Спеціально для Крим.Реалії
У курортній і туристичній сферах Криму ось уже шість років зіштовхуються та протиборствують дві реальності. З одного боку, якщо послухати чиновників російського уряду та міністерства курортів і туризму, то справи йдуть краще нікуди. До минулого року Мінкурортів успішно накручувати міфічні мільйони відпочивальників (тільки цьогоріч через пандемію вирішили утриматися від цієї згубної звички), рапортував про заповнення оздоровниць, відвідини музеїв, підвищення якості сервісу, проведення рейдів, перевірок, інфотурів, фестивалів та укладання угод.
З точки зору чиновників
Якщо послухати розповіді російських чиновників про те, як вони активно й інтенсивно працюють, то мусить виходити перевищення всіх показників і Крим давно має випереджати всі світові курортні регіони. І що головне ‒ вони нічого не вигадують. Дійсно, тисячі рішень ухвалюються, сотні заходів проводяться, у них беруть участь тисячі людей не тільки з Криму, але й з багатьох регіонів Росії, зокрема і з Москви. І вони, здається, задоволені своєю роботою, але зі сторони вона все більше схожа на марні старання білки в колесі. Ось парадокс!
Міністр курортів і туризму Криму Вадим Волченко як і раніше ганяє делегації російськими просторами. У Криму розроблена програма презентації можливостей оздоровлення на півострові, були проведені виїзди делегації співробітників Мінкурортів і керівників кримських санаторіїв у багато регіонів Росії. Одні з останніх ‒ у Свердловську область і Республіку Башкортостан. Жителів російських регіонів прямо затягують до Криму, розхвалюючи його можливості.
Міністр як і раніше ставить завдання одне вище за друге
Міністр як і раніше ставить завдання одне вище за друге. Наприклад, на нещодавньому, ‒ якому вже за рахунком! ‒ інфотурі для представників туріндустрії, промислових підприємств, профспілкових організацій з північних регіонів Російської Федерації ‒ Челябінської та Кемеровської областей, він говорив: «Зробити Крим цілорічним курортом ‒ це одне з основних завдань уряду Криму. І перш за все, це можливе шляхом розвитку санаторно-курортного відпочинку. У цьому напрямку Міністерством курортів і туризму Криму ведеться комплексна робота в усіх напрямках, як з боку впровадження фінансових інструментів, так і з боку презентації і просування регіону».
Розчарувавшись у можливостях організації міжнародного туризму в підсанкційному Криму, Ростуризм і Мінкурортів розробили програму стимулювання внутрішніх туристських поїздок. У жовтні стартував її другий етап. Програму оновили, запровадили вже не 4-х добові, а дводобові тури, відмовилися від обмеження мінімальної вартості у 25 тисяч рублів, зобов'язалися повертати туристам 20% витраченої суми, але не більше ніж 20 тисяч рублів, але справи, як видно, все одно не дуже.
Так, наприклад, на першому етапі програми за тиждень було продано 1125 путівок у 79 кримських готелів. Тобто, один готель у середньому отримав приблизно 14-15 відпочивальників. Це ніяк не вплинуло на загальну картину. З огляду на те, що у програмі брали участь 94 туроператори, виходить, що кожен із них у середньому продав 11-12 путівок. Звісно, це не вплинуло на загальну економіку. Тим більше, що найбільшою популярністю користувалися зовсім не туристичний санаторій «Саки», готель «Ялта-Інтурист», який і без того не страждає від відсутності уваги, а значить розширення туристичного ареалу так і не відбулося.
Міністр, тим не менше, розцінив програму мало не як проривну. «Програма стимулювання внутрішнього туризму ‒ абсолютне нововведення у просуванні регіонів і безумовно ефективний інструмент стимулювання продажів у туристичній галузі на рівні країни. І у неї, безумовно, хороші перспективи», ‒ сказав Вадим Волченко.
