Доступність посилання

ТОП новини

Чи зберігається загроза повномасштабної війни в Україні і чого хоче Путін – думки експертів у США


Український військовий на Донбасі, 21 квітня 2021 року

Чи залишається загроза повномасштабної війни Росії в Україні? Чим керується у своїх діях Путін? Та чи достатньо робить Америка і Європа у протидії російській агресії? Американські експерти висловили свої думки.

Чи буде повномасштабна війна?

Виключати повномасштабний конфлікт Росії з Україною, з огляду на загострення ситуації на Донбасі, не можна. Однак такий сценарій малоймовірний. Так вважає ексвисокопосадовиця Пентагону із питань Росії та України адміністрації Барака Обами Евелін Фаркас.

«Я не виключаю цього. Це дуже небезпечна ситуація, і зараз можливості Путіна практично безлімітні у питанні першого кроку. Думаю, питання в тому, яка його мета. Адже якщо він захопить більше території України, буде величезна міжнародна реакція, передусім від Європи та США. Ми вже чітко заявляємо, що будуть суворі наслідки», – каже Фаркас.

Старший експерт аналітичного центру Інститут Гадсона у Вашингтоні Браян Кларк також думає, що говорити про перспективу війни навряд чи можна, однак, можливо, ідеться про вторгнення: «Думаю, повномасштабний конфлікт дуже малоймовірний. Очевидно, Росія змогла випрацювати свої методи оперування у «сірій зоні».

«Може бути спроба просочитись у міста на узбережжі Азовського моря, намагання отримати фактичний контроль над сухопутним проходом до Криму, яким вони зможуть пересувати російські війська, а також отримати фактичний контроль над узбережжям Азовського моря, вони вже не пускають туди інші кораблі, включно з українськими, тож вони можуть хотіти об’єднати морський і сухопутний контроль в регіоні – неформальним чином, який вони мають на Донбасі».

Російські десантники взяли участь у навчаннях на кордоні з Україною (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:02:34 0:00


А от на Капітолійському пагорбі лунають інші думки щодо ймовірності відкритого збройного протистояння. Зокрема, конгресмен-республіканець Адам Кінзінгер сказав: «Думаю, це можливо, бо подивіться, як діє Росія: провокує реакцію, а потім називає цю реакцію «провокацією». Це те, що сталось у Грузії та продовжує відбуватись в Україні».

Він підкреслив: «Росія вірить, що всюди, де є російськомовне населення, вони мають право приходити і «захищати» їх як виправдання вторгнення. Тож думаю, це цілком реальне занепокоєння. І думаю, ми були б дурнями, щоб це ігнорувати. Я знаю, українці теж цим занепокоєні, військовики – напоготові, сподіваюсь, до цього не дійде, але ми, безперечно, маємо тиснути на росіян. Ми визнаємо, що Росія – важлива сила, подобаються вони нам чи ні, але вони не можуть просто так вторгатись до сусідів».

Чи пов’язані Донбас і «Північний потік-2»?

На запитання про те, чи використовує Москва накопичення військ біля України як важіль впливу на Вашингтон, наприклад, у питанні санкцій проти газопроводу «Північний потік-2», Фаркас відповіла, що цього не можна виключати: «Ми не знаємо, чого росіяни вимагають у приватних дискусіях із американськими, українськими, європейськими дипломатами чи лідерами. Ми не знаємо, наприклад, що Путін сказав президентам Байдену чи Зеленському. Якщо росіяни хочуть чогось конкретного, це трохи мене заспокоює, бо якщо вони нічого не хочуть, окрім української землі, це дуже загрозливо й дуже мене лякає».

А от Кларк не пов'язує військову агресію та питання санкцій: «Санкції проти «Північного потоку-2» могли б бути засобом покарання Росії, це той засіб,... до якого, як я розумію, ще не вдались, але ці дії Путіна лише роблять ці санкції більш, а не менш вірогідними».

У чому може бути причина загострення ситуації на Донбасі?

Фаркас і Кларк не вважають, що Путіна спровокували до ескалації слова Байдена, що він вважає його «вбивцею».

Байден назвав Путіна «вбивцею», а Путін у відповідь побажав президенту США здоров'я
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:01:21 0:00

«Навряд чи він вдався до дій винятково через особисту «шпильку», але я думаю, що він реагує у відповідь на те, що адміністрація Байдена набагато менш дружня до Росії, ніж попередня. Адміністрація Трампа вдавалась до дій проти Росії, але наратив від американського уряду був набагато більш нейтральним. Адміністрація Байдена, очевидно, менш нейтральна щодо Росії», – каже Кларк.

