Доступність посилання

ТОП новини

Болгарські боєприпаси для України: що продавали Києву на початку війни і зараз?


Україна почала шукати продавців озброєння ще у 2014-му – тоді продавати зброю для війни на Донбасі майже ніхто не хотів

Вибухи на складах із боєприпасами в Чехії та Болгарії – справа рук російських диверсантів. Так вважають слідства цих двох країн і, скидається на те, що такими діями Росія намагалася завадити постачанню різноманітних боєприпасів до України. Щоправда, постачання все одно відбулися – тоді, у 2014 і зараз. Через які країни і які боєприпаси купувала і купує Україна? І як у цей процес втручалася Росія?

Серія вибухів на українських арсеналах із 2015 по 2018 роки призвела до дефіциту багатьох боєприпасів для збройних сил країни. Навіть в умовах не надто інтенсивних бойових дій на Донбасі нестача боєприпасів відчувається:

«Звичайно, воно відгукнулося. Тому що від цих вибухів на складах згоріло більше, ніж було використано за 5 років війни. Однозначно воно відгукнулося – це зменшило наш потенціал. У тому ж Казахстані і Таджикистані є такі ж склади, – вони в іще набагато гіршому стані, – і там нічого не вибухає», – каже інструктор благодійного фонду «Повернись живим» Андрій Моруга, який постійно навчає артилеристів ЗСУ.

Одна з версій українського слідства, яке у всіх резонансних випадках досі не завершене – диверсія. Але розслідування вибухів на арсеналах в останні роки триває і в сусідніх Чехії та Болгарії. Шість інцидентів у двох країнах об'єднує ймовірний російський слід. Офіційний представник головного прокурора Болгарії Сійка Мілєва озвучила офіційну версію слідства на брифінгу для преси:

«Під час розслідування встановлено, що шість російських громадян перебували на території Болгарії під час вибухів і спроб отруїти трьох болгарських громадян. Докази, зібрані на цей час, дозволяють із високим ступенем імовірності припустити, що ціллю дій російських громадян був зрив поставок спецтоварів до Грузії та України».

Перелік осіб, які, за даними Bellingcat, є військовослужбовцями ГУ ГШ РФ (ГРУ) і брали участь у диверсіях у Чехії та Болгарії
Перелік осіб, які, за даними Bellingcat, є військовослужбовцями ГУ ГШ РФ (ГРУ) і брали участь у диверсіях у Чехії та Болгарії

Поштовх розслідуванню дав матеріал Bellingcat. Там встановили – російські розвідники у 2014-му побували в Чехії за підробленими паспортами і планували побувати на складах із боєприпасами, після чого там двічі пролунали вибухи. Зв'язок цих людей із російськими спецслужбами беззаперечний, каже співавтор розслідування – головний редактор російського видання The Insider Роман Доброхотов:

«Той факт, що наслідки з'явилися так пізно, призвів до того, що протягом останніх шести років Кремль гадав, що все можна робити безкарно. Майже немає сумнівів, що і вибухи в Болгарії – там було два основних за кілька місяців, і кілька вибухів в Україні також пов'язані з діями російських ГРУшників».

У 2014-му багато говорили про те, що у Європі – негласне ембарго на постачання озброєння до України. Уже в той час Київ шукав кілька позицій: безпілотники, артбоєприпаси калібру 152 мм, снаряди для Градів, ВОГи і набої 7.62х54 – для СГД. Тоді власник зброєвої компанії EMCO – болгарин Еміліян Гебрев був чи не єдиним, хто погодився продавати Україні зброю, попри ризики. І саме його склади потрапили під удар, а самого Гебрева намагалися отруїти.

Еміліян Гебрев – ключова для України постать у питаннях імпорту боєприпасів для радянського озброєння
Еміліян Гебрев – ключова для України постать у питаннях імпорту боєприпасів для радянського озброєння
Вироблене в Болгарії може опинитися в країнах, проти яких діє або планує діяти Росія
Тодор Тагарев

«Важко влізти в голову керівництву ГРУ і, власне, Володимиру Путіну, який санкціонував цю операцію. Але факт у тому, що Гебреву, все ж, вдалося поставити три кораблі з озброєнням в Україну. І взагалі – склад у Чехії ним не використовувався саме для постачання в Україну. Тому в цьому розрізі вони мети точно не досягли», – переконаний Роман Доброхотов.

Щодо впливу цих вибухів на Болгарію Радіо Свобода також розпитало міністра оборони тієї країни у 2013 році Тодора Тагарева:

«Якщо говорити про вплив на оборонні можливості Болгарії – він був дуже незначним. Наша військова промисловість ніколи не використовувала більше ніж десять відсотків виробничих потужностей. Ми майже завжди займалися експортним бізнесом. Для Росії ця проблема двостороння. Перше – це те, що вироблене в Болгарії може опинитися в країнах або підрозділах, проти яких діє або планує діяти Росія. По-друге, у виробництві деяких видів боєприпасів ми торговельні суперники. Якщо завтра болгарський ВПК вийде з бізнесу – Кремль відкоркує шампанське».

