Доступність посилання

ТОП новини

Українська армія тренується йти у наступ за досвідом Азербайджану


На півдні України відбулись масштабні військові навчання

Збройні сили України вивчають досвід війни в Нагірному Карабасі. На півдні України відбулися масштабні навчання, де випробували у тому числі турецькі безпілотники Bayraktar TB2 і американські протитанкові ракетні комплекси Javelin. Як сучасні технології впливають на хід бойових дій і чи готова українська армія до таких змін – розбиралися журналісти спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».

У небі – авіація і безпілотники. На землі – бронетехніка і артилерія. Українська армія вчиться наступати, використовуючи досвід війни в Нагірному Карабасі.

«Перше питання, яке ми вивчали, – це використання малих тактичних груп
Олександр Павлюк

«Перше питання, яке ми вивчали у війні в Нагірному Карабасі, – це використання малих тактичних груп, де використовувалися переважно розвідувальні групи, які виявляли об'єкти противника, максимально наводили на них безпілотні апарати, наводили на них артилерію, наносилось максимальне вогневе ураження цим об'єктом. А потім проводили зачистку тими силами, що були», – розповідає командувач підготовки Сухопутних військ ЗСУ Олександр Павлюк.

Американські Javelin та українські ПТРК

За легендою навчань на Широколанівському військовому полігоні, українські військові захоплюють передові позиції на лінії фронту. Далі техніку противника вражають протитанкові комплекси Javelin, «Корсар» і «Стугна».

Український військовослужбовець стріляє з ПТРК Javelin
Український військовослужбовець стріляє з ПТРК Javelin

Імена тих, хто стріляє американськими ракетами, командування тримає в секреті. Спілкуватися дозволяють з операторами українських ПТРК.

«От ми сьогодні зробили по одному пострілу. І кожна ціль була вражена «Корсаром». Як і в бойових умовах, так і на полігоні сьогодні всі ракети влучили в цілі», – розповідає командир протитанкового взводу Михайло Мельник

Із Javelin, мабуть, неможливо промазати
Дмитро Цибенко

«До Javelin їм, звісно, трошки не вистачає, але зброя пристойна. Із Javelin, мабуть, неможливо промазати, там не залежить від майстерності оператора. Коли працюєш на «Корсарі» або на «Стугні», на наших сучасних, там все ж таки багато в чому залежить від майстерності оператора. Javelin вистрілив і забув, а у нас треба вести, поки ракета не вразить ціль», – додає військовослужбовець ЗСУ Дмитро Цибенко.

Взаємодія безпілотників і артилерії

Тим часом наступ, згідно з легендою навчань, триває. Війська за допомогою заряду розмінування створюють прохід для бронетехніки і піхоти. Залучена до маневрів і артилерія. «Донбас Реалії» перед активною фазою навчань поспілкувались з військовими батареї гаубиць 2С1 «Гвоздика». Техніка саме стояла замаскована, поки оператори безпілотників вивчали, як вона проглядається з неба.

Замаскована артилерія під час навчань
Замаскована артилерія під час навчань

Цікаво, що тут, на навчаннях, артилеристи вже не витрачають час на вирішення математичних задач перед тим, як зробити постріл. Все відбувається автоматично.
«Безпілотники нам надають координати цілі, координати розривів, коректури, а програма «Простір» допомагає розрахувати установки по цілях. До цього визначалися координати або за допомогою безпілотників, або за допомогою спостережних пунктів, а розрахунок даних відбувався через мапу, а передача даних – за допомогою радіозв'язку. Це пришвидшує на відсотків сорок приблизно», – розповідає військовослужбовець ЗСУ Богдан Джема.

Крім справжніх самохідних артилерійських установок, на навчаннях показали і надувну САУ 2С3 «Акація». Це ініціатива волонтерського фонду «Повернись живим». Там розповідають, що замаскована гумова гармата для безпілотника в тепловізор чи для приладів РЛС не буде відрізнятися від справжньої.

Надувна САУ 2С3 «Акація»
Надувна САУ 2С3 «Акація»

Проєкт вже випробували на Донбасі, де бойовики майже знищили один із перших подібних зразків.

«Азербайджан, за попередніми підрахунками, витратив 42 керовані ракети вартістю понад 100 тисяч доларів, влучивши в прості макети – от і все.

Азербайджан витратив 42 керовані ракети, влучивши в прості макети
Андрій Римарук

Порахуйте на калькуляторі, скільки Вірменія недорахувалась би справжньої військової техніки, хоча і так знищено її було немало. Тобто основне завдання – вводити в оману противника і ловити його на контрбатарейному вогні», – розповідає волонтер фонду «Повернись живим» Андрій Римарук.

