Доступність посилання

ТОП новини

Шоу Вови та Джо: Байден і Путін зустрінуться віч-на-віч у Женеві. Мало хто очікує на прорив


Байден і Путін один проти одного за столом 10 березня 2011 року. Майкл Макфол справа на дальнему місці

Останнього разу Джо Байден зустрівся із Володимиром Путіним після десятихвилинної подорожі з готелю Ріц-Карлтон у центрі російської столиці – спільне засідання проходило в урядовому будинку з краєвидом на вигін ще заледенілої річки Москва.

10 березня 2011 року Байден був віцепрезидентом, Путін – прем’єрміністром.

«Я б охарактеризував зустріч як сердечну, – говорить Майкл Макфол – архітектор концепції «перезавантаження», яку оголосив тодішній президент Сполучених Штатів Барак Обама. Пізніше Макфол став також послом США в Росії. – Там не було конфронтації, але багато часу ми проводили у дискусіях щодо питань, щодо яких були розбіжності. Зокрема йшлось про Грузію і систему протиракетної оборони – пам’ятаю, навіть декілька доволі гострих реплік з обох боків».

Байден взагалі-то «компанійська людина, він полюбляє фізичний контакт – тримає людей за руки й лікті, може пожартувати. Але із Путіним я нічого такого не пригадую. Навпаки – серйозне обличчя і робота виключно за сценарієм», – пригадує Макфол події десятирічної давнини у розмові з Радіо Свобода.

Колишній посол США в Москві Майкл Макфол
Колишній посол США в Москві Майкл Макфол

Після колективної наради Путін із Байденом провели бесіду удвох, за зачиненими дверми. Через три роки Байден поділився деякими деталями.

«Коли я повернувся, то опинився дуже близько до Путіна – лише за кілька дюймів. І тоді я сказав: «Пане прем’єр-міністр, я дивлюсь у ваші очі й не думаю, щоб у вас була душа». А він подивився на мене у відповідь, посміхнувся і заявив: «Ми розуміємо один одного», – пригадував нинішній президент США у 2014 році.

Минуло 10 років і 3 місяці – наступна зустріч Байдена і Путіна відбудеться 16 червня у Женеві. Цього разу як президентів.

Також цього разу відносини Вашингтона і Москви перебувають у найнижчій точці з часів Холодної Війна. Все настільки погано, що жодна країна не має свого посла в іншій.

Джо Байден у березні 2011 року в Москві
Джо Байден у березні 2011 року в Москві
Розбіжності є з усіх питань, нічого простого не буде
Сергій Рябков

Втім не очікуйте на великий прорив.

«Розмова у Женеві буде присвячена цілій низці двосторонніх відносин та регіональних проблем. Розбіжності є з усіх питань, нічого простого не буде», – заявив 8 червня заступник міністра закордонних справ Російської Федерації Сергій Рябков. Посадовець також висловив сподівання, що «зустріч принаймні забезпечить стабілізацію відносин зі Сполученими Штатами».

«Усюди є свої складнощі, все проходить дуже непросто», – заявив заступник міністра.

Його керівник, міністр закордонних справ Сергій Лавров, також заявив, що у Росії немає ілюзій щодо перспективи значного покращення відносин. «Ми не намагаємось створити враження, що очікуємо на прорив або якісь історичні й доленосні рішення», – заявив міністр.

Щодо Байдена, то свою думку він висловив 9 червня на зустрічі із військовими у Великій Британії – це була його перша зупинка в робочій подорожі Європою. Останнім пунктом буде саміт у Женеві та зустріч із Путіним.

«Ми не шукаємо конфлікту із Росією. Ми хочемо досягти стабільних і передбачуваних відносин, але я чітко заявив – Сполучені Штаті відреагують упевнено та змістовно, якщо російський уряд займатиметься згубною діяльністю», – заявив президент США.

