Данілов про обшуки, «енергетичний виклик», нацбезпеку та «оборонку». Ексклюзивне інтерв’ю

Олексій Данілов, секретар Ради національної безпеки та оборони України, в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода Live», розповів, скільки ракет залишилося у Росії та скільки масованих атак вона ще здатна здійснити. Також він відреагував на обшуки в компанії VS Energy, в Києво-Печерській лаврі й у монастирях і приміщеннях УПЦ (МП) на Рівненщині.

Про це та багато іншого – в повній версії інтерв’ю.

– Пане Данілов, як ви думаєте, що СБУ шукала в лаврі та в монастирі на Рівненщині?

– По-перше, СБУ виконує ті функції, які має виконувати в державі. У нас зараз триває війна. І якщо є та чи інша інформація про ті чи інші події, СБУ має обов’язково реагувати на цю інформацію.

Ви маєте рацію, пані Власто, в тому, що була інформація стосовно певних подій, що відбувалися в Печерській лаврі. Можливо, це реакція на ці події, на іншу інформацію, яку отримує СБУ. Я ще раз наголошу, що це відбувається в рамках чинного законодавства. На території нашої країни діє наше законодавство, не законодавство якоїсь церкви чи то московського, чи то якогось іншого патріархату. У нас є Конституція, в нас є наші закони. Всі мають жити за нашими законами на території нашої країни.

– А чому лише тепер, через дев’ять місяців після повномасштабного вторгнення СБУ зацікавилася: а що ж там відбувається в лаврі?

– А ви хотіли, щоб це було 25 лютого?

– Це могло бути 25 липня чи 25 серпня, наприклад.

– Я вважав би, що це могло бути в 1991 році, якщо так розмову вести.

Дивіться, коли вважають за необхідне, коли є відповідні документи, коли є відповідна інформація, ще раз наголошую, відповідні служби виконують свої обов’язки. Я дуже хотів би, щоб наша громада взагалі жила у ладі та спокої, щоб церква не впливала на процеси, які відбуваються в країні. І не має значення, до кого ця має церква стосунок.

– Зрештою, щось знайшли в лаврі?

– Вже було багато жартів, що там знайшли, що там не знайшли. Я не буду це коментувати з урахуванням того, що є посадові особи. Нам треба навчитися спокійно відноситися до цих речей, не робити з цього якихось, скажімо так, що нібито щось сталося вкрай екстраординарне...

(Вже після інтерв’ю Служба безпеки України прокоментувала наслідки обшуків 22 листопада у приміщеннях Української православної церкви (Московського патріархату) – ред.)

– Дуже рідко відбуваються такі обшуки.

– Відповідно виконують свої функції і надалі будуть виконувати. Недоторканних в нашій країні немає на сьогодні.

– А як можна пояснити той факт, що, наприклад, журналісти звертали увагу на те, що монастир на Рівненщині й досі підпорядковується РПЦ? Це не встигли переписати чи це звична практика для цієї церкви?

– Давайте в такий спосіб, що ви маєте на увазі, що підпорядковується в цьому випадку? Треба уважно дивитися і уважно стежимо, хто і про що каже, про які документи йде на сьогодні мова.

– А як тоді ви оцінили би зв’язки УПЦ (МП) з РПЦ? Вони ж заявляли про те, що вони розірвали ці зв’язки і що ця церква автокефальна, незалежна.

– Ви маєте на увазі заяву Пєскова, який сказав, що це церква Московського патріархату? Це ж Пєсков заявляє, робить такі доволі непрості заяви для тих людей, які перебувають у цій церкві. Вони дійсно казали, що вони не мають ніякого стосунку до Московського патріархату, до Московії. Але чомусь Пєсков вважає, що це не відповідає дійсності. Це, я думаю, треба їм поміж собою з’ясовувати питання, де вони, до кого і до чого.

Я хочу взагалі сказати, що питання церков – воно доволі непросте. І я вважав би, що це держава не мала би втручатися в діяльність церкви, якщо церква працює на користь держави, якщо до церкви немає ніяких зауважень, якщо вона займається богоугодною справою, а не лізе в політику, не займається іншими речами. Ще раз наголошу, що якщо хтось буде на території нашої держави, не має значення, хто це, займатися не за нашими законами, не за нашою Конституцією, то відповідні органи будуть вчиняти відповідні дії.

