній країні ці катери США ще не передавали. Україна може стати першою після Сполучених Штатів, яка матиме на озброєнні Mark VI.

– Питання в тому, коли це станеться…

– Назвати терміни поки що не зможу. Утім, сподіваюсь, що швидше, ніж тривав процес із «Айлендами» (майже п'ять років – ред.). Важливо, що це будуть абсолютно нові катери, які раніше не використовувалися.

– Доводилось читати критичні відгуки про вітчизняні десантно-штурмові «Кентаври», які нині на випробуваннях. Що скажете ви?

– Не помиляється лише той, хто нічого не робить. А кораблебудування – взагалі складна річ. По деяких технічних параметрах «Кентаври» дещо не виправдали наших сподівань, але не скажу, що вони погані, ба більше непридатні. Чекаємо усунення виробником недоліків і завершення випробувань цих двох ДШК типу «Кентавр» із тим, щоб ввести їх до складу флоту.

Також незабаром «Кузня на Рибальському» здасть ще один малий броньований артилерійський катер: сьомий МБАК буде введено до складу ВМС. Розраховуємо, що цьогоріч буде спущено на воду й восьмий борт.

Не можна говорити, що програму вітчизняного кораблебудування згорнуто або поставлено на паузу. Держава повинна підтримувати вітчизняного виробника з тим, щоб він, своєю чергою, міг супроводжувати корабель упродовж всього його життєвого циклу – від народження до списання. В будь-якому разі будівництво й обслуговування вітчизняним підприємством виходить дешевшим ніж за кордоном.

Іще раз зауважу: найголовнішим завданням ВМС є відсіч російській агресії. З відповідним комплектом корабельно-катерного складу матимемо спроможності для цього. Тому один із векторів розвитку Військово-морських сил спрямований саме на це.

– Чого найголовнішого хотілося би побажати підлеглим у професійне свято?

– Вірити в себе. Знати, чого хочеш. Мати мету. Бачити шлях, яким йтимеш. В особистому плані – передусім, звісно, здоров’я, добробуту, злагоди в сім’ях.