Доступність посилання

ТОП новини

«Кейс 26» Міжнародного трибуналу з морського права у справі полонених українських моряків


Полонені українські моряки. Москва, Лефортовський районний суд (архівне фото)

Міжнародний трибунал з морського права (МТМП) у німецькому Гамбурзі, в якому вирішується повернення додому 24 полонених українських моряків, – судовий орган незалежний, постійно діючий, при цьому вузькоспеціалізований. Він вирішує спори між державами, що виникають виключно на підставі Конвенції ООН з морського права 1982 року (UNCLOS – ред.). А ще цей суд – молодий за віком, що, втім, його авторитету в світі не зменшує. Розпочавши діяльність у 1996-му, Міжнародний трибунал з морського права з того часу розглянув 25 справ.

«Кейсом 26» стала справа України проти Російської Федерації про затримання військових кораблів та їхніх екіпажів у Керченській протоці в листопаді 2018 року.

Позов значущий, доленосний – для полонених військових моряків, їхніх родин. Водночас справа, яку нині розглядають у Гамбурзі, є лише частиною судово-дипломатичного протистояння між Україною і Росією – тривалого, багатовекторного. В цьому переконаний професор кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія», координатор Південного регіонального центру Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий. Певні юридичні тонкощі судового процесу він пояснив Радіо Свобода.

Тимур Короткий, професор кафедри міжнародного та європейського права НУ «Одеська юридична академія»
Тимур Короткий, професор кафедри міжнародного та європейського права НУ «Одеська юридична академія»

– У Гамбурзі делегація від України звернулась до Трибуналу з проханням про тимчасові заходи, які стосуються звільнення, повернення в Україну і наших моряків, і наших кораблів. Оцініть шанси, що Трибунал задовольнить це звернення.

– Шанси є високими. Але для цього Міжнародний трибунал з морського права передусім має визнати наявність своєї юрисдикції по цій справі. Поясню, що мається на увазі.

Рішення органів міжнародного правосуддя складаються з двох частин. У першій частині визнається (або не визнається) юрисдикція. Другою частиною є рішення власне по суті справи, тобто про тимчасові заходи.

Таким чином, перш за все, Трибунал у Гамбурзі відповість на питання, чи має він відповідну юрисдикцію.

Це питання – найбільш проблемне у даній справі. Російська Федерація наполягає на відсутності у Трибуналу юрисдикції на основі застереження Росії до Конвенції ООН з морського права щодо військової діяльності.

Засідання Міжнародного трибуналу з морського права. Фото з офіційного сайту Трибуналу
Засідання Міжнародного трибуналу з морського права. Фото з офіційного сайту Трибуналу

– Свого часу і Україна, і Росія ратифікували Конвенцію з міжнародного морського права. Хіба на них не розповсюджується юрисдикція Трибуналу, про який йдеться і до якого нині прикута увага?

– Дійсно, учасницями Конвенції ООН з морського права 1982 року, котра є фактично «Конституцією океанів», є обидві держави – Україна та Російська Федерація.

Більш того, за 23 роки роботи Трибуналу Росія чотири рази була стороною розгляду спорів у ньому.

Попередня резонансна справа датована 2013 роком, коли до Міжнародного трибуналу з морського права з позовом проти Росії звернулись Нідерланди. Приводом стало затримання Росією поблизу морської бурової платформи судна Arctic Sunrise (під прапором Нідерландів), з борту якого проводила протест природоохоронна організація «Ґрінпіс».

З моєї точки зору, з усіх чотирьох прецедентів участі Росії у Міжнародному трибуналі з морського права саме справа – про звільнення судна Arctic Sunrise і його екіпажу – є найбільш близькою до так званого «кейсу 26».

Але я акцентую увагу на іншому аспекті. Він безпосередньо стосується «Справи про затримання трьох українських військово-морських кораблів (Україна проти Росії). Тимчасові заходи».

Свого часу при ратифікації UNCLOS обидві держави зробили низку застережень.

Нещодавно їх докладно проаналізував мій колега – доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка Захар Тропін у статті «Як Україні юридично протистояти Росії на Азовському морі або чи не настав вже час перетворити Крим на острів».

Росія при ратифікації Конвенції ООН з морського права вдалася до застережень щодо «спорів стосовно військової діяльності, включно зі спорами стосовно військової діяльності державних суден та літальних апаратів […]».

Саме на це застереження посилається Російська Федерація в своєму Меморандумі у «Справі про затримання трьох українських військово-морських кораблів (Україна проти Росії). Тимчасові заходи» в якості обґрунтування відсутності у Міжнародного трибуналу з морського права юрисдикції по справі.

