Алім Алієв
Наша історична пам'ять завжди нам говорила про те, що з Росією нічого доброго не вийде. Бо те, що сталося 2014 року з нашим народом, переживається вже втретє — перші репресії були у XVIIІ столітті від Катерини ІІ, потім Сталінська депортація 1944-го року. Ми були вигнані зі своєї батьківщини і втратили майже половину нашого народу.
Я бачив, як довго Крим перебував під російським впливом. У масовій культурі Криму найбільше було російських наративів: стежки Катерини, грот Шаляпіна, будинок Чехова. Для кримських татар залишали Ханський палац. Для української культури і цього не було. Залишили єдиний будинок Лесі Українки в Ялті, але він не був масовим культурним явищем. А люди, які жили в Криму, зазвичай дізнавалися про те, що відбувається на материковій Україні, через російські медіа.
Для нас дуже важливо будувати саме політичну націю, де в Україні живуть разом сотня народів, але всі ми відчуваємо себе політично українцями. Етнічно я – кримський татарин, інші – караїми, вірмени, азербайджанці чи греки. Але політично я відчуваю себе саме українцем. Мені здається, що за сім з половиною років кримські татари та українці почали говорити набагато глибше, краще розуміти один одного. Українці нарешті знають про кримських татар значно більше, ніж чебуреки, пахлава, душевність кримських татар. Хоча ще лишаються випадки, коли кримських татар сприймають як екзотику, хоч ми корінний народ України, процес етногенезу якого відбувся на теренах України.
Святині, побут і трагедії: спадщина корінних народів Криму (фотогалерея)
Щодо подій, які підживлюють Крим, то є 18 травня, роковини депортації, день прапору в червні, чи, наприклад, у лютому — день спротиву. Але між цими подіями є так званий «gap», (прірва), коли забувається про Крим. Зараз до порядку денного повернув тему Криму саміт Кримської платформи, але Крим має розглядатися не лише подієво, а й тематично, аби дати глибину розуміння процесів. Важливо говорити не про те, що Крим окупований зараз, а про те, чому Крим важливий для кожного з нас.
У будь-якій діяльності є два складники. Hard Power, коли ми доносимо свої думки через політику й економіку. І Soft Power, коли через комунікацію, культуру, освіту доносимо свої меседжі. І власне через Soft Power, говорячи мовою культури, емоцій, відчуттів, можна достукатися до сердець набагато ефективніше, ніж коли це робить політика. І я абсолютно переконаний, що у будь-яких успішних суспільствах в основі має бути розвинена культура й хороша, якісна освіта. Коли є ці два компоненти, можна говорити про надбудову: ставати конкурентними у світі, не повертатися до авторитарних правителів і режимів.
У нас є своя переможниця Євробачення – Джамала. Дуже важливо, аби серед кримських татар були переможці Букерівської премії, Нобелівські лауреати
Я точно хочу, щоб кримських татар асоціювали з успішними людьми, з народом, який не загубив себе і має два відчуття – власної гідності і свободи. Важливо, аби кримські татари були конкурентами. У нас є своя переможниця Євробачення – Джамала. Дуже важливо, аби серед кримських татар були переможці Букерівської премії, Нобелівські лауреати. Це теж один з елементів, який показує, що це суспільство здорове і розвивається.
Говорячи про традиційність чи сучасність кримських татар, згадую Конституцією 1917 року, Конституцію Кримської народної республіки. Саму Республіку очолював Номан Челебіджихан. У цій Конституції було записано в одному з пунктів, що чоловіки і жінки мають рівне право голосу під час виборів, а це дуже яскравий показник суспільного розвитку.
Золото на блакиті. Прапор кримських татар від появи – до наших днів (фотогалерея)
Я зараз працюю в Українському інституті. Це інституція, що займається культурною дипломатією, тобто вибудовою суб’єктності України за кордоном через культуру, освітні, комунікаційні проєкти та через дослідження. Ми розповідаємо світові про себе самі, повертаємо собі свої імена – імена митців, науковців, громадських діячів тощо. Тому через культурну дипломатію ми показуємо і сучасну культуру України, говоримо про культурну спадщину в тому числі. Ми залучаємо кримськотатарських фахівців, експертів, митців, журналістів, які живуть безпосередньо на півострові, аби ми не втрачали цей зв'язок.
Після деокупації ми отримаємо випалену землю в Криму. Нам важливо буде ту роботу, яку ми зараз робимо, перенести, аби ці механізми одразу запрацювали в Криму. І це буде не спринт, а марафон. І щоб під час марафону не видихнутися, а навпаки – один одного підсилювати, дуже важливо не втратити зв'язок. Ми багато говоримо про українсько-кримськотатарський діалог, але ще дуже важливий кримськотатарський діалог, коли кримські татари всередині проговорюють теми, які можуть бути складними і табуйованими, щоб мати спільне бачення.
Крим моєї мрії – це Крим, де можна творити нові сенси не тільки для Криму, не тільки для України, а ще й для свого регіону та всього світу
Не менее важно – никогда не обвинять друг друга, что кто-то уехал, а кто-то остался. Наоборот – нужно думать, как мы можем усиливать друг друга. Крымские татары всегда были коннекторами. Мы понимаем тюркский, мусульманский, европейский и украинский контексты. И можем быть такими переводчиками, медиаторами.
Не менш важливо – ніколи не звинувачувати один одного, що хтось виїхав, хтось залишився, а навпаки – думати, як ми можемо посилювати один одного. Кримські татари завжди були коннекторами. Ми розуміємо тюркський, мусульманський і європейський та український контексти. І можемо бути такими перекладачами, медіаторами.
Крим моєї мрії – це Крим, в який я зможу приїхати і повернутись вільно, де кримськотатарська буде живою мовою, де культура, традиції, освіта будуть не номінальними, а конкурентними. Це Крим, де можна творити нові сенси не тільки для Криму, не тільки для України, а ще й для свого регіону та всього світу.
Алім Алієв, журналіст, правозахисник, заступник генерального директора Українського інституту. Співзасновник громадської організації КримSOS та засновник літературного проєкту «Кримскьий інжир».
Думки, висловлені в рубриці «Блоги» передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Це перший матеріал серії «Розмови про Крим» у рамках культурного проєкту ШЛЯХ/ Yol (fb.com/shlyah.yol), який реалізує ГО «Ель Чебер» за підтримки Українського культурного фонду, Українського інституту та Кримського дому. Проєкт збирає та відроджує артефакти кримськотатарської культури, а також розкриває спільне минуле українців і кримських татар.
