Навіщо президент Росії, будучи вже у статусі розшукуваного Міжнародним кримінальним судом (МКС), їздив до Севастополя та Маріуполя? Що стало відомо з численних свідчень злочинів російської влади, пов'язаних із депортацією українських дітей, і до чого тут Крим? Про це ведучий Крим.Реалії Сергій Мокрушин говорив із політичним аналітиком Іваном Преображенським та головою правління «Кримськотатарського ресурсного центру» (КРЦ) Ескендером Барієвим.
Як Путін відреагував на ордер МКС
У дев'яті роковини анексії Криму з неанонсованим візитом окупований Севастополь відвідав російський президент Володимир Путін. Це була його перша поїздка на Кримський півострів від початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Весь попередній рік Путін, судячи з повідомлень кремлівської пресслужби, далі Керченського мосту не заїжджав. Програму візиту великою також назвати не можна – Путін приїхав відкрити школу мистецтв і дитячий центр «Корсунь» у Херсонесі Таврійському.
Мета була – продемонструвати після видачі ордера на його арешт, що він не боїться і пересуваєтьсяІван Преображенський
Цього ж дня пресслужба Кремля опублікувала відео поїздки Путіна до окупованого Маріуполя, де російський віцепрем'єр Марат Хуснуллін демонстрував йому кілька нових будинків у місті, розбомбленому російськими військами. Поїздка Путіна окупованими територіями відбувалась вже в новому статусі – розшукуваного Міжнародним кримінальним судом.
«Мета була – продемонструвати після видачі ордера на його арешт, що він не боїться і пересувається. При тому, що зрозуміло: він якраз боїться і тому поїхав», – вважає політичний аналітик Іван Преображенський.
Очевидно, у Кремлі вважали, що ордер на арешт Путіна – це сигнал для Китаю, вважає Преображенський. У ті дні глава КНР Сі Цзіньпін лише планував поїздку до Москви на зустріч із президентом Росії, а ордер був виданий як попередження, мовляв, тепер ви маєте справу зі злочинцем, каже експерт. І готовність Путіна публічно з'являтися на людях, там, де на нього ніхто не чекає, неподалік району бойових дій, має, за задумом оточення російського президента, продемонструвати його силу і впевненість у собі, вважає Преображенський.
«Він уже не господар»
Інше завдання поїздки до Маріуполя, розповідає Преображенський, показати російському обивателю, що Росія розширюється, з'явився «сухопутний коридор» до Криму.
«Недарма там Марат Хуснуллін демонстративно каже фразу про те, що нібито українці самі обстрілювали місто. Очевидно, що вони намагалися пропагандистський меседж до цього додати», – зазначає експерт.
Вночі крадеться (Путін – КР), щоб його ніхто не помітив, щоб приховати цю поїздку від більшості населенняІван Преображенський
Він упевнений, що ефект вийшов зворотний: «Вночі крадеться (Путін – КР), щоб його ніхто не помітив, щоб приховати цю поїздку від більшості населення, щоб не виникло в нього жодних проблем із безпекою і не було завдано удару. Саме цього він, мабуть, побоювався. Він уже не господар на цих територіях».
Міжнародний кримінальний суд, що базується в Нідерландах, видав ордер на арешт не лише російського президента Володимира Путіна, а й уповноваженої з прав дитини РФ Марії Львової-Бєлової за звинуваченням у депортації дітей із територій України, окупованих російською армією.
Куди Росія депортує українських дітей
«Кримськотатарський ресурсний центр» активно моніторив ситуацію з вивезенням дітей із Херсонської та Запорізької областей і Маріуполя.
1939 дітей із Херсонської області було перевезено на територію Євпаторії та розміщено у так званих дитячих оздоровчих центрахЕскендер Барієв
«Ми одні з перших дали інформацію про те, що 1939 дітей із Херсонської області було перевезено на територію Євпаторії та розміщено у так званих дитячих оздоровчих центрах. Потім у нас з'явилася інформація про те, що 48 дітей було привезено до «Ялинки» («Елочка») (Будинок дитини у Сімферополі – КР), 34 дитини відвезли на територію РФ, до Анапи. З Генічеського району було вивезено дітей на так зване оздоровлення до Адигеї», — розповідає голова правління «Кримськотатарського ресурсного центру» Ескендер Барієв.
Про ознаки геноциду
КРЦ вдалося з'ясувати, що саме зараз у таборах «Дружба» та «Лучисте» в Євпаторії перебувають 300 дітей з окупованої Херсонської області. З них 59 дітей живуть там уже 5 місяців і до них не приїжджають батьки. Це може призвести до депортації дітей до Росії та їх усиновлення в російські сім'ї.
Ми можемо чітко говорити, що це елементи геноциду, щоб стерти все, що пов'язане з ідентичністю цих дітейЕскендер Барієв
«Коли йдеться про усиновлення, то тут якраз [присутня] політика асиміляції, стирання ідентичності, і це дії країни колонізатора. Відповідно, ми можемо чітко говорити, що це елементи геноциду, щоб стерти все, що пов'язане з ідентичністю цих дітей», – розповідає Барієв.
Для пошуку депортованих із Криму до Росії українських дітей-сиріт Прокуратура АРК і Севастополя почала використовувати штучний інтелект. Про це повідомив в ефірі українського телемарафону прокурор АРК та Севастополя Ігор Поночевний. Використовуючи програмне забезпечення, вдалося перевірити 300 анкет дітей-сиріт і встановити приблизне місцеперебування 150 дітей, повідомив Поночовний.
За оцінкою прокурора, у Криму станом на 2014 рік було близько 5 тисяч дітей-сиріт. Частину цих дітей було вивезено до Росії, їх усиновлювали сім'ї з Москви, Республіки Адигея та інших регіонів РФ. Поночовний заявив, що російська влада, вивозячи з анексованого Криму до Росії дітей-сиріт, вчинила воєнний злочин.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