Що може ускладнити ухвалення Трибуналом рішення про тимчасові заходи зі звільнення трьох кораблів та їхніх екіпажів
Тимур Короткий

Що може ускладнити ухвалення Трибуналом рішення на користь України про тимчасові заходи зі звільнення трьох кораблів та їхніх екіпажів (йдеться про малі броньовані артилерійські катери «Нікополь», «Бердянськ», буксир «Яни Капу» – ред.)? Це військовий статус захоплених Росією українських кораблів при наявності ситуації збройного конфлікту між Україною та Росією, включаючи власне керченський інцидент, який кваліфікується як акт агресії і один із епізодів збройного конфлікту.

Це, зазначу ще раз, може ускладнити ухвалення Трибуналом рішення про тимчасові заходи зі звільнення екіпажів кораблів.

Варто зазначити, що у практиці Трибуналу не було схожих ситуацій. Дещо близька справа пов’язана зі затриманням у 2012 році Ганою аргентинського фрегата ARA Libertad (справа «Аргентина проти Гани»).

На цей прецедент у Міжнародному трибуналі з морського права активно посилається делегація України. Утім, варто зважати на те, що справа хоча і стосувалася військового корабля Аргентини і порушення положень Конвенції 1982 року про імунітет військових кораблів, затримання й арешт мали іншу причину – комерційну, відбувалися поза збройним конфліктом.

Шанси України на тимчасові заходи щодо звільнення моряків і кораблів є достатньо високими

Отже, у разі, якщо Міжнародний трибунал з морського права визнає свою юрисдикцію у справі, і те, що застереження до Конвенції 1982 року не застосовуються до ситуації, що розглядається, шанси України на тимчасові заходи щодо звільнення моряків і кораблів є достатньо високими.

Слухання у Міжнародному трибуналі з морського права, 10 травня 2019 року. Фото з офіційного сайту Трибуналу
Слухання у Міжнародному трибуналі з морського права, 10 травня 2019 року. Фото з офіційного сайту Трибуналу

– В ефірі телевізійної програми «Настоящее время» заступниця міністра закордонних справ України Олена Зеркаль пояснила, що тимчасові заходи, про які Україна просить Трибунал, «є можливими в ситуації, коли існує ризик заподіяння подальшої шкоди, якщо не вжити їх відразу». Також пані Зеркаль зауважила, що великою шкодою для України є кожен день перебування наших моряків у «Лефортові».

Якою була аргументація про необхідність тимчасових заходів від західних експертів з міжнародного права? Адже під час усних слухань, які відбувалися 10 травня в Гамбурзі, позицію України доводила група юристів-міжнародників.

– Під час онлайн-трансляції на сайті Міжнародного трибуналу з морського права ми дійсно могли спостерігати за промовами від імені України авторитетних експертів міжнародного права. Важливим був кожний виступ. На наших очах формувалася загальна мозаїка позиції України, в якій кожен елемент має значення.

Скажімо, професор Альфред Соонс із Університету в Утрехті присвятив виступ саме правовим підставам запиту України щодо застосування тимчасових заходів і юрисдикції Трибуналу. Також у певний момент він саркастично зауважив, що ще з часів Російської імперії Росія спиралася на правничі норми, які тепер відверто порушує.

Виступ професора Альфреда Соонса на слуханнях 10 травня 2019 року. Фото з офіційного сайту Трибуналу
Виступ професора Альфреда Соонса на слуханнях 10 травня 2019 року. Фото з офіційного сайту Трибуналу

Керівник академії міжнародного права в Гаазі Жан-Марк Тювенін розглянув обґрунтованість тимчасових заходів у цьому випадку, а також конкретні елементи шкоди та невідкладності. На даному етапі процесу ці питання є вкрай важливими для визнання неправомірної діяльності Росії, порушення нею міжнародного морського права, принципів міжнародного права, продовження розгляду спору по суті тощо.

Також професор Тювенін під час промови запевнив: «Росія помиляється, що тимчасові заходи вплинуть на розгляд справи по суті».

Виступ професора Жан-Марка Тювеніна на слуханнях 10 травня 2019 року. Фото з офіційного сайту Трибуналу
Виступ професора Жан-Марка Тювеніна на слуханнях 10 травня 2019 року. Фото з офіційного сайту Трибуналу

На мій погляд, до української частини делегації було би доцільно залучити вітчизняного експерта. Особисто мені шкода, що до підготовки у справі не був задіяний фахівець саме з діяльності Міжнародного трибуналу з морського права – Ігор Караман. Пригадую, що в його монографії, опублікованій у 2012 році американським видавництвом, тимчасовим заходам присвячений окремий розділ.

– Рішення про тимчасові заходи, що стосуються звільнення наших моряків і кораблів, повернення їх додому – в Україну, Міжнародний трибунал з морського права обіцяє ухвалити до 25 травня. Але існує ще основний спір України проти Росії щодо імунітету трьох захоплених військових кораблів і членів екіпажів. Де він розглядатиметься?

– Міжнародний трибунал з морського права є лише частиною системи вирішення міждержавних спорів, яка була створена в рамках Конвенції ООН з морського права 1982 року. Система побудована таким чином, що у спорах між державами-учасницями Конвенції 1982 року завжди знайдеться той або інший компетентний орган.