Після закінчення вже згаданого інфотуру його учасники провели круглий стіл. Господарі зробили все, щоб їм сподобатися. Представники туроператорів і федеральних ЗМІ за тиждень відвідали Сімферополь, Алушту, Ялту, Євпаторію, Бахчисарай і Севастополь, познайомилися з місцевою кухнею і сервісом готелів. Вони просто розхвалили Крим. І їх можна зрозуміти. Тепер вони зробили все, щоб господарям сподобалося. Оскільки Вадим Волченко сказав, що Крим ставить завдання зробити курорт цілорічним і міжнародним, й усі наполягали на цьому.
Член експертної ради Ростуризму, директор із розвитку туристичної фірми «Довкола світу» Олександр Гагарін оголосив, що Крим може бути цілорічним курортом. Гендиректор компанії «Старе місто» Олена Попова вважає, що Крим цілком готовий до прийому міжнародних туристів. За її словами, на півострові «вже є об'єкти, які відповідають рівню світового значення, і Крим цілком конкурує із закордонними напрямками». За словами менеджера з туризму компанії «Білка-тур» Наталії Соловйової, в межах інфотуру був показаний весь потенціал Євпаторії як курорту з великими туристичними можливостями упродовж усього року. На думку провідного фахівця турфірми «Веди-груп» Наталії Карпової, Крим ‒ це «унікальний цілорічний курорт, як влітку, так і в інші пори року ‒ в оздоровчий сезон з унікальними лікувальними програмами, з хорошим номерним фондом, шикарною гастрономічною складовою та широкими можливостями для патріотичного туризму».
З точки зору туристів
Усе так. Тільки от невдача ‒ вже десятки років Крим намагаються зробити цілорічним курортом, але ні в кого це не вийшло. При Україні не вийшло тому, що Крим за своїм єством ‒ курорт сезонний, взимку в ньому є гори, але немає достатньо снігу, грудень-березень у ньому ‒ найнеприємніший період року ‒ мокрий сніг, який переходить у дощ, сльота, туман, бездоріжжя й холод.
Росія вже сім років проголошує зимовий курорт, але окрім сотні-другої росіян у санаторіях із лікувальними путівками, взимку в готелях порожнеча
Росія вже сім років проголошує зимовий курорт, але окрім сотні-другої росіян у санаторіях із лікувальними путівками, взимку в готелях порожнеча. Окрім загальної непридатності Криму для зимового курорту, фактор анексії півострова приніс іще непереборні в умовах окупації перешкоди. І, по суті, Крим сьогодні своїм гостям не може запропонувати нічого, окрім сурогату галузі ‒ імітації відпочинку та псевдотуризму. Тому що головна курортна й туристична реальність ‒ не метушня чиновників, а умови для відпочинку й туризму. І ось тут реальність дуже розходиться зі словами та кресленнями міністерства.
І Сергій Аксенов, і Вадим Волченко, й інші чиновники намагаються вдавати, що не помічають ‒ у Криму для них існують декілька непереборних факторів, які їм не усунути, а, отже, вони не дадуть можливості курорту розвиватися. Перший із цих факторів ‒ окупація Криму Росією.
Крим ‒ підсанкційна територія, а це означає, що в нинішніх реаліях Крим приречений на низькоякісний внутрішній туризм. Туристи багатші відпочиватимуть за кордоном, а Крим приречений зустрічати невимогливих туристів і курортників із північних і сибірських територій. Кількість вони, можливо, і даватимуть, але от якість курорту ніяк не підвищать. Вони не втомлюватимуться обурюватися кримськими цінами, які чиновники все обіцяють знизити, приховуючи правду, що знизити їх неможливо. І той факт, що в Росії дуже багато регіонів, жителі яких якийсь час ще будуть задоволені імітацією відпочинку та сурогатом курорту, не врятує, а лише віддалить крах галузі.
Санкції обмежують транспортні потоки до Криму. Порти закриті, повітряним простором, порушуючи міжнародні правила, можуть користуватися тільки російські авіакомпанії, через міст проїдуть тільки росіяни, незаконний кордон з Україною стає все менш багатолюдним. Це фактично перекрило шлях іноземним туристам.
Через санкції до Криму не йдуть ні оператори телекомунікаційних мереж, ні банки. Насправді все так, що курортникам із банківськими картками шлях до Криму закритий, а готівку в таких кількостях цивілізовані люди в кишенях не возять.