– А чи поділяєте ви цю тезу і твердження, які часто можна почути від людей, які стежать за церковними справами в Україні, що серед верхівки УПЦ (МП) є відверті російські агенти?

– Відповідні служби будуть відпрацьовувати всі відповідні повідомлення, інформації, хто і до кого належить, хто на кого працює, тощо.

– А у вас особисто є відповідь на це запитання?

– У мене багато відповідей, які я не можу проголошувати.

– Через свою посаду чи з якихось інших причин?

– У цьому випадку верез посаду.

– І громадські активісти останніми місяцями, і деякі українські політики відкрито закликають українську владу, в цьому випадку уряд, позбавити права УПЦ (МП) орендувати Києво-Печерську лавру і Свято-Успенську Почаївську лавру, територію я маю на увазі. Скажіть, будь ласка, а на кому зав’язане це рішення і хто може вплинути на це в умовах війни і воєнного стану?

– Щодо оренди того чи іншого майна? Є відповідні органи, які займаються цим питанням. У цьому випадку Кабмін, є відповідне міністерство, опікується цими питаннями.

– Ви маєте на увазі Міністерство культури?

– Зараз, мабуть, Міністерство культури.

– Це все-таки в межах культури, в межах релігії питання лежить? У цій площині? Чи це в межах національної безпеки і оборони?

– Складне питання. Культура, релігія чи є релігія культурою – тут багатогранне питання. І тут може бути довга дискусія. Я можу сказати, що на сьогодні питань, які не відносяться до сектору безпеки України на території нашої країни, не існує. Тому що ми живемо під час війни, війни з агресором, з Російською Федерацією. І всі представники Російської Федерації, які на сьогодні будуть їй допомагати, які будуть на сьогодні брати участь на боці ворога, повинні чітко розуміти, що вони будуть нести відповідальність, відповідно до наших законів.

– Я вас зараз попросила би оцінити спроможність Росії завдавати надалі масовані ракетні удари по Україні? Можливо, РНБО веде такі підрахунки або маєте якісь дані? Тому що, наприклад, раніше очільник розвідки Кирило Буданов говорив про те, що деяких ракет в Росії залишилася критична кількість, там на рівні 40%. З іншого боку, військові експерти, з якими ми спілкувалися, кажуть, що не існує в природі людини в Україні, яка могла би об’єктивно дати оцінку, скільки все ж таки лишилося ракет в Росії, як швидко вона зможе їх і надалі виробляти, щоб атакувати Україну. Що ви скажете?

– Я не знаю, з якими експертами ви спілкуєтеся, звідки вони черпають інформацію. У нас є достеменна інформація щодо наявності на території Російської Федерації тих чи інших видів озброєння. Я можу сказати, що наші розвідки працюють бездоганно. Маємо розуміння, скільки лишилося. Я можу сказати, що певні є ракети, які лишилися, менше вже ніж 10%, є ракети, яких лишилося 18%, є ракети, яких ще, на жаль, до біса на території Російської Федерації. Мова йде про ракети С-300. Так сталося, що у них їх занадто багато. Ними вони зараз якраз і жбурляють Запоріжжя, Херсон, на іншій території, на Харківщині. Тому що їх у них ще багато.

Що стосується високоточних ракет, ми чітко усвідомлюємо, скільки вони на сьогодні мають. Якби у них було все гаразд, то вони точно не зверталися б до іншої країни для того, щоб їм допомагали ракетами. Ви знаєте, про яку країну йде мова. Країна, яка допомагала їм так званими «Шахідами», або «Шахедами» – хто як їх називає.

І ми дуже ретельно відстежуємо всю цю ситуацію, що там відбувається. Ще раз наголошу, ми свідомі того, що відбувається на території нашого ворога, нашого супротивника по наявності саме зброї ураження, те, що стосується ракет.

– А ви можете сказати, скільки разів ще Росія зможе завдавати таких масованих ракетних ударів, як було 10 жовтня і перед цим, і після того?

– Це залежить від того, скільки вони будуть використовувати при тому чи іншому нападі. Той напад, який був 15-го числа, він був одним з самих потужних нападів. У нас було 24 лютого. У нас вся ця інформація в апараті РНБО в режимі онлайн обов’язково надходить, зберігається, систематизується. Я можу сказати, що якщо буде мова йти про такі обстріли, який був 15-го числа, то це максимум 3-4 рази вони можуть зробити такі обстріли по потужності, які були саме 15 числа.