Для України і Росії ним є Арбітраж, або інакше Арбітражний трибунал, створений відповідно до Додатку VII Конвенції ООН з морського права. Арбітраж, зауважу, має юрисдикцію щодо всіх спорів між Україною і Росією за Конвенцією ООН з морського права.

Саме в Арбітражі в Гаазі незабаром розглядатиметься основний спір України і Росії щодо імунітету кораблів ВМС України «Нікополь», «Бердянськ», «Яни Капу»

Це означає, що саме там – в Арбітражі в Гаазі – незабаром розглядатиметься основний спір України і Росії щодо імунітету кораблів ВМС України «Нікополь», «Бердянськ», «Яни Капу». Знову-таки розгляд справи проходитиме в дві стадії – спочатку визнання юрисдикції, потім рішення по суті основного спору.

Арбітражний трибунал і Міжнародний трибунал з морського права це абсолютно різні судові органи – як за принципами діяльності, так і за процедурою ухвалення рішення. Але їх об’єднує те, що вони створені відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року, входять до системи вирішення спорів за UNCLOS, розглядають спори, що виникають виключно у площині цієї Конвенції.

Тому до юрисдикції Трибуналу [Міжнародний трибунал з морського права] як постійно діючого органу належать справи щодо тимчасових заходів. За час свого існування Трибунал ухвалював такі заходи, розраховані на швидкий результат, загалом п’ять разів. І у всіх цих випадках органом розгляду основного спору був Арбітражний Трибунал.

До речі, саме в Арбітражному Трибуналі нині є ще один спір між Україною і Росією – «Про права прибережної держави в Чорному і Азовському морях і в Керченській протоці».

– Тоді можна приготуватися, що протистояння у міжнародних судах між Україною і Росією буде тривалим, розтягнеться на роки…

Процедури розгляду у міжнародних судах об’єктивно тривають довго. Винятком є тимчасові заходи

– Взагалі процедури розгляду у міжнародних судах об’єктивно тривають довго. Винятком є тимчасові заходи.

Звернення України до Міжнародного трибуналу з морського права є одним із елементів використання системи міжнародного правосуддя для захисту від агресії з боку Російської Федерації. Іншими прикладами є звернення України до Міжнародного суду ООН, Європейського суду з прав людини та інших.

– Повертаючись до того, з чого ми розпочали, – до очікуваного рішення Міжнародного трибуналу з морського права щодо тимчасових заходів зізвільнення українських військових моряків і кораблів. Якщо воно буде позитивним для України, чи вплине це на позиції Росії?

– Без сумніву. Оскільки стане черговим визнанням міжнародно-протиправної поведінки Російської Федерації. Фактично, рішення представлятиме собою юридичну легітимацію всіх тих політичних заяв і оцінок, які мали місце після керченського інциденту 25 листопада 2018 року.

Проте це не означає, що позитивне (сподіваємось на це!) рішення Міжнародного трибуналу з морського права щодо тимчасових заходів зізвільнення наших військових моряків і кораблів Росія негайно розпочне виконувати. Навпаки. Про це свідчить риторика і поведінка Російської Федерації у міжнародних відносинах протягом останніх років.

– А якщо Росія відмовиться виконувати рішення про тимчасові заходи?

– Відповім так: Російська Федерація не може не виконувати рішення Трибуналу. Проте може не виконати.

Тільки за останні п’ять років ми спостерігаємо величезну кількість її дій, котрі зухвало порушують міжнародне право, його фундаментальні принципи, основи міжнародного правопорядку загалом.

Згідно п. 6 ст. 290 Конвенції ООН з морського права, сторони в суперечці зобов’язані негайно виконати будь-які тимчасові заходи, запропоновані на підставі цієї статті.

Тобто – наголошую – не тільки зобов’язані виконати, а й виконати негайно. Власне, цей розділ UNCLOS так і називається: «Обов’язкові процедури, що тягнуть обов’язкові рішення».

Також в Конвенції ООН з морського права є інші статті, які свідчать про обов’язковий характер рішень Трибуналу.

Рішення Трибуналу щодо тимчасових заходів безумовно є обов’язковим до виконання

Тобто рішення Трибуналу щодо тимчасових заходів безумовно є обов’язковим до виконання.

Насамкінець. Хочу помилятися, але припускаю, що звільнення наших моряків і військових кораблів відбудеться або на підставі політичного рішення, або по завершенні всіх юридичних процедур, пов’язаних із незаконним кримінальним переслідуванням проти наших моряків у Російській Федерації. Найбільш близькою аналогією, думаю, може бути вже згадувана історія звільнення судна Arctic Sunrise і його екіпажу.

Взагалі цей процес має значення не тільки для захисту власних національних інтересів, які потерпають від агресії Російської Федерації, а й в цілому для захисту міжнародного правопорядку від посягань Росії на його фундаментальні принципи.

XS
SM
MD
LG