Скільки б не моталися чиновники російськими регіонами і не затягували росіян до Криму, але як вони дивитимуться їм у вічі, якщо оселитися їм доведеться в готелях, в яких вода подається за графіком на дві години вранці та дві години ввечері, особливо в Судаксько- Феодосійському регіоні. І якщо вода в Салгирі, як говорив сам Сергій Аксенов, у 1000 разів перевищує допустимі межі забрудненості. Попри безліч невдач і застережень про марність будь-яких спроб забезпечити водою розпухлий від військових, промисловості та переселенців Крим, чиновники роблять все нові провальні спроби то викликати дощі літаками, то свердлити глибокі свердловини, то намагаються напоїти людей водами з кар'єрів, то намагаються очищати каналізаційні стоки, то перекидати воду з річки в річку, то будувати опріснювальні установки.
Ніхто не чує, що, наприклад, російський вчений Юрій Медовар пояснив давню істину, відкриту ще Володимиром Менделєєвим, сином відомого хіміка, що проблему з водою в Криму можна вирішити тільки за допомогою води з Дніпра. Днями секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов запропонував президенту Росії Володимиру Путіну вивести війська з території України, адже поки триває анексія Криму, постачання води для російських військових баз, які там розташовані, проводитися не буде.
Військова база ніколи не буде зразковим і успішним курортом
З цим пов'язана ще одна істина ‒ військова база ніколи не буде зразковим і успішним курортом. Сьогодні курортники в Західному Криму, наприклад, в Саках і Новофедорівці, у Ніколаєвці змушені купатися в морі під гуркіт літаків, які базуються на розташованих там аеродромах. Мілітаризація Криму дуже нашкодила екології півострова, кораблі та їхні оснащення забруднюють море хімічними речовинами, робота ехолотів і радарів спричинила загибель птахів, дельфінів, риби. Про це світові ЗМІ пишуть тут, і тут, і тут. Чорне море стали називати найбруднішим у Європі, і головна заслуга в цьому ‒ Росії.
Страшного удару курорту й туризму завдає імітація боротьби з тероризмом, колесо якої розкручене, звісно, не кримською владою, і тому вона не в змозі її ні зупинити, ні змінити. При Україні в Криму не було боротьби з тероризмом, і не було самого тероризму. Тероризм у Крим принесла Росія, перш за все своєю «боротьбою» з ним. Російська влада розгорнула протидію терористам, але це не змогло запобігти ні розстрілу лікарів у Сімферополі, ні розстрілу студентів Керченського коледжу. При цьому спецслужби повідомляють, що викрили то одного, то групу «українських терористів», але їм ніхто не вірить, тому що ніяких реальних терористичних актів за ними не було й немає. Мабуть, не тих і не там вони ловлять?
Севастопольський сайт ForPost тривалий час витрачає багато сил на боротьбу з парканами та ґратами, якими в Криму, нібито проти терористів, захищають школи, дитсадки, автостанції, вокзали, установи, оздоровниці, просто відгороджують морські краєвиди та пейзажі з боку доріг, із боку сіл і міст. Доходить до того, що море захищають від проходу місцевих жителів і ставлять у них на шляху сітки з колючого дроту, забезпечені штирями арматури, змащеної солідолом. Це ж не курорт, це ж концтабір. У Севастополі вже створили громадську організацію «За Крим без парканів», проводять біля різних огорож, які заважають людям, пікети та мітинги, збирають підписи, пишуть звернення і висувають пропозиції законодавчо заборонити установку в Криму будь-яких огорож.
Навіть кримська преса, не кажучи вже про відгуки туристів у соціальних мережах, періодично пише про забруднення міст і селищ. Бруд і сміття ‒ ворог курорту. Наприклад, останнім часом про це багато пишуть із Керчі. І якщо ця проблема не подолана за сім років, то чи по силах органам влади перемогти її взагалі?
Загальний висновок: російські чиновники розпочали розвиток Криму не з того боку. Щоб пішли справи, його необхідно демілітаризувати, вивести війська, припинити імітувати боротьбу з тероризмом, повернути Україні, і зосередитися на розвитку... сочинського курорту. Багато росіян подякують владі за це!
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
