Доступність посилання

ТОП новини

Кремлівська тактика гібридної агресії: 80 років тому СРСР окупував країни Балтії

Радянські війська окуповують Латвію. Рига, 17 червня 1940 року
Радянські війська окуповують Латвію. Рига, 17 червня 1940 року

Таємні домовленості, шантаж і погрози, виставляння себе рятівником-миротворцем, розкол еліт, підкуп і задіяння «пятої колони», провокації, звинувачення жертви нападу в їхньому вчиненні, розміщення військ на кордоні, ультиматум, створення умов для унеможливлення надання міжнародної підтримки, введення військового контингенту, проведення фіктивних виборів, встановлення маріонеткових урядів, демонтаж державності, репресії – так виглядає механізм гібридної агресії, який не раз застосовував СРСР і до якого під керівництвом Володимира Путіна вдається сучасна Росія. 80 років тому, в червні місяці, Радянський Союз окупував країни Балтії. Ось як це було.

За таємним протоколом до пакту Ріббентропа-Молотова, підписаного у присутності Сталіна у серпні 1939 року, СРСР домовився із гітлерівською Німеччиною, що «у разі територіально-політичного перерозподілу областей, що входять до складу балтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви стане кордоном сфер інтересів Німеччини та СРСР».

Підписання Пакту про ненапад між СРСР і гітлерівською Німеччиною. Москва, Кремль, 23 серпня 1939 року. Зліва направо: Йоахім фон Ріббентроп, Йосип Сталін, Фрідріх Вільгельм Гаус, Густав Хільгер, В'ячеслав Молотов, Фрідріх фон дер Шуленбург
Підписання Пакту про ненапад між СРСР і гітлерівською Німеччиною. Москва, Кремль, 23 серпня 1939 року. Зліва направо: Йоахім фон Ріббентроп, Йосип Сталін, Фрідріх Вільгельм Гаус, Густав Хільгер, В'ячеслав Молотов, Фрідріх фон дер Шуленбург

Фінляндія, маючи підготовлену армію та консолідовану політичну еліту, вчинила запеклий спротив. І хоч у війні із СРСР фіни втратили частину території, але вони показали СРСР, що не здадуться без бою, зберегли незалежність своєї країни, а її народ від репресій.

Інакше сталося із країнами Балтії: 15 червня 1940 року радянські війська окупували Литву, а 17 червня – Латвію і Естонію.

Хронологія гібридної «анексії»​-окупації

  • Після підписання пакту із нацистами СРСР окуповує Східну Польщу, зокрема і Віленський коридор (територія, яка відокремила Східну Прусію від основної території Німеччини і яка була передана Польщі після Першої світової війни за Версальським мирним договором; цей «коридор» забезпечував доступ до Балтійського моря – ред.)​.
  • Погрожуючи збройним нападом, Радянський Союз змусив три балтійські держави укласти з ним восени 1939 року «Договір про взаємодопомогу», що зобов’язував їх розмістити на своїй території радянські гарнізони, або ж сучасною термінологією – військові бази.
  • У Литву зайшло 20 тисяч радянських солдатів, а у Латвію та Естонію – по 25 тисяч у кожну. Цей контингент за чисельністю приблизно дорівнював арміям цих країн.
  • Як цинічний заохочувальний крок з метою дезорієнтації політичної еліти – СРСР віддав Литві її давню історичну столицю Вільнюс разом із прилеглою територією.
  • Навесні 1940 року Сталін планував напасти на Німеччину, але Франція так швидко капітулювала перед нацистами, що Гітлер міг протиставити Червоній армії усю силу вермахту.
  • 25 травня тогочасний керівник уряду СРСР Молотов заявив, що проти радянських військ у Литві чиняться провокації. Йшлося про зникнення двох військовослужбовців, у причетності до якого НКВС згодом звинуватив представників литовського уряду.
  • 27 травня «викрадені» червоноармійці повернулися у свою частину, але заявили, що їх «добу тримали в підвалі» і допитували, намагаючись отримати секретні відомості про радянську танкову бригаду.
  • Того ж дня до Каунаса прибув заступник наркому оборони СРСР Локтіонов і «ознайомив уряд Литви із обставинами зникнення червоноармійців».
  • 4 червня 1940 року угруповання радянських військ під виглядом військових навчань рушило до кордонів Литви, Латвії та Естонії.
  • 14 червня, коли німецькі війська зайшли у Париж, Литва отримала від СРСР ультиматум, Молотов звинуватив уряд Литви у невиконанні Договору про взаємодопомогу і вимагав віддати під суд кількох литовських міністрів.
  • 15 червня загони НКВС вночі напали на дві латвійські прикордонні застави, спалили їх, кількох прикордонників убили, кілька десятків людей, серед них і цивільних, взяли у полон. У нападах, традиційно, звинуватили того, на кого напали – латишів.
  • Ці напади були видані для внутрішньої аудиторії і міжнародної спільноти за «провокації» латиської сторони.
  • 16 червня Молотов вручив ультиматуми послам Латвії та Естонії, звинувативши уряди цих країн у порушенні Договору про взаємодопомогу.
  • Від усіх трьох країн Кремль вимагав дати ввести на їхні території ще по 9-12 своїх дивізій, сформувати нові прорадянські уряди з участю комуністів, при тому, що комуністів там майже не було.
  • Країни Балтії на той момент уже практично не мали до кого звернутися за підтримкою: Фінляндія була виснажена війною із СРСР; Франція фактично капітулювала перед Гітлером; Британія евакуювала свій експедиційний корпус із Європейського континенту і зосередилася на самозахисті; Німеччина відмовила у підтримці, бо мала намір продовжити окупацію Європи і їй було вигідно поки дотримуватися таємних домовленостей із СРСР.
  • У цих умовах тільки тогочасний президент Литви Антанас Сметона заявив, що уряд повинен відкинути сталінський ультиматум і країна має чинити збройний опір. Але політична еліта Литви, як і еліти Естонії та Латвії, на той момент уже була розколота і деморалізована. Звучали голоси, що чинити опір, маючи на своїй території ворожі військові угруповання і ворожу армію на кордонах, немає жодного сенсу. Були навіть сподівання зберегти певну незалежність як сателітів СРСР.
  • Уряди країн Балтії погодилися на ультиматум Сталіна.
  • 15 червня 1940 року СРСР ввів війська у Литву.
  • 17 червня 1940 року СРСР окупував Латвію і Естонію.
  • 14 і 15 липня 1940 року під наглядом НКВС, у присутності окупаційних військ, відбулися фіктивні «вибори» до сеймів Литви і Латвії та Державної думи Естонії. Голосувати можна було лише за комуністичний блок – «Союз трудового народу». Результат «виборів» призначив Кремль.
  • «Обрані» маріонеткові парламенти внесли зміни до національних Конституцій, проголосили Литву, Латвію і Естонію соціалістичними і звернулися до Верховної Ради СРСР «із проханням прийняти їх до складу Радянського Союзу».
  • Після ліквідації державності у Литві, Латвії та Естонії почалися репресії, арешти та розстріли представників політичної та культурної еліти, висилки до таборів, примусове виселення, примусова русифікація, встановлення диктату комуністичної ідеології, штучне і всеохоплююче виховання дітей та юнацтва на перекрученій історії «радянськими цінностями».
  • Президенти Естонії і Латвії Костянтин Пятс і Карліс Ульманіс після гібридної окупації були заарештовані. Ульманіс помер у радянській тюрмі в 1942 році, а Пятс – утримувався у психіатричній лікарні у Калінінській області Росії, де помер у 1956 році. Президенту Литви Сметоні вдалося утекти і перебратися до США, але там він загинув за незрозумілих обставин під час пожежі у власному будинку.
Захоплення країн Балтики в 1940 році, карта з книги Мельтюхова «Втрачений шанс Сталіна»
Захоплення країн Балтики в 1940 році, карта з книги Мельтюхова «Втрачений шанс Сталіна»

