Джордж Буш виконав свою обіцянку щодо Незалежності України – Щербак

5 грудня відбулася державна церемонія поховання 41-го президента США Джорджа Буша, чотири роки президентства якого припали на дуже буремні світові події – падіння Берлінського муру, розпад СРСР і постання незалежної України, а також ядерне роззброєння кількох нових незалежних держав.

Українці добре пам’ятають Джорджа Буша, оскільки він прибув із візитом до тоді ще радянської України і першого серпня 1991 року виступив у Верховній Раді з промовою, яка отримала назву Chicken Kiev speech –​ «Боягузлива промова у Києві». В ній Джордж Буш закликав українців не поспішати з виходом із СРСР та попереджав про небезпеку націоналізму...

Треба зауважити, що до Києва президент Буш приїхав у рамках візиту до СРСР, а до того ж Михайло Горбачов надіслав до Києва з Бушем «спостерігача» – тодішнього віце-президента СРСР Геннадія Янаєва – майбутнього гекачепіста і заколотника.

Через кілька тижнів відбудеться спроба державного перевороту, а 24 серпня 1991 року Україна проголосить незалежність.

Письменник і дипломат Юрій Щербак, який згодом стане другим послом України у Вашингтоні, був свідком, як він висловися, «сумнозвісної промови Chicken Kiev speech».

Нині в інтерв’ю Радіо Свобода Юрій Щербак все ж віддав шану Джорджу Бушу, який днями помер у віці 94 років.

«Мушу сказати, що, звичайно, треба шанувати президента Буша за те, незважаючи на його невдалу промову (його підставили, там ціла історія пов’язана з цією промовою!), що він погодився визнати Україну, незалежність українську, він зустрічався із керівництвом української діаспори у Вашингтоні, які поставили йому вимогу визнати Україну, і він дав обіцянку це зробити, якщо буде відповідний результат референдуму», – згадує Щербак.

«Ця інформація негайно прийшла в Україну, і тут воно вплинуло на багатьох, тому що люди зрозуміли, що США можуть стати на бік незалежності. Я думаю, що це певною мірою додало кілька відсотків до того результату, який ми мали», – пояснює Щербак, пригадуючи референдум, на якому понад 90 відсотків українців висловилися 1 грудня 1991 року за незалежність.

«Людина, яка увійшла назавжди в історію США, і я думаю, що українці мають добрим словом згадувати Джорджа Буша і побажати йому царства небесного», – заважує Юрій Щербак.

Щодо мотивів, які спонукали Джорджа Буша до обережності, багато хто називає стурбованість долею радянського ядерного арсеналу, адже тоді малювався темний сценарій можливого «розповзання» ядерної зброї територіями чотирьох республік – Росії, України, Білорусі та Казахстану.

«Він виходив із національних інтересів Америки, намагався залишити якомога довше Михайла Горбачова при владі, тому що він розумів і його оточення, що можуть виникнути ядерні конфлікти на території СРСР, бо може бути некерований розпад із конфліктами серйозними, тому, скажімо, доля радянської ядерної зброї на території України його хвилювала, бо він знав, що ці величезні ракети в Україні були націлені на Америку, на міста Америки і могли принести знищення цій країні», – пояснює Щербак, додаючи: «Тому його перша турбота була – знешкодити ці ракети і зробити так, щоб не було змоги використати ці ракети проти США».

Вже після свого президента Джордж Буш приймав у Г’юстоні (штат Техас) посла Щербака, якому запам’яталося, що Буш «дуже доброзичливо згадував Україну. Він дуже щиро бажав успіхів Україні, бо Україна вже на той час визначала вектори своєї зовнішньої політики, серед яких був і вектор європейський, і стратегічне партнерство зі США. Тобто, він підтримував все те, що було в інтересах США, а відтак воно було і в інтересах України».

​Успішний у зовнішній політиці

Американські оглядачі зауважують, що Джордж Герберт Волкер Буш став президентом 1988 року вже досить досвідченою людиною. Він до цього вісім років був віце-президентом в одного з найуспішніших американських лідерів – Рональда Рейгана, якого багато хто пам’ятає як автора означення «Імперія зла» на адресу тоталітарного комуністичного Радянського Союзу.

