3 листопада Конституційний суд України продовжив розгляд справи щодо конституційності мовного закону, але рішення не ухвалив. Про це йдеться на сайті КСУ. Розгляд справи триватиме на одному з наступних пленарних засідань, але його дату сайт суду не уточнює. Через два з половиною роки після визнання неконституційним «закону Ківалова-Колесніченка» настала черга оцінки КСУ нинішнього мовного закону, ухваленого Верховною Радою попереднього скликання і підписаного тодішнім президентом Петром Порошенком.
За результатами засідання 3 листопада, на сайті КСУ з’явилося повідомлення, що Конституційний суд України планує продовжити розгляд питання конституційності закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» на одному з наступних пленарних засідань
Раніше уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь закликав Конституційний суд проявити державницьку позицію в ухваленні рішення щодо «мовного закону».
«Звертаюся до суддів Конституційного суду України – проявити державницьку позицію та ухвалити рішення на користь національних інтересів України. Питання мови є фундаментальним для нашої держави: для зміцнення незалежності, утвердження ідентичності, єдності та перемоги України», – заявив Кремінь у фейсбуці.
На його думку, мовний закон повністю відповідає Конституції України і «жодних підстав для того, щоб визнати ці документи неконституційними, немає».
Десята стаття ухваленої 28 червня 1996 року Конституції України зазначає: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».
За майже чверть століття своєї діяльності Конституційний суд України втретє «взявся» за мовне законодавство.
1999 року 55 народних депутатів зверталися до КСУ стосовно обов'язковості застосування державної мови органами державної влади і місцевого самоврядування, а також у державних навчальних закладах України. Тоді КСУ роз’яснив: Основний закон зобов'язує застосовувати державну – українську мову як мову офіційного спілкування посадовців при виконанні ними службових обов'язків, у роботі й у діловодстві тощо. Це стосується і органів влади, і державних навчальних закладів. Водночас КСУ констатував: держава повинна сприяти захисту та розвитку мов усіх національних меншин України.
«Закон Ківалова-Колесніченка» скасували через чотири роки після перемоги Революції гідності
Через майже 20 років – 28 лютого 2018 року – Конституційний суд визнав неконституційним один із найвідоміших і водночас найскандальніших законів в історії незалежної України – «Про засади державної мовної політики» (неофіційна назва – «закон Ківалова-Колесніченка»).
Законопроєкт колишніх нардепів-«регіоналів» Сергія Ківалова і Вадима Колесніченка Верховна Рада ухвалила, а тодішній президент Віктор Янукович підписав у серпні 2012 року. Цей документ скасовував закон «Про мови в Українській РСР», ухвалений ще до розвалу СРСР – у жовтні 1989 року.
Відповідно до «закону Ківалова-Колесніченка» («ЗКК»), єдиною державною мовою залишалася українська, але при цьому суттєво розширювалося використання регіональних мов. Дія «ЗКК» поширювалася на 18 мов: білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, караїмську, кримськотатарську, кримчацьку, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську, російську, румунську, русинську, словацьку, угорську. Щоб якась із них визнавалася регіональною, її носієм у певному регіоні мав бути мінімум один із десяти мешканців.
Єдиною державною мовою залишалася українська, але при цьому суттєво розширювалося використання регіональних мов
«ЗКК» визначав для громадян певного регіону, де функціонує регіональна мова або мова меншин, що «заходи розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачені цим Законом, є обов'язковими для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян – суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб». Найбільші можливості при цьому отримала російська мова – статус регіональної вона здобувала у 13 регіонах України (зокрема, у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській та Херсонській областях, а також у Криму та Севастополі).
Вадим Колесніченко у вересні 2012 року обіцяв не зупинятися на ухваленні закону його авторства і заявляв, що Партія регіонів прагне зробити російську мову другою державною. Хоча критики «закону Ківалова-Колесніченка» констатували тоді, що завдяки цьому документу російська і так фактично прирівнювалася до державної мови.
Ухвалення «ЗКК» Верховною Радою супроводжувалося спротивом опозиційних парламентарів та акціями протесту, які отримали назву «Мовний майдан», у низці українських міст – зокрема, у Києві, Львові, Харкові, Херсоні, Чернігові.
«Мовний майдан» 2012 року, який передував Революції гідності (40 фотографій)
Ще до «Мовного майдану» – у вересні 2010 року – розпочалася тривала всеукраїнська громадянська кампанія «Займіться ділом, а не язиком!» як протидія зареєстрованому у Верховній Раді законопроєкту-попереднику «ЗКК» – «Про мови в Україні» (його ініціатори – депутати Олександр Єфремов, Сергій Гриневецький і Петро Симоненко). Цей документ зрештою так і не включили до порядку денного роботи парламенту. Потім громадянська кампанія намагалася перешкодити ухваленню «ЗКК» і зменшити наслідки цього закону.