Звільнення

Народи країн Балтії завжди пам'ятали, як підступно у них забрали незалежність і яку ціну вони заплатили. Як тільки СРСР, під вагою внутрішніх проблем, захитався – 23 серпня 1989 року литовці, латиші і естонці вийшли на вулиці і встановили «живий ланцюг» довжиною у майже 600 кілометрів.

Люди, взявши один одного за руки, з’єднали Вільнюс, Ригу і Таллінн, демонструючи єдність у прагненні до свободи. Акцію, яка фактично була протестом проти окупації країн Балтії у 1939 році, назвали «Балтійський шлях».

Тоді, у серпні 1989-го, на дорогах так званих «радянських республік Прибалтики» у «живому ланцюгу» стояли і місцеві українці.

Український журналіст і кінорежисер Петро Олар, який зараз проживає у Литві, знімав акцію із гелікоптера.

Учасники акції «Балтійський шлях» у Литві. Вільнюс, 1989 рік
Учасники акції «Балтійський шлях» у Литві. Вільнюс, 1989 рік

Спогади про ту атмосферу зібрала журналістка Латвійського радіо Людмила Пилип.

Дануті Дуре було тільки 10 років, коли у 1989 році вона разом із батьками взяла участь в акції «Балтійський шлях»: «Пам’ятаю, що коли ми стояли усі разом, вже темніло. Мій батько тоді сказав, що цей людський ланцюг має таку «напругу», що у разі, якщо підключити до одного з кінців лампочку, то вона загориться».

Кремль у силовий спосіб намагався зупинити вихід країн Балтії з СРСР, але зазнав провалу.

Акція «Балтійський шлях» увійшла у перелік найбільших ненасильницьких акцій світу. Цю технологію прояву громадянської волі вжила на шляху здобуття незалежності і Україна.

Взялися за руки і зв'язали Київ і Львів «живим ланцюгом»: безпрецедентна акція Соборності України у 1990 року (архівні фото)

«Живий ланцюг» у столиці України, який тягнеться до Львова, а далі – до Івано-Франківська. Київ, 21 січня 1990 року
1/24 «Живий ланцюг» у столиці України, який тягнеться до Львова, а далі – до Івано-Франківська. Київ, 21 січня 1990 року
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
«Живий ланцюг» у Києві. Ця акція – одна із наймасштабніших такого роду у світовій історії
2/24 «Живий ланцюг» у Києві. Ця акція – одна із наймасштабніших такого роду у світовій історії
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
«Живий ланцюг» у центрі Києва біля будівлі Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка
3/24 «Живий ланцюг» у центрі Києва біля будівлі Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