Він до цього також мав успішну кар’єру, знаючи добре американську внутрішню політику і міжнародні справи, зокрема, на посаді директора ЦРУ.

«Назагал президенство Буша розглядають як успішне у зовнішній політиці, але розчарування в домашніх справах. У головах виборців його досягнення в зовнішній політиці були недостатніми, щоби затьмарити економічний спад, і 1992 року американська громадськість проголосувала за зміни», – пише професор Світен Нотт, маючи на увазі програш Буша після першої чотирирічки демократу Біллу Клінтону.

«І хоча Буш мав певні помітні внутрішні досягнення – такі як Акт прав американців із вадами або Акт-доповнення на захист чистоти повітря, він все ж зосереджував багато увагу на міжнародних справах», – додає професор Нотт.

Зовнішня політика в добу кінця Холодної війни

Якщо тезово означити головні зовнішньополітичні віхи, які випали на чотирирічку президентства Джорджа Буша (1988–1992), то хронологія виглядає так:

• Квітень 1989: Буш пропонує допомогу Польщі, комуністичний уряд якої погодився сісти за стіл переговорів з опозиційним рухом «Солідарність». На виборах у серпня того року, «Солідарність» перемогла і поклала край комуністичному режиму в Польщі.
• Квітень-травень 1989: Буш засуджує придушення китайською армією протестів на площі Таньаньмень. Серед заходів – припинення продажу зброї Китаю.
• Листопад 1989: Падіння Берлінського муру, яке позначає символічний кінець комунізму в Центральній та Східній Європі. Завершення Холодної війни.​

• ​Грудень 1989: Буш зустрічається з Михайлом Горбачовим на Мальті. Обидва лідери кажуть, що ера Холодної війни завершилась.
• Грудень 1989: Американські війська входять у Панаму, аби захопити військового диктатора Мануеля Нор’єгу, якого потім засудили за наркоперемитництво.
• Червень 1990: На саміті у Вашингтоні Буш та Горбачов підписують найбільший Договір про скорочення ядерних озброєнь за 20 років. США мають скоротити арсенал на чверть, а СРСР – на 40 відсотків.
• Серпень 1990: Ірак за керівництва Саддама Хусейна нападає і окуповує Кувейт.
• Жовтень 1990: Об’єднання Німеччини.
• Серпень 1990: Президент Буш збільшує чисельність американських військ у Саудівській Аравії до 400 тисяч.
• Листопад 1990: Підписання Договору про обмеження звичайних сил у Європі, що обмежує чисельність армій на континенті і встановлює граничну межу в 195 тисяч для американських вояків у Центральній Європі.
• Січень 1991: Початок операції «Буря в пустелі» – визволення Кувейту від іракських військ.

• Жовтень 1991: президент Буш скасовує санкції проти Південної Африки, вважаючи що рух до завершення доби апартеїду вже «безповоротний».
• Липень 1991: Підписання Договору СТАРТ-1 у Москві Бушем та Горбачовим, який передбачає значне скорочення ядерних арсеналів США та СРСР.
• Грудень 1991: Український референдум про незалежність, Буш надсилає спеціального посланця до Києва, аби вивчити ситуацію. Розпад СРСР. Визнання незалежної України.

• Січень 1992: Буш пропонує пакет допомоги новим незалежним державам обсягом в 24 мільярди доларів на зміцнення демократії та ринкових реформ.
• Травень 1992: США підписують угоди з Росією, Україною, Білоруссю та Казахстаном аби впевнитись, що вони будуть шанувати зобов’язання СРСР щодо ядерного роззброєння.

Нині впливове американське видання The National Interest вмістило статтю про 41-го президента США під заголовком: «Спадок більшого розміру Джорджа Буша», вважаючи, що хоча «американський народ дав йому лише один президентський термін, його спадок ще й далі живе».

Навіть глянувши на ключові аспекти внутрішнього американського життя, якими займався Джордж Буш, можна зрозуміти, що вони є актуальними і нині – інклюзивність суспільства і залучення до активного життя людей із вадами, захист довкілля, проблема значної кількості зброї в руках американців і проблеми, що з цим пов’язані тощо…

У певному сенсі Джордж Буш випереджав свій час – навіть у внутрішніх питаннях, у яких його вважають менш успішним, аніж у зовнішній політиці.