Доступність посилання

ТОП новини

В Україні чи у Росії – де хоче бути Донбас?


Учасники тримають плакати та вигукують гасла на проукраїнському мітингу в Донецьку, 5 березня 2014 року
Учасники тримають плакати та вигукують гасла на проукраїнському мітингу в Донецьку, 5 березня 2014 року

1 грудня – річниця Всеукраїнського референдуму 1991 року. Понад 90% його учасників висловилися тоді за незалежність України. На Донбасі – понад 83%. Якими є зараз – на сьомий рік розв’язаної Росією війни – настрої донеччан і луганчан: вони хочуть бути в незалежній Україні, чи в ОРДЛО, «Малоросії», чи в складі Росії?

1 грудня 1991 року всі без винятку регіони тодішньої УРСР висловилися за незалежність. Понад половина голосів «за» від тих, хто прийшов на дільниці, була зокрема в Криму та Севастополі. А на Донеччині й Луганщині на запитання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» відповіли тоді «так» понад 83%. Якими є настрої жителів Донбасу зараз – по обидва боки лінії фронту? Радіо Свобода запропонувало оцінити це представнику Донецької області на переговорах у Мінську Денисові Казанському.

Денис Казанський
Денис Казанський

Донбас окупований

Чимало хто вже хоче повернутися в Україну. Не через велику любов до української літератури, мови та культури. А просто через бажання пожити нарешті без комендантської години

Щодо непідконтрольних Україні територій на сьогодні в принципі немає об’єктивних соціологічних даних, констатує Денис Казанський. Водночас крім «переможних» проросійських реляцій місцевих «урядів» незаконного угруповання «ЛДНР», об’єктивна картина вимальовується в соцмережах і з розповідей джерел в ОРДЛО. Мешканці там більше за все прагнуть нормалізації, переконує Казанський.

«Вони розуміють, що Росія їх не забере, Росії вони не потрібні. Люди просто хочуть нормального життя у будь-якій повноцінній державі, без обстрілів, і залишити в минулому безправ’я, в якому вони зараз існують».

Донбас неокупований

Якщо у людей із підконтрольних Україні територій і були якісь ілюзії стосовно можливого відділення від України, то у більшості такі ілюзії вже точно зникли

А стосовно підконтрольних Україні територій Донбасу, зауважує Денис Казанський, тут мешканці всі роки війни уважно спостерігають за життям по той бік фронту. І ці спостереження – найкращий аргумент для вибору на користь України.

«Тут побачили те, що сталося наприклад з ОРДЛО, з людьми, які живуть у Луганську, Донецьку. І якщо у людей із підконтрольних Україні територій і були якісь ілюзії стосовно можливого відділення від України, то у більшості такі ілюзії вже точно зникли. Звісно, залишається якийсь відсоток людей, які продовжують вірити у ворожість України, які не хочуть жити в Україні, які ненавидять усе українське. Але відсоток таких людей – невеликий».

А як же російські паспорти?

За даними Мінреінтеграції України на липень цього року, близько 200 тисяч осіб із окупованих територій Донецької та Луганської областей отримали паспорти РФ. Хіба це – не свідчення орієнтації тамтешніх мешканців на Росію?

«Там живуть різні люди – хтось бере ці паспорти, а хтось не бере. Безперечно, більшість людей, які підтримували Україну, які не хотіли в Росію, які не хотіли цих псевдореферендумів (в ОРДЛО), які не сприймають бойовиків, вони виїхали з цієї території. Принаймні більшість молодих людей, самодостатніх – вони поїхали. А щодо тих, хто залишився, більшість, напевно, дійсно дотримується проросійських поглядів. Я думаю, що вони в більшості своїй братимуть російські паспорти.

Якщо ви безпосередньо живете в Луганську, Донецьку чи Макіївці, російський паспорт вам не допоможе

Якщо ви безпосередньо живете в Луганську, Донецьку чи Макіївці, російський паспорт вам не допоможе. Тобто, є він у вас чи його немає, від цього рівень ваших доходів і витрат не залежить. Це просто якийсь папірець, що лежить у шафі. Єдине, що він дає – можливість емігрувати до Росії. Виїхати без перешкод і знайти собі роботу вже в Російській Федерації.

