Російські військові не припиняють спроб атакувати українські війська. Утім, наразі на заваді їм стають погодні умови. З одного боку, це на руку бійцям, кажуть в ЗСУ, з іншого – це створює незручності й самим військовим. Так чи інакше на передовій безперебійно тарахкотять кулемети та гранатомети. Що відбувається на передовій та як ЗСУ готуються провести ще одну зиму в окопах – дивіться у фоторепортажі Радіо Свобода.
Українські піхотинці на передовій готуються до ще однієї зими в окопах (фоторепортаж)
1
Їдемо до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». На Донеччині почались осінні дощі, йдуть вони тут по декілька діб, утворюючи непролазне болото з глини та чорнозему, доїхати до місця можна лише позашляховиком, потім ще декілька кілометрів треба пройти пішки
2
Йдемо до позицій, туман і дощ ховають наше переміщення від дронів російських військових, але з кожним кроком йти все важче, потрібно зупинятись і збивати налипле болото на взуття
3
До позицій йдемо разом з собаками. Для тварин ми чужі, і вони намагаються нас вкусити ледь не за ноги. Лише після окрику військового: «Свої!» собаки змінюють злість на ласку і йдуть до нас лащитися
4
Дійшли, налипле багно більш менш зчищене з взуття
5
Переводимо подих, трохи гріємось, українські військові ставлять чайник, щоб приготувати каву, поки він гріється, розмовляємо про війну, життя, часто одне з перших запитань від військових: «Що там в Києві?»
6
«Бог на нашій стороні, ми не йшли до них в гості. Дай, Боже, пережити цю зиму важку, яка буде. А з весни, я гадаю, буде перемога. Вона буде наша перемога. Просто хочеться найшвидше, щоб менше хлопців пішло з життя. І шкода, якщо не народяться ті покоління тих діточок, які будуть будувати майбутнє», – каже військовий 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади з позивним «Липа»
7
Хтось із хлопців мовчить і курить цигарки одну за одною, час від часу в повітрі настає тяжка свинцева тиша
8
Дощ трохи стихає, йдемо окопами, до противника тут декілька сотень метрів. Піхотинці ЗСУ – це перша ланка, яка із кулеметами та гранатометами зустрічає російську армію. Саме від них часто залежить, чи вдасться окупаційним силам просунутися вглиб України
9
На плечах піхоти – основний тягар цієї війни і пролита кров
10
Часто саме ці ділянки є найбільш небезпечними і перебувають під вогнем артилерії. Позиції військових піддаються щоденному тиску з боку великої кількості піхоти російської армії
11
Військовий 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади з позивним «Гуцул» веде спостереження за своєю ділянкою. Пильнують територію військові постійно, щоб вчасно виявити переміщення противника
12
Тиша оманлива. І бій може розпочатися у будь-яку мить
13
Військовий 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади з позивним «Липа» показує нові позиції, які вони підготують до зими
14
«Деякі з позицій постійно заливає дощ, але коли починається бій, ти стаєш у цю холодну воду і ведеш бій», – говорить «Липа»
15
Ті з військових, хто вільний від чергування, продовжують поглиблювати окопи. Чим глибше, тим більше шансів вижити, такі нехитрі правила окопної війни
16
Військові тут же на позиціях відпочивають після нічного чергування
17
Анатолій з Івано-Франківська, поки дозволяє ситуація і погодні умови, поглиблює окоп
18
Анатолій – вже немолодий чоловік з сивою бородою – говорить трохи страшні слова, навіть для цього місця, звідки декілька сотень метрів від противника
19
«Цивільні забули про війну, усіх їх якось так підзаї**ла та війна. Приходить до моєї дружини сусід і жаліється, як його за**ала війна, йому дружина відповідає: «Славіку, ти сидиш вдома, спиш в ліжку, в теплі, і вона тебе за**ала?». Їх уже всіх за**ало. Не знаю, що їм ще потрібно? Я був у відпустці, кав'ярні як були повні, так і є, хлопці молоді як сиділи там, так і сидять далі», – розповідає Анатолій, продовжуючи копати окоп
20
Військові показують місце, де загинув їхній побратим Ігор Завальнюк. «Саме сюди був прямий прихід «Граду», і тут він загинув. Співчуття всій родині, не можемо його не пам'ятати, людина була золота. Якщо родина побачить, прочитає, знайте, ваш чоловік, тато не так просто загинув. Він був воїном», – говорить «Липа»
21
Дощ знову посилюється, йдемо до сусідніх позицій, ховаємось в бліндажі, де військові бавляться з кошеням
22
– «Ей, солдате, йди мишей лови, ні, ну подивись на нього, тут цих сірих море, а воно грається, премію не отримаєш», – сміючись говорить один з військових до кота.
– «Він вже 2 зловив, хай відпочине мале», – відповідає йому інший
– «Він вже 2 зловив, хай відпочине мале», – відповідає йому інший
23
За секунду потому кошеня стрибає до землі і починає гризти зарядний шнур від рації. «Ей, в радисти тебе не переведуть», – говорить військовий, відганяючи кошеня. Ще за мить кіт бачить якийсь рух під столом, стрімголов кидається на тінь, чутно мишачий писк. Кіт під аплодисменти військових виходить зі здобиччю
24
Ми повертаємось з позицій, за вікном авто йде холодний осінній дощ, з голови не йдуть слова Анатолія