Журналісти Bellingcat показали один із контрактів, де фігурують боєприпаси для України від компанії Гебрева EMCO на 30 млн доларів, укладений восени 2014-го. В ньому снаряди для БМП-2 і системи ППО «Тунгуска», гранати для підствольників і РПГ-7 – останніх, термобаричних і осколкових, в Україні на складах не було. А також снаряди для «Градів» і автоматичної гармати калібром 23 мм. Останні 2 позиції так і не поставили.

5000 боєприпасів калібру 152 мм для бойових дій у 2014 році вистачило б на лічені години
5000 боєприпасів калібру 152 мм для бойових дій у 2014 році вистачило б на лічені години

Але цих тисяч боєприпасів тоді вистачило б ненадовго – кілька годин боїв зразка 2014-го, каже Андрій Моруга:

«2014 рік – паперові карти, лінійки, пристрілка, робота батарей – дуже великий розхід. Зараз робота полягає в іншому: використовуються програмні продукти – ГРК Броня, Мапа, ГІС «Арта» (програмне забазпечення для наведення та коригування вогню, – ред.) і безпілотна авіація. Тобто зараз один пристрілочний, коректура, і в ціль 5 штук (боєприпасів, – ред.) – ціль знищена. Тобто зараз уже більш така технологічна війна йде. Вже немає такого аврального використання боєприпасів».

Болгарська влада не лише знала, але й дозволяла постачання озброєння
Тодор Тагарев

Утім, тоді Росія активно заважала Україні укладати контракти – не лише викуповувала боєприпаси з ринку, але, як розповіли нам наші джерела, вступала в перемовини від імені фіктивних компаній, аби затягнути постачання озброєння або отримати особисті дані тих, хто займався цим процесом. Постачання відбувалися не напряму, а, до прикладу, через Польщу, Чехію, або Чорногорію. Намагалися через Хорватію. Кажуть, теж через вплив РФ. У той же час у такій схемі з’являлися фірми-прокладки, які отримували гроші ні за що.

«Я не відкидаю версії, що у певний період часу певні типи боєприпасів, які доставляли з Болгарії для української армії, були важливими. Ми можемо припустити, що болгарська влада була добре обізнана щодо цього, адже у нас дуже суворий контроль у тому, що стосується продажу або купівлі озброєння – як у ЄС, так і в ООН. І поки ніхто навіть не натякнув, що ЕМКО не дотримується цих жорстких правил.

Це означає, що болгарська влада не лише знала, але й дозволяла постачання озброєння. Державі дуже легко відстежити усю картину, якщо є сумніви в угоді. До прикладу, ми союзники з Чехією і завжди можемо попросити інформацію для кращого розуміння того, що відбувається», – каже Тодор Тагарев.

Наше джерело в митній службі допомогло підтвердити кілька угод із постачання болгарських боєприпасів в Україну. До прикладу, у 2015-му через митницю пройшло 165 тисяч 30 мм боєприпасів, 200 тисяч різноманітних пострілів для підствольних гранатометів, незначна кількість артснарядів і реактивних гранат – усе той же контракт Гебрева від 2014-го. Торік надійшло щонайменше 70 тисяч ВОГів, 90 тисяч різноманітних патронів 7.62х54 (як для снайперських гвинтівок, так і для кулеметів) і майже 7 тисяч артбоєприпасів калібру 152 мм. Специфіка закупівель майже не змінюється.

«Це розхідники. Їх потрібно дуже-дуже багато на постійній основі. Коли ми говоримо взагалі про імпорт боєприпасів, ми розуміємо, що на складах є певний запас. Тобто коли він досягає певного рівня – його поповнюють знову. Тобто ми ніколи не приходимо до рівня того, щоб там взагалі було порожньо», – пояснює експерт-оглядач інформаційного агентства Defense Express Олег Катков.

Виробництво деяких видів боєприпасів намагаються налагодити в Україні, але фактично, патронний завод на 8-му році війни досі не побудували, виробництво великих калібрів – не запустили. Та й у деяких випадках Міноборони закуповує боєприпаси за кордоном, хоча може робити це і в Україні, каже Олег Катков:

«Цьому може бути ціла низка причин. Починаючи від того, що закордонні можуть бути дешевші, завершуючи бюрократичними процедурами, які пов’язані з тим, що будь-яке озброєння і техніка, яка починає постачатися до Збройних сил України, має пройти доволі довгі випробування – або визначально-відомчі, або державні. І це все затягується, так виходить у реальності, на декілька років».

Виробництво боєприпасів для артсистеми «Гіацинт» «запустили» ще за часів президентства Петра Порошенка, але постійного виробництва пострілів досі не налагодили
Виробництво боєприпасів для артсистеми «Гіацинт» «запустили» ще за часів президентства Петра Порошенка, але постійного виробництва пострілів досі не налагодили

Як приклад – виробництво снарядів для артсистеми «Гіацинт» запускали за часів президентства Петра Порошенка. Їх ніде не придбаєш, тому потрібно виробляти самостійно. Минули роки, а в армію передали трохи більше ніж дві тисячі таких боєприпасів. Служба безпеки України розслідує цю поставку – снаряди виявилися непридатними для стрільби.

XS
SM
MD
LG