Доступність посилання

ТОП новини

«Феодалізм переміг закон»: як у Росії реагують на «палац Путіна» та які VIP-резиденції знайшли в Криму


Один з інтер'єрів «палацу Путіна»

Прихильники російського опозиціонера Олексія Навального анонсують акції протесту в усій країні 23 січня. Приводом для них називають як затримання політика після повернення в Росію, так і розслідування «Фонду боротьби з корупцією» про ймовірний палац російського президента Володимира Путіна під Геленджиком.

У майже двогодинному відеоролику, який станом на ранок 22 січня, набрав на YouTube вже більше ніж 50 мільйонів переглядів, викладена ймовірна історія будівництва палацу, а його фактичним власником через підставні фірми названий російський президент. У Кремлі зв'язок Путіна з цим об'єктом заперечують. Тим часом ще у 2019 році російські журналісти знайшли елітні державні дачі в анексованому Криму, які також можуть бути пов'язані з російськими топчиновниками. Про наслідки гучного розслідування «ФБК» та про кримський аспект цієї проблеми йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Активіст «Громадянської ініціативи проти екозлочинності» Дмитро Шевченко виявив сам факт будівництва VIP-об'єкта під Геленджиком одним з перших і висловив Крим.Реалії думку, що тут мали місце обурливі махінації з землею.

‒ Табличка про будівництво дитячого табору на цьому місці, показана у фільмі, з'явилася ще у 2005 році. Однак все почалося не з самого будівництва, а з того, що у держави, по суті, викрали досить велику ділянку лісового фонду. Мис Ідокопас з його сосновим лісом був, мабуть, останньою великою територією на російському Чорноморському узбережжі, яку забудували. У держави було вкрадено близько 70 гектарів лісу: його вивели зі складу земель лісового фонду у приватну власність. На той момент відповідно до законодавства це була практично неможлива схема. Суспільству досі не показали ніяких документів, які б підтверджували законність виведення цієї земельної ділянки. У 2011 році ми туди заїхали ‒ абсолютно несподівано, шлагбаум на КПП був відкритий. Ми гуляли, ніхто не звертав на нас уваги, хоча всюди ходили робітники.

За словами Дмитра Шевченка, йому вдалося оглянути майбутню аквадискотеку в будівлі палацу, яка зводилась, проте за пів години екологів помітили співробітники Федеральної служби охорони.

‒ Вони не приховували приналежність до цієї служби. На наше запитання, чому на приватному об'єкті перебувають ФСОшники, нічого не відповіли. Потім приїхали поліцейські, прикордонники, співробітники приватного охоронного підприємства, почався переполох. Всі вони не знали, що з нами робити, але завдання було просте ‒ забрати у нас відзнятий матеріал. Нам розкрили машину, нахабно забрали всі речі разом з фото- та відеоапаратурою. Причому цей грабунок стався прямо під наглядом співробітників поліції! Єдине, що вдалося зберегти ‒ це флешка, яку я до затримання встиг заховати в черевик. Так у нас залишився лише відеозапис моєї колеги з машини. Найсумніший момент з усієї цієї історії ‒ що на мисі Ідокопас і навколо нього фактично перекритий прохід до берега, де раніше можна було гуляти й відпочивати. Це пряме порушення прав громадян.

Більше немає тих красивих південнобережних пейзажів, оскільки з боку траси зараз видний лише паркан
Катерина Рєзнікова

Російське видання «Проєкт» наприкінці 2019 року опублікувало розслідування про ймовірні дачі найвищих російських чиновників в анексованому Криму. Так, у селищі Олива журналісти виявили об'єкт загальною площею 57 гектарів, де, починаючи з 2016 року, зводять льодовий палац, є спортивний зал з татамі та вертолітний майданчик. На підставі цих та інших атрибутів «Проєкт» зробив висновок, що ця дача може де-факто належати президенту Росії Володимиру Путіну. Поруч в Оливі розташований ще один комплекс ‒ держдачі №9 і №10. Їх, за інформацією російських журналістів, зайняв колишній російський прем'єр-міністр Дмитро Медведєв. Автор розслідування про держдачі у Криму для видання «Проєкт» Катерина Рєзнікова підкреслює, що таким чином кримчан не тільки позбавляють доступу до моря, але й можливості узаконити своє житло поблизу берегової лінії.

Паркан уздовж траси Ялта-Севастополь
Паркан уздовж траси Ялта-Севастополь

‒ Мало того, більше немає тих красивих південнобережних пейзажів, оскільки з боку траси зараз видний лише паркан ‒ можна їхати вздовж нього упродовж хвилини. Судячи з робіт на трасі «Севастополь-Ялта», він буде продовжений. Вже з'явилися таблички «Приватна територія! Прохід заборонений!» поблизу мису Сарич. Тобто, швидше за все, починаючи від бухти Ласпі й далі на схід будуть з'являтися все нові й нові паркани. Опори стоять, вже залиті бетонні основи. Ще одна велика проблема для жителів Оливи ‒ неможливість узаконити свої будинки, незважаючи на наявність усіх правовстановлювальних документів. Мені показували навіть дореволюційні! Однак сучасні чиновники стверджують, що всі ці люди з'явилися тут або за радянських часів як обслуга державних дач, або в пострадянські як загарбники землі ‒ і тому нібито у них немає прав залишатися тут.