І більшість тих, хто одержує російські паспорти, насправді роблять це саме заради цього. Бо наприклад, середня зарплата в російському місті Ростові-на-Дону втричі вища, ніж середня зарплата у Луганську. І відстань між цими містами – лише приблизно півтори сотні кілометрів. Тобто, люди просто отримують паспорт, щоб поїхати отримати нормальну роботу, жити в нормальному місті. Місті без комендантської години, де працюють банки, де тебе просто так не вб’є посеред вулиці патруль, якому ти чимось не сподобався. Тобто, більшість тих, хто отримує російські паспорти, вони одержують їх саме, щоб виїхати. Виїхати заробити грошей, виїхати до більш-менш нормального життя», – каже Денис Казанський.

Чому в ОРДЛО «розуміють: Росії вони не потрібні»?

Докладніше – чому Росії не потрібні люди, які зараз залишаються на окупованих територіях? Адже Росія постійно, всі роки війни наголошує на тому, що вона надає максимальну гуманітарну допомогу ОРДЛО. (Зокрема, 26 листопада Росія відправила сотий «гуманітарний конвой» на Донбас. Про це повідомив заступник постійного представника РФ у ООН Олександр Алімов).

«Люди, які там живуть, уже зрозуміли, що ця територія насправді не потрібна Росії. Вони напевно вже почали розуміти це на початку війни, у 2015 році, коли Росія відразу не приєднала Донбас до себе, на відміну від Криму. А зараз уже смішно взагалі казати про якесь приєднання до Росії.

Якби у Москви була така мета, то Росія не розграбовувала б усі ці шість років окуповану територію. А зараз на непідконтрольних Україні територіях триває жорстке мародерство. Тобто, вивозять усе, що можуть. Місцеві, так звані, «уряди» витискають усі ресурси з тих підприємств, які вони контролюють. І ці підприємства поступово занепадають. Причому це визнає навіть Росія, російські ЗМІ про це пишуть.

Усі нерентабельні шахти там, які до війни Україна підтримувала, вони їх просто покинули, залили водою, розпиляли на металобрухт. Ті шахти, які ще щось дають, вони працюють. Але ми розуміємо – якщо не вкладати гроші в шахти, не оновлювати основні фонди, то будь-яка шахта за кілька років стає нерентабельною. Адже там такою є специфіка роботи. Це ж стосується не лише копалень, а й інших підприємств.

Якщо так триватиме, ця територія буде покинута напризволяще людьми, які там зараз живуть. Тобто, ми бачимо постійно відтік населення звідти. До речі, саме через цей відтік не трапляється гуманітарна катастрофа.

Так, там (на окупованому Донбасі) знищена велика кількість робочих місць, підприємств, але і люди виїхали. В Україну з 2014 року виїхало близько мільйона. До Росії точно пів мільйона, а може й більше. Точних даних щодо тих, хто залишив Донбас від початку війни, на сьогодні немає, але цифри – приблизно такі.

А виїжджають передусім хто? Люди працездатного віку. І відповідно там (в ОРДЛО) немає такого жахливого безробіття, немає гуманітарної катастрофи, бо багато працездатних людей просто виїхали», – констатує Денис Казанський.

В Україну з 2014 року виїхало близько мільйона. До Росії точно пів мільйона

Соціологія зараз по «Юго-Востоку Украины»

Якщо стосовно непідконтрольних Україні територій Донбасу на сьогодні в принципі немає об’єктивних соцданих, соціологія по цей бік фронту ведеться давно. Зокрема, цим займається група «Рейтинг». У серпні нинішнього року вона провела дослідження в усіх областях України, крім тимчасово окупованих територій Криму і Донбасу. Як розповів Радіо Свобода заступник директора соціологічної групи «Рейтинг» Любомир Мисів, і через майже 30 років після Всеукраїнського референдуму 81% опитаних в усіх областях підтримав би проголошення незалежності України, якби сьогодні перед ним постав такий вибір. А однозначно проти незалежності України, чи, скоріше, проти – 15%. 4% не змогли відповісти.

Любомир Мисів
Любомир Мисів

Якщо ж брати до уваги лише Схід України і Південь (російські політики, зокрема, Володимир Путін, а також російська пропаганда постійно виділяють «Юго-Восток Украины» за його поглядами), то результати соцдослідження «Рейтингу» такі:

  • на Півдні підтримали б зараз проголошення незалежності України 72%;
  • на Сході – 68%;
  • а однозначно проти – 24% на Півдні;
  • й 23% – на Сході України.

Відносно більше тих, хто не підтримав би сьогодні незалежність України, серед старшого покоління й бідніших верств населення.

XS
SM
MD
LG