Експерти погоджуються у тому, що своїми діями російський глава хоче відволікти увагу від внутрішніх проблем у Росії, зокрема, до невтішного економічного стану, пандемії та Навального.

Однак Фаркас і Кларк розходяться у тому, чи здобудуть такі дії російського президента підтримку серед росіян. Кларк каже, що це може вдатись, «адже давно існує ця мета про «повернення» етнічно російських територій в Україні назад до Росії».

А от Фаркас вважає: «Російський народ не хоче воювати із українськими братами. Звісно, Путін хоче відволікти увагу від внутрішніх проблем, і спершу, можливо, йому це вдасться, але це не буде популярним кроком (війна з Україною – ред.) у самій Росії».

Проте експерти сходяться на думці, що Путін таким чином хоче також і кинути виклик новому керівництву Білого дому: Кремль «випробовує адміністрацію Байдена, щоб побачити, чи дійсно вони прийдуть на допомогу Україні – по-суті, не лише символічно», – каже Кларк.

Чи достатньо США робить у протистоянні з Росією та допомозі Україні?

Вони в цілому вітають нещодавно накладені нові санкції США проти Росії й вважають, що наступним і болючим для не лише Кремля, а й усіх росіян кроком може бути відключення Росії від мережі Swift.

Кларк нагадує, що саме оборонна підтримка США й НАТО на морі може стати більш дієвою для України: «Росія навчилась залишатись нижче того рівня ескалації, що дасть привід для воєнної відповіді. Тож дії урядів Європи і США обмежені. Серед того, що вони можуть зробити і вже зробили, це відправити військові кораблі до Чорного моря, думаю, вони мають робити більше, наприклад, відправити кілька кораблів з міжнародного флоту чи ЄС і таким чином змусити росіян відкрити доступ до Азовського моря без створення конфронтації на суші, що може перетворитись на насильство».

Чи варто Байдену зустрічатись із Путіним?

При цьому Фаркас каже: відмовлятись від діалогу із Путіним не можна. «Звісно, це ставить США та союзників під ризик винагородження поганої поведінки, але врешті-решт ми хочемо, щоб російські війська повернулись додому, а не здійснювали повторне вторгнення в Україні, – каже колишня високопосадовиця. – Тож якщо ціна за це – те, що президенти Путін і Байден сядуть за стіл переговорів, я не проти. Навіть якщо ми не погоджуємось із Росією, як за радянських часів, нам потрібно сісти із ними й поговорити, щоб зрозуміти їхні цілі, й щоб вони зрозуміли нас і наші «червоні лінії».

Тим часом українська влада повинна зберігати спокій, каже Фаркас, адже будь-які необережні дії чи заяви з боки українців Кремль може обернути проти них. Тож Києву варто готуватись до різних сценаріїв, проте узгоджувати свої дії із Європою та США, додає вона.

Раніше інші політичні оглядачі у Вашингтоні неоднозначно оцінювали ідею проведення саміту між президентами Сполучених Штатів та Росії, яку обговорюють посадовці Білого дому й Кремля.

Зустріч тодішнього віцепрезидента США Джо Байдена та тодішнього прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна, Москва, 10 березня 2011 року
Зустріч тодішнього віцепрезидента США Джо Байдена та тодішнього прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна, Москва, 10 березня 2011 року

Зокрема, колишній високопосадовець Держдепартаменту Девід Креймер висловив думку, що «якщо Росія почне вводити свої війська на територію України» або якщо опозиціонер Олексій Навальний «помре у в'язниці», адміністрація Байдена має негайно запроваджувати нові суворіші санкції, а «ідея про двосторонню зустріч має бути цілковито відкинута».

Але інша оглядачка CEPA Андреа Кендалл-Тейлор заявила, що вважає ідею зустрічі двох лідерів гарною ідеєю, адже «ця адміністрація президента США розглядає дипломатію не як нагороду за певну поведінку, а як можливість відправити суворі повідомлення, й Байден показав своїм дзвінком, що він може відправляти суворі повідомлення».

Деніел Фрід, колишній координатор санкцій Держдепартаменту, також вважає, що особисті переговори президентів США та Росії можуть бути корисними.

«Якщо адміністрація Байдена поставить себе у позицію, що не можна зустрічатись із Путіним, допоки не зміниться його поведінка, вона зажене себе у глухий кут, тому що ми можемо не захотіти дотримуватись цієї позиції, й тоді це виглядатиме як поступки». При цьому Фрід висловився за те, щоб не очікувати від такої зустрічі забагато, а лише чітко заявити позицію США: «Цього разу – жодних «кнопок перезапуску» відносин, перебільшених очікувань».

XS
SM
MD
LG