– Також повідомлялося про те, що після останньої масованої ракетної атаки на українську енергосистему (я маю на увазі атаку, яка була минулого тижня) практично не лишилося неушкоджених великих теплових і гідроелектростанцій. Про це сьогодні в «Укренерго» повідомили. Що це означає для розуміння всіх тих людей, які залишаються в Україні, планують тут зимувати?

– Це означає, по-перше, що треба заощаджувати по максимуму. Треба дуже бережливо ставитися до всіх видів енергії, які є на території нашої країни. Тому що ми перебуваємо в стадії війни. І ви бачите з урахуванням того, що вони не можуть впоратися з нашими військовими, вони програють на всіх фронтах, вони вдалися до такої ганебної практики, коли вони нищать інфраструктуру, від якої залежить життя літніх людей, дітей, жінок, людей, які не приймають безпосередньої участі у нашій війні. Це каже про те, що у нас буде складна зима. І ми цього не приховуємо.

Але це не значить, що ми маємо здаватися, що ми маємо капітулювати або якісь інші речі. Вони цього від нас не дочекаються. Майте на увазі, що ми – точно не росіяни, які точно вже здалися б, якби у них не було би світла, води тощо. Ми не з того світу. Ми зовсім інші. Я неодноразово на цьому наголошував. Буде складно, але перемога все рівно буде за нами. І вона буде обов’язково.

– Сьогодні, до речі, СБУ приходила з обшуками не лише в лавру, але також до енергетичної компанії VS Energy, яка, як виявляється, володіє низкою обленерго, власниками яких є російські чи то олігархи, чи то представники великого бізнесу (тут можна дискутувати) Воєводін, Бабаков. Про це писали журналісти «Економічної правди». Скажіть, а що там СБУ могло шукати?

– СБУ займається виконанням своїх обов’язків. Вони займаються під час війни дуже ретельно всіма об’єктами, до яких на сьогодні є питання. Ще раз наголошую, все відбувається, відповідно до чинного законодавства. Якщо відбуваються ті чи інші дії, якщо відбуваються ті чи інші події, значить, для цього є певні підстави.

– Лише тепер з’явилися певні підстави, виходить так?

– Я дуже хотів би, щоби жоден об’єкт на території нашої країни за часів усіх президентів, включно з президентом Петром Олексійовичем, не мав стосунку до Російської Федерації. Ну, так сталося, що вони сюди зайшли, їх тут було багато. Зараз набагато менше. Наше завдання – зробити так, що їх тут не було взагалі. Від слова «зовсім». І все.

– Пане Данілов, давайте поговоримо про Херсон. Ви вже були у звільненому Херсоні?

– Я не мандрую в Херсон або якісь інші речі. Є багато людей, які їздять. Я з великою повагою ставлюся до того, що наш президент не боїться відвідати Ізюм, Харків, Херсон, інші міста, це якраз відрізняє нашого президента від людини, яка сидить в бункері, лякається власного народу і боїться піти і поговорити на вулицю. Ви знаєте, що нашого президента можна побачити і в Києві, і в інших містах. Тому що це людина з великої літери. І в нього немає такого, як острах, який є в Путіна. Якраз на цьому можете порівнювати.

– Я зараз не порівнювала. Я щиро поцікавилася. Можливо, ви були? Тому що делегація була велика. Можливо, ви там теж були? Не бачила.

У нашому етері нещодавно був народний депутат Роман Костенко. Він сам з Херсонщини, працює в комітеті з нацбезпеки, оборони і розвідки. Був у звільненому Херсоні. Він розповідав нам в етері про те, що, попри те, що люди підходили і дякували ЗСУ і йому особисто, люди в нього також питали (це я дослівно цитую Костенка): «Хто нас здав»? Ймовірно, йдеться про те, чому Херсон був захоплений доволі швидко. І зараз люди хочуть отримувати відповіді на ці запитання, чому так сталося.

Як ви думаєте, коли суспільство отримає відповіді? Херсон наразі звільнений. Раніше казали, що слідство не може швидко просуватися, тому що Херсон окупований – там лишилися всі документи, можливі докази і так далі. Що тепер?