Російський громадський активіст, голова організації «Чистий берег. Крим» Володимир Гарначук переконаний, що після 2014 року зусиллями російської влади проблеми з доступом до моря в Криму помітно посилилися.

Володимир Гарначук
Володимир Гарначук

‒ Ці процеси були запущені ще з часів України, але в підсумку ситуація стала стабільно погіршуватися, а доступність берега в Криму ‒ зменшуватися для звичайних людей. Під це підводяться залізні законодавчі аргументи, пов'язані з безпекою чиновників, які зводять собі цілі маєтки і блокують прохід до моря. Коли у 2014 році ми починали зносити ці паркани, нам на деякий час вдалося звільнити узбережжя, однак зараз усе ще гірше, ніж було. Зараз немає взагалі ніякої можливості домогтися проходу до моря, особливо на Південному березі Криму. Боюся, що протестувати тут нікому: у тій же Ялті забудовуються парки, узбережжя ‒ і нічого. Допоки люди будуть мовчати, все це буде тривати. Я вважаю, що в Росії феодалізм переміг закон: воля начальника стає переважною при ухваленні всіх рішень, а люди перетворилися на холопів.

Однак чи впливають викриття російських розслідувачів про ймовірні дачі та палаци чиновників на громадську думку в сусідній Росії? Російський політолог Дмитро Орєшкін вважає, що новий ролик Олексія Навального зумів досягти небувало широкої аудиторії.

Дмитро Орєшкін
Дмитро Орєшкін

‒ Дійсно, перша новина про палац під Геленджиком датується ще 2010 роком, але тільки для тих, хто стежив за діяльністю Навального, для меншості. Зараз ця новина проникла в глибинні пласти: 50 з гаком мільйонів переглядів з 90 мільйонів користувачів Інтернету в країні про щось свідчить. Громадська думка в Росії дуже консервативна, розвивається повільно, плюс вона залежна. Люди роками не хотіли чути нічого поганого про Путіна, у нього був так званий тефлоновий рейтинг. За все погане у країні відповідали інші люди ‒ уряд, депутати, губернатори, влада в широкому сенсі слова. Путіна за допомогою нехитрої ментальної операції захистили й очистили, і народ не хотів помічати поганих новин про нього. Зараз народ побачив таку новину ‒ і ось це реальна сенсація.

У Росії феодалізм переміг закон: воля начальника стає переважною при ухваленні всіх рішень, а люди перетворилися на холопів
Володимир Гарначук

При цьому Дмитро Орєшкін не вважає, що призначені на 23 січня в усій Росії протести стануть історичними й дуже масштабними.

‒ Може, в якомусь містечку вийде десяток осіб, в іншому ‒ декілька десятків. У Москві, напевно, вийдуть тисячі. Говорити про те, що буде революція ‒ порожні казки. Лояльність силовиків до влади повністю гарантована. Головне тут, що протести пройдуть в усій країні. Ми теж вийдемо, не маючи ілюзій щодо результатів, для того,щоб потім не було соромно дивитися в дзеркало. Цілком зрозуміло, що це за режим, що ні до чого хорошого він Росію не призведе, але під лавкою сидіти теж недобре.

Тим часом кримська історик і політолог Євгенія Горюнова вважає, що на анексованому півострові 23 січня навряд чи відбудуться більш-менш помітні акції.

Євгенія Горюнова
Євгенія Горюнова

‒ У Криму все обурення виливається або в нечіткі пости в соцмережах ‒ мовляв, доки у нас буде така сваволя ‒ або ж у розмови на кухні. Реально виходити на вулиці навряд чи хтось буде, тому що люди залякані російською системою в Криму. У самій Росії протести навряд чи будуть значними, тому що кампанія Навального, на мій погляд, розрахована не стільки на внутрішню аудиторію, скільки на Захід. Адже насправді російський обиватель не дуже обурений ситуацією з «царем» Путіним, тому що царю так належить ‒ це підданська культура. На жаль, представників культури активізму в Росії досить мало.

Напередодні акцій російські силовики затримують активістів «Фонду боротьби з корупцією»: вже затримані прессекретарка Олексія Навального Кіра Ярмиш, юристи Любов Соболь і Владлен Лось. Проте співробітники «ФБК» планують вести прямі трансляції з мітингів 23 січня.

(Текст підготував Владислав Ленцев)​

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • 16x9 Image

    Сергій Мокрушин

    Народився в місті-герої Керчі. Отримав диплом Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «журналістика». Починав роботу на ДТРК «Крим», останні 4 роки до окупації вів тему бюджетних закупівель і корупції в Кримському центрі журналістських розслідувань. Виїхав з Криму через рік після окупації. 

XS
SM
MD
LG