Легкомоторні літаки і протиповітряна оборона

З тієї ж серії – ввести в оману противника – і проліт над полігоном легкомоторних літаків. Ідею українське командування запозичило на Південному Кавказі. Льотчики там підіймалися в небо, потім катапультувалися – і в Нагірний Карабах літаки залітали вже на автопілоті.

«На проліт цієї авіації противник почав використовувати свої засоби ППО. Вони в ту ж хвилину були виявлені безпілотними літальними апаратами, засобами розвідки – і нанесено по них відповідний удар. Це дало можливість армії Азербайджану завоювати панування в повітрі і далі продовжувати наступ уже під прикриттям своїх засобів», – розповідає командувач підготовки Сухопутних військ ЗСУ Олександр Павлюк.

Турецький Bayraktar TB2 на озброєнні української армії
Турецький Bayraktar TB2 на озброєнні української армії

Успіх Азербайджану у війні у багатьох асоціюється з Bayraktar TB2. Ці ударні безпілотники також випробували під час українських навчань.
«В повітрі над нами висять два «Байрактари», але ви бачите, яка хмарність. І вони не можуть нижче опуститись для того, щоб нанести удар, але відпрацювали ми їх умовно, хоча ми планували, виділена відповідна кількість ракет, є цілі, де ви би мали побачити їх ураження, ну але погода є погода», – розповів головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак.

Вірменський досвід для України

Українські генерали розповідають, що вони лише починають аналізувати досвід війни в Нагірному Карабасі. Очевидно, конфлікт ще раз довів, наскільки важливі сучасні технології.

Вірменська військова колона
Вірменська військова колона

Але, крім цього, експерти пропонують звернути увагу на «плачевний досвід» вірменської армії, де офіцери, наприклад, у «кращих» традиціях ще радянської армії боялися брати на себе відповідальність.

У нас залишається стара «совкова» матеріальна відповідальність
Михайло Жирохов

«Та ситуація, яка у пізній радянській армії і нинішній нашій, коли, наприклад, за втрату безпілотника офіцер і оператор БПЛА буде розплачуватися за його повною вартістю ще 5-10 років роботи – такого в західних країнах немає. Для них безпілотник – це розхідний матеріал. У нас же залишається стара «совкова» матеріальна відповідальність тощо. Крім того, офіцер, який перебуває безпосередньо на першій лінії, він повинен не чекати, наприклад, команди від штабу на вогонь у відповідь, як це було, наприклад, не так давно у відповідь на обстріл снайпера, а повинен сам ухвалювати рішення», – вважає військовий експерт, історик Михайло Жирохов.

Російський миротворець у Нагірному Карабасі
Російський миротворець у Нагірному Карабасі

Досвід війни в Карабасі вивчає не тільки українська армія. В Росії, за словами головного консультанта Національного інституту стратегічних досліджень Миколи Бєлєскова, з кінця вересня активізували навчання з протидії малим літальним апаратам. Застосовують декілька підходів – від систем протиповітряної оборони, радіоелектронної боротьби і навіть снайперів до створення окремих підрозділів боротьби з безпілотниками.

«Справді, наприклад, от зараз склалась така цікава ситуація, що в України є ці ударні безпілотники оперативно-тактичної ланки, в росіян їх немає. Але в росіян є десь до двох тисяч звичайних розвідувальних безпілотників.

В України є ці ударні безпілотники, в росіян їх немає
Микола Бєлєсков

В принципі цього вистачить для того, щоб наносити ураження, просто поєднавши їх з артилерією: зі ствольною, реактивною, з оперативно-тактичними ракетними комплексами», – вважає Микола Бєлєсков.

Загалом зрозуміло, що прямо переносити досвід Карабаху на Донбас не варто. За словами експертів, Україна не може стільки ресурсів витрачати на армію, скільки Азербайджан. А так звані «армійські корпуси угруповань «ЛДНР» на сході України за технологічної підтримки Росії навряд чи схожі на вірменську армію.

  • 16x9 Image

    Ярослав Кречко

    Кореспондент і ведучий телепроєкту «Донбас.Реалії». У редакції Радіо Свобода – з 2017 року. Закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. У телевізійній журналістиці – з 2007 року. Спочатку працював у Львові, з 2011 року – у Києві. З літа 2014 року висвітлюю події на Донбасі.

XS
SM
MD
LG