– Я з великою повагою ставлюся до пана Романа. Ми з ним спілкуємося 2-3 рази на тиждень. Я знаю, де він знаходився, і де він знаходиться. Поважна людина. Дуже багато робить для того, щоб наша країна була звільнена.

Те, що стосується вашого запитання, то відповідні органи будуть займатися цим питанням, як і було обіцяно. І ніяких таємниць тут не буде. Ті люди, які, якщо вони будуть визнані винними в тих чи в інших речах щодо Херсону або інших територій, обов’язково будуть названі.

– А коли ви особисто очікуєте відповіді на ці запитання? Після перемоги, після того, як війна закінчиться? Чи можна раніше?

– Я дуже хотів би, щоб ця відповідь була 24 лютого цього року, коли почалася ця війна. А ви знаєте, що у нас відбувалося, ви знаєте, як це відбувалося. Мені дуже хотілося б, щоб відповідь була відразу. Але життя так побудоване, що, на жаль, ми не можемо відразу отримати відповідь на ті запитання, які перед нами ставить життя.

– Пане Данілов, а яке у вас особисто питання щодо Херсону? І до кого? Що вас особисто цікавить в контексті Херсону? Які відповіді на які запитання ви хочете отримати?

– Я хочу отримати відповіді не тільки щодо Херсону, а багато відповідей на запитання. На жаль, відповідей, які були би, на 100% відповідали дійсності, на сьогодні в мене немає. Ще раз наголошую. І це не тільки по Херсону. Пройде час. Я живу з урахуванням ситуації, що в сучасному житті ви нічого приховати не можете. Рано чи пізно все стає всім відомо. Виходячи з того постулату, я живу все своє життя. Принаймні крайніх 30 років.

– А ви зараз бачите, що є бажання, мотивація і робляться всілякі спроби для того, щоб суспільство отримало ці відповіді, хто все ж таки дотичний, в якій мірі, внаслідок чого сталася швидка окупація Херсонщини?

– Я хочу сказати, що коли розпочалася війна, маємо на увазі, що кожна людина визначає, чим їй займатися, і як їй себе поводити. Якщо були приклади людей, які не зовсім коректно себе повели 24 лютого, 25 лютого – ну, таке життя. Якщо ми хочемо, щоб все було бездоганно в нашому світі, я так само хотів би жити в такому світі. Але життя показує, що не завжди так відбувається.

Ще раз наголошую, рано чи пізно все всім буде відомо. Зараз заздалегідь когось звинувачувати, когось називати прізвище, як ви хочете... Мені так подобається. Ви так: пане Данілов, пане Данілов... Пані Власто, я з великим задоволенням і з великою повагою до вашої редакції, до усіх вас. Якщо би у мене була відповідь, повірте, я вам її наголосив би, якби я був впевнений, що ця відповідь відповідає на 100%. Я не хочу нікого за очі. Не дай Боже, якщо це не буде так, як я скажу, я дуже цього не хотів би. Я – відповідальна людина.

– Ви сказали, що в країні майже не залишилося сфер, які не дотичні до питання оборони і безпеки. Я звернула увагу, що ви нещодавно мали нагоду виступати на Галіфакському міжнародному безпековому форумі. Я ознайомилася з вашим виступом, де ви, зокрема, розмірковували про те, яким має бути перехідний період після того, як війна завершиться. Ви кажете: «Фундаментом для успішного проходження перехідного періоду є три складові – згуртованість суспільства, розбудова держави та її інституційних спроможностей і встановлення верховенства права. Такі рамки перехідного періоду обумовлені потребами і запитами українського суспільства. Українці, як ніколи, прагнуть встановлення повноцінного демократичного ладу, верховенства права і відходу від олігархічних і корупційних практик».

Пане Данілов, а наскільки, з вашої точки зору, українська влада демонструє вже зараз свою готовність задовольнити запити українського суспільства стосовно верховенства права і відходу від корупційних практик?

– Це залежить не тільки від Данілова чи від...

– Я ж не кажу, що це залежить від вас. Я питаю вашої думки.

– Ви не почули відповіді, а вже перебиваєте. Це залежить від усіх нас. Якщо ми спільними зусиллями не будемо займатися цим питанням, якщо це питання в нас є вкрай болючим для розвитку нашої України, повірте, ми з цим питанням переборемо і все стане в нас на свої місця.