«Займіться ділом, а не язиком!»
«ЗКК» викликав неоднозначну реакцію за кордоном. У Росії його схвалили. Зокрема, голова російського Федерального агентства «Росспівробітництва» Костянтин Косачов зазначив у вересні 2012 року: «Ми раді, що російська мова в низці областей України отримала статус регіональної, бо це матиме відповідні практичні наслідки. Ми не приховуємо того, що, з нашої точки зору, статус російської мови в Україні досі невиправдано занижений. І його необхідно максимально піднімати. Чи залишиться ухвалений закон єдиним кроком, або за ним підуть ще рішення – вирішувати народу України», – зауважив Костянтин Косачов.
Натомість тодішній генсекретар Ради Європи Турб’ерн Ягланд наголосив, що у Венеційської комісії знайшлося безліч критичних коментарів до тексту закону. «У комісії залишилися незадоволені мовним законом. У ньому безліч проблем, особливо пов'язаних з тим, що він захищає насамперед права однієї мови, російської», – заявив у вересні 2012 року Турб’ерн Ягланд.
Відразу після перемоги Революції гідності та втечі президента Віктора Януковича 23 лютого 2014 року «Закон Ківалова-Колесніченка» скасувала Верховна Рада, але тодішній спікер парламенту, виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов не підписав таке рішення.
Із цим пов’язаний один із найвідоміших фейків російської пропаганди. Вона стверджувала, що скасування «ЗКК» нібито відразу набуло чинності й це мовляв стало однієї з основних причин подальших подій у Криму та на Донбасі. При цьому російська пропаганда не згадувала, що саме Москва розв’язала війну на Сході України й своїми «зеленими чоловічками» окупувала Крим. «ЗКК» утратив чинність лише після ухвали Конституційного суду в лютому 2018 року.
КСУ і аргументи Новинського
Тепер у полі зору КСУ опинився закон-наступник «ЗКК». Йдеться про документ, ухвалений торік Верховною Радою попереднього скликання і підписаний попереднім президентом – Петром Порошенком. Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» набув чинності 16 липня 2019 року.
Він закрив більшість «білих плям» щодо статусу української мови, але при цьому не обмежив права національних меншин, запевняв співавтор закону, голова комітету Верховної Ради попереднього скликання з питань культури і духовності Микола Княжицький.
Цей закон не поширюється на приватне спілкування та релігійні обряди. Посадовці мусять володіти державною мовою та застосовувати її при виконанні службових обов’язків. Також державна мова має домінувати зокрема в освіті, медицині, сфері послуг, у медіа та на інтернет-сайтах, у діяльності війська та силовиків.
За наругу та паплюження державної мови, яка вважається одним із символів державності, за спроби запровадження офіційної багатомовності, за незнання державної мови посадовцями та суддями передбачені штрафи від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів або кримінальна відповідальність. Щоправда штрафи стягувати можна лише через два роки – з липня 2022-го. Це передбачав ухвалений торік закон.
Але щодо нього до КСУ звернувся 51 народний депутат Верховної Ради попереднього скликання – зокрема, Вадим Новинський та Олександр Долженков від «Опозиційного блоку».
На їхню думку, закон «порушує конституційне право громадян на використання рідної мови» і дискримінує російськомовних громадян. Конституційний суд почав розгляд конституційності Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» 7 липня цього року.
3 листопада КСУ розглядав мовний закон «на закритій частині пленарного засідання» (повідомлення сайту суду).
Кілька днів тому, 27 жовтня, саме в закритому режимі КСУ визнав неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за декларування недостовірної інформації. КСУ скасував низку положень закону про запобігання корупції. Суд стверджував, що антикорупційне законодавство створює передумови для неправомірного впливу на суд.
«Закон дискримінує російськомовних громадян»
Національне агентство з питань запобігання корупції заявило, що КСУ суд діяв у власних інтересах, ухвалюючи такі рішення. 30 жовтня з’явився текст президентського законопроєкту «про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства». Президент Володимир Зеленський пропонує визнати згадане рішення КСУ «таким, що не створює правових наслідків». Крім того, президент пропонує припинити повноваження складу Конституційного суду, який діяв на момент ухвали.
Натомість голова КСУ Олександр Тупицький вбачає у цьому президентському законопроєкті ознаки конституційного перевороту.