Трубопроводи й покарання

За часів попередника Байдена спостерігався певний дисонанс американської політики щодо Росії – коли президентська адміністрація подовжувала старі чи накладала нові санкції, сам Дональд Трамп робив примирливі зауваження. Дисонанс зник – Байден зайняв відносно жорсткішу позицію у протистоянні з Кремлем.

Дорожній знак спрямовує рух до входу в об'єкт газопроводу «Північний потік-2» у місті Любмін на північному сході Німеччини, 7 вересня 2020 р.
Дорожній знак спрямовує рух до входу в об'єкт газопроводу «Північний потік-2» у місті Любмін на північному сході Німеччини, 7 вересня 2020 р.

За перші кілька місяців президентства Байдена Білий Дім вже двічі завдавав «санкційного удару» по Москві – спочатку у відповідь за кібератаки на державні агенції Сполучених Штатів, які викрила американська розвідка, а потім за майже смертельне отруєння опозиційного активіста Олексія Навального. Проти нього використали нервово-паралітичну суміш, яку розробили за часів Радянського Союзу спеціально для військових потреб.

Байден підтримує Україну, але відкладає зустріч з Зеленським

Білий дім працював над зміцненням відносин з Україною, яка понад сім років воює на Донбасі з військовими формуваннями, які озброює і підтримує Росія. Минулого місяця Київ відвідав державний секретар Ентоні Блінкен – його направили сюди після того, як Москва продемонструвала велику кількість військової сили на окупованій частині Донбасу і на території Кримського півострова, який також контролює Росія. Влітку Байден запросив українського президента Володимира Зеленського до Сполучених Штатів, але відхилив його прохання зустрітись віч-на-віч перед самітом із Путіним.

Втім адміністрацію Байдена критикують за ухвалення рішень, які деяким здаються такими, що вигідні Кремлю.

Зокрема нещодавнє рішення щодо санкцій відкриває дорогу для завершення будівництва «Північного Потоку-2» – газопроводу з Росії до Німеччини, що проходить по дну Балтійського моря в обхід України. Цей вчинок піддали критиці як республіканці у Конгресі, так і деякі європейські союзники.

Також буквально через кілька днів після інавгурації Байден почав працювати над продовженням Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь – New START або СНО-3, останньої такої великої угоди між урядами обох країн.

Прихильники контролю за озброєнням вітали п’ятирічне продовження договору, який обмежує два найбільших у світі ядерних арсенали. Проте деякі республіканці в Конгресі заявляли про безцільність такого рішення, оскільки, по-перше, є сумніви в тому, що Росія дотримується інших договорів, а, по-друге, СНО-3 обмежує Сполучені Штати у можливості модернізувати свій арсенал.

«Я не думаю, що ми готуємось до такої зустрічі, результатом якої буде розв'язання кожної проблеми або кожної розбіжності у наших взаємовідносинах», – заявила 5 червня речниця Білого дому Джен Псакі.

Першорядне значення для американських посадовців є нещодавня хвиля кібервторгнень і вірусних атак на території Сполучених Штатів. За даними американської розвідки, саме російські спецслужби стояли за кібератакою на компанію SolarWinds – через неї хакери отримали доступ до десятків федеральних агенцій. Кібератаки на систему керування трубопроводу на східному узбережжі Сполучених Штатів, а також на інфраструктуру американського великого виробника яловичини розвідка також пов’язала із російськими хакерами.

«Ми не вважаємо, що за нещодавніми атаками з вимогою грошей стояв російський уряд, але ми вважаємо, що це були російські політичні сили. На нашу думку, Росія може і повинна вжити заходи, щоб впоратись із цим», – заявив 9 червня радник Білого дому з питань національної безпеки Джейк Салліван.

«Не потрібно любити чи поважати російське керівництво, щоб із ним спілкуватись»

Критики Байдена ставлять одне-єдине питання: «Який в цьому сенс?»