Те, що стосується запиту на справедливість, то це найбільший запит, який на сьогодні вже сформований суспільством, який обов’язково буде дороговказом для всіх, хто буде у владі на території цієї країни. Справедливість – це те, що виборюють на сьогодні наші хлопці і дівчата, які за цю свободу, за цю справедливість, за нашу країну кладуть свої життя. І по-іншому просто бути не може.

Як хтось вважає, що буде лишатися країна, в якій буде корупція, в якій буде олігархічна система управління і інші процеси, то він глибоко помиляється. Я в цьому більш, ніж переконаний.

– Дивіться, простий приклад. До речі, рівно, здається, чотири місяці тому, як президент усунув главу СБУ за дуже тяжкою статтею насправді. Там говорилося про те, що його дії призвели до загибелі людей і так далі. Пізніше ж Івана Баканова звільнила Верховна Рада. А що було потім – ми не знаємо. Чи було розслідування – ми не знаємо. Журналісти не знають, суспільство не знає. Можливо, ви знаєте, чим завершилося розслідування стосовно Івана Баканова? Воно ж мало бути, якщо його звільнили за такою тяжкою статтею.

– Івана Геннадійовича Баканова звільнила Верховна Рада України.

– А перед цим відсторонив президент за статтею, яка передбачала...

– Івана Геннадійовича Баканова звільнила Верховна Рада України, яка має для цього певні повноваження.

– І?

– От і все.

– І на цьому історія закінчилася?

– Я не знаю. Ви мене питаєте, нібито я веду всі справи в цій країні. Повірте, в мене є чим займатися під час війни особисто, ніж розбирати персональні справи тих чи інших людей. Ще раз наголошую. Питання персональної відповідальності, які є за тією чи іншою особою, розглядаються відповідними структурами. Якщо ви вважаєте, що всі ці справи я маю знати напам'ять або всіма ними цікавитися зранку до вечора, ще раз наголошую, під час війни мені є як секретарю РНБО чим займатися.

– Ви просто сказали, що в Україні шалений запит на справедливість, на верховенство права...

– Так. Я можу підтвердити, що запит на справедливість і на верховенство права – це на сьогодні запит нашого суспільства. Повірте, я знаю, про що я кажу.

– Хіба кейс Івана Баканова – це не демонстрація того, що українська влада демонструє неготовність відповідати на цей запит?

– Хто вам таке сказав? Це ви самі кажете?

– Ні. Я у вас запитую.

– Ви знаєте, чи є якась справа, чи ні? Я не знаю. Я ще раз наголошую, що якби я знав, я вам відповів би на це питання. Та кількість справ, які є на сьогодні в нашій системі, ви навіть не можете собі уявити. До речі, вона, наскільки я розумію, до певного часу була відкрита і всі могли дивитися. Це тисячі справ. Якщо ви вважаєте, що я кожною справою маю цікавитися, то, повірте, в мене просто фізично...

– Пане Данілов, це все-таки голова СБУ. Це не тисячі справ. Це дуже висока посада, особливо під час війни. І після його звільнення за статтею 47, яка передбачає тяжкі наслідки, суспільство не отримало відповідей, що ж він таке зробив, що призвело до тяжких наслідків. Навіть після звільнення Херсонщини ніхто зараз про це не говорить. Тому я вважаю за потрібне це питання постійно порушувати, зокрема і з вами.

– Маєте право як журналіст, звичайно, порушувати це питання. Якщо би у мене була відповідь, я вам, ще раз кажу, її обов’язково надав би.

– А ви цікавилися самі в когось у складі РНБО (ви ж спілкуєтеся з міністрами, з президентом) стосовно Івана Баканова? На якому етапі знаходиться справа чи розслідування стосовно його діянь на посаді очільника СБУ?

– Президент точно ці справи не веде і міністр справи не веде. Якщо ці справи ведуть, ці справи можуть вести зовсім інші люди. І ні президент, ні міністр ці справи не веде. Я цікавлюся зараз зовсім іншими питаннями. В мене є чим займатися. Я дуже хотів би, щоб російської агентури тут не було. Я дуже хотів би, щоб багатьох речей не було. Ми цікавимося зараз, те, що ви наголошуєте, скільки ракет в Російської Федерації. А вас цікавить Іван Геннадійович.

– Мене цікавить безпекова ситуація в країні.

– Що завтра буде відбуватися. Мене якраз так само цікавить безпекова ситуація в країні, що треба зробити, щоб зв'язок був. Нам для безпеки – це дуже важлива річ. Щоб енергетика була. От цими питаннями я цікавлюся. Якщо когось цікавлять персоналії, то це от журналісти...

– Пане Данілов, це ж не питання персоналій. Це ж питання толерування владою тих чи інших порушень, тих чи інших злочинів, корупційні практики, які ви теж згадали у своєму виступі на безпекового форумі. Ви також казали, що українське суспільство неготове більше толерувати і корупційні діяння.

До речі, я у вас запитала, чи були ви у Херсоні. Ви не були. А очільник Дніпропетровської області, якого підозрюють поки що лише журналісти у корупції, був, наприклад. Хіба це реалізація запиту на справедливість?

– Ви – дуже професійний журналіст. І ви можете, скажімо так, поставити собі питання і пробувати намагатися його додавлювати. Я ще раз кажу, якщо би у мене була відповідь на це запитання, я вам обов’язково таку відповідь надав би. У мене немає відповіді на запитання, яке ви мені ставите. Ще раз наголошу, повірте, у мене є чим займатися зранку і до вечора 24 години на добу.

– Добре. Не будемо про корупцію і про порушення якісь з боку Івана Баканова, якщо вони були. Є ще одне питання...

– Якщо ви хочете про корупцію, якщо ви хочете про якісь персоналії, ви маєте на це повне право. Але це не значить, що я маю про кожну особистість знати, що там відбувається, чи є там справа, чи немає там справи, в якому вона стані, тощо. Мені є чим займатися. Якщо цим займатися, цим займаються зовсім інші – слідчі, прокуратура... Хто там ще? До речі, в нас багато органів, які мали би цим питанням займатися.

– Це правда, мали б. Ще одне питання. Петиція про позбавлення мандатів народних депутатів від ОПЗЖ набрала вже понад 25 тисяч голосів. І її має, я так розумію, розглянути президент. І, можливо, з високою долею вірогідності президент може доручити це питання і на розгляд РНБО. Якою може бути відповідь на цю петицію? І яка ваша думка з цього приводу: позбавляти депутатів ОПЗЖ, забороненої вже партії, депутатського мандату чи хай допрацьовують?

– Моя думка стосовно ОПЗЖ? Вона відома. Вона була публічна з самого початку. Я взагалі вважав, що цій партії немає що робити на території нашої країни. Перше. Я був одним із перших, хто наголошував, що її треба заборонити, як і багато іншого мотлоху, який був на території нашої країни. До речі, що РНБО і зробила.

Те, що стосується депутатів, то це мають вирішувати депутати Верховної Ради. У президента немає повноважень позбавляти в законний спосіб депутатів мандатів. У нас є процедури, які є, прописані в законодавстві. Інша справа, що у кожної людини, яка представляє партію, яка привела війну до нас, має бути власна совість, вони вже мали би (я свою точку зору казав) спокійно піти з Верховної Ради і не муляти перед народом, щоб не було біди і горя.

– А якщо вони не йдуть, то що робити?

– Давайте почекаємо. А що ви пропонуєте? Що я їх звідти виніс вперед ногами? Ну, почекайте, так і буде, якщо вони цього не зроблять. От ви коли кажете те, що стосується ситуації по толерантності.... Я не знаю, хто там з «видатних» спортивних діячів вирішив, що Шуфрич має з Суркісами бути у НОК. Я думаю, що там ще багато кому зараз треба спокійно піти самим звідти, щоб не було того горя, яке обов’язково буде.

Дивіться, запит на справедливість у суспільстві настільки високий, я думаю, що ви це розумієте спільно з усіма. Якщо хтось вважає, що можна буде «пропетляти» – ні, не можна! Неможливо буде. Інше суспільство. І ми за це платимо дуже дорогу ціну.

– І тим не менше, що робити з депутатами ОПЗЖ? Партія заборонена, а депутати працюють в Раді.

– Якщо би я був головою Верховної Ради і ви мені поставили запитання, то я, може, мав би відповідь на це питання.

– Ви – дорадчий орган президента. Може, ви щось можете порадити з цього приводу?