Щоб відповісти на нього, потрібно розуміти природу політичної системи, що склалась в Росії, говорить директор вашингтонського інституту Кеннана Метью Рожанські.

Метью Рожанські
Метью Рожанські
Якщо двоє лідерів не поспілкуються, то не буде навіть шансу наблизитись до цих бар’єрів
Метью Рожанські

«Це шоу одного актора. Володимир Путін керує російською державою з Кремля», – заявив він під час виступу на панельній дискусії 8 червня. За оцінкою Рожанські, Байден намагається встановити бодай якісь бар’єри для дестабілізаційної поведінки Кремля.

«Немає ніяких гарантій, що це можливо. Проте, можна впевнено стверджувати, що якщо двоє лідерів не поспілкуються, то не буде навіть шансу наблизитись до цих бар’єрів. Не потрібно любити чи поважати російське керівництво, щоб із ним спілкуватись», – заявив він.

Скромні «результати»

Враховуючі низькі очікування, результат зустрічі буде скромним, говорить Макфол. Наприклад, можуть підписати угоду про подальше обговорення договорів про зброю, або, наприклад, домовитись про повернення послів.

Також є ймовірність, що Байден із Путіним дійдуть згоди у питанні продовження резолюції Ради Безпеки ООН про поставки гуманітарної допомоги в Сирію, де Сполучені Штати та Росія були по різні сторони конфлікту; або домовляться про відновлення міжнародної угоди про Іранську ядерну програму.

Російський президент буде протистояти будь-якому обговоренню Криму, Білорусі, також не захоче слухати лекції про права людини
Іван Курілла

Для Путіна ключовою є також можливість стояти на світовій арені поряд з американським президентом, вважає російський політолог та історик-американіст Іван Курілла.

«Вочевидь Путін хоче знову стати рівним, хоче бути партнером в діалозі із президентом США», – заявив Курілла в коментарі Радіо Свобода. За оцінкою політолога, російський президент буде протистояти будь-якому обговоренню, по-перше, проблеми Криму – українського півострова, що був захоплений Росією у 2014 році, а по-друге, Білорусі, чий лідер Олександр Лукашенко останнім часом став ще більш авторитарним та залежним від Москви. «Звісно, він також не захоче слухати лекції про права людини», – додав Курілла.

Іван Курілла, історик
Іван Курілла, історик

Путін і сам наголосив на цьому під час відеоконференції із редакторами міжнародних інформаційних агенцій 4 червня.

«Можна по-різному оцінювати нашу політичну систему. Надайте нам, будь ласка, право самім вирішувати, як організовувати цю частину нашого життя», – заявив він.

Але сьогодні і інститути громадянського суспільства, і опозиційні рухи на кшталт організації Олексія Навального перебувають під величезним тиском з боку влади, а Байден і його адміністрація – під тиском і демократів, і республіканців, які вимагають від президента робити більше для підтримки російської опозиції і критики Кремля.

Зустріч в Женеві відбудеться через тиждень після того, як суд у Москві визнав організацію Навального «екстремістською». У поєднанні з законопроєктом, що Путін підписав за п’ять днів до рішення суду, це повністю перекриває можливість балотуватись для усіх членів організації та тих, хто її підтримував.

Малоймовірно, щоб поведінка російської влади всередині країни чи поза її межами якось змінилась, незалежно від того, наскільки сильно Байден буде тиснути на Путіна в питаннях прав людини чи демократії, вважають спостерігачі.

Джо Байден в березні 2011 року у Москві
Джо Байден в березні 2011 року у Москві

На думку Макфола, Путін намагатиметься використати ті інструменти, що в нього є, щоб дискредитувати і Сполучені Штати, і демократії як такі, і міжнародний ліберальний порядок.

«Я не думаю, що він піде геть. В певному сенсі саме після саміту в Женеві прийде час для напрацювання і затвердження послідовної й комплексної стратегії відносно Росії», – заявив колишній посол.

XS
SM
MD
LG