– Я порадив всім депутатам вже доволі давно. Ви знаєте мою пораду їм: йдіть звідси з Богом і якомога скоріше! Всі! От всі, хто має мандат від ОПЗЖ, заберіть свої речі, якщо вони у вас є там якісь і швидесенько. Ви ж там вже виїжджали, хто з годинниками, хто з діамантами, хто з чим там відправлявся. Їдьте там, де завгодно. Лишіть нас вже у спокої! Нам від цього тільки...

– Можливо, для когось це дуже легке покарання. Можливо.

– Дивіться, ви пропонуєте, щоб.... Що я маю з ними зробити? Скажіть?

– Я думаю, що тут питання верховенства права. Моя така думка, що...

– Якщо питання верховенства права, то далі має бути процедура. А от з процедурою – це ж не тільки у нас проблема. У всьому світі з процедурою проблема. А останнім часом так багато.

Я вам можу приклад навести. Хочете? МН17 – 8 років! 8 років. Ви нам кажете, що ми маємо за рік побудувати те, що 30 років тут ці всі «накашляли»? Так я вам можу сказати. Дивіться, МН17 – 8 років. І кому вироки? Тим людям, які до цього мають дотичність? Так. А де ті, хто безпосередньо давав вказівку? Ті діячі, які давали виїзд цього «Бука» туди? 298 осіб невинних просто взяли і вбили!

– Наскільки я розумію, це наступний етап, можливо, буде слідства. Але, принаймні, у цьому питанні...

– Можливо, буде наступний етап. А ви ж зараз за терміни. Ви ж хочете, щоб ми швидесенько. Україну ґвалтували 30 років!

– Я зараз намагаюся зрозуміти, чи є хоча би готовність почати таке слідство, готовність почати відповідати щиро на запитання, яке ставить суспільство.

Я поки що, чесно кажучи, відверто навіть готовності не бачу. Це безвідносно до вас. Ми ж часто проводимо інтерв’ю з різними посадовцями. Так от, всі намагаються якось уникати відповідей поки що, не те, що якихось...

– Справа в тому, що мені з вами дуже приємно співпрацювати. Я завжди погоджуюся на інтерв’ю з вами, заздалегідь знаючи, що воно буде вкрай-вкрай непросте. І питання, які ви ставите, я на всі питання, якщо у мене є відповідь, я обов’язково їх вам надаю. Якщо у мене відповіді немає, я даю вам чесну відповідь, що в мене на сьогодні відповіді на це питання немає.

Я дуже хотів би, щоб все життя було справедливим. Я дуже хотів би, щоб у нас була інша країна. Я дуже хотів би, щоб наші президенти, які свого часу були в нашій країні, щоб вони всі дбали про країну, а не про власні статки. Я дуже багато чого хочу. Але ще раз наголошую, життя, на превеликий жаль, зовсім по-іншому. Але зі своїм досвідом я можу сказати, що воно точно розставляє все на свої місця. Питання тільки часу.

– Останнє питання. Ви сказали, що у вас зараз дуже багато роботи в контексті енергетики, енергетичної безпеки. Пане Данілов, а ви допускаєте, що може бути повний блекаут по всій території України чи у всьому Києву, чи пів країни, відключиться все: вода, світло, електроенергія? Чи настільки все погано не буде?

– Життя покаже, як буде. Я хочу сказати, що нам треба готуватися до тих чи інших подій, які можуть статися. Бо стануться вони чи ні, ми не можемо з вами достеменно знати. Це залежить від багатьох питань. Це залежить в тому числі від нас, як ми будемо заощаджувати, як ми будемо на сьогодні бережливо ставитися до тих ресурсів, які в нас, на превеликий жаль, є обмеженими.

А те, що стосується підступності Російської Федерації, то ми вже неодноразово з вами бачили, що, на жаль, вони настільки підступні, що вони можуть піти на все, що завгодно. Тому ми маємо бути готові.

Чи готова на сьогодні держава в межах тих обставин, в яких ми перебуваємо, ми готуємося по максимуму. Цим займається величезна кількість людей для того, щоб у нас було і світло, і вода, і щоб у нас був зв'язок у наших оселях. Я хочу нагадати, що ми маємо війну з другою у світі армією. Ми маємо війну з країною, яка потужніше за нас по багатьох параметрах. Але точно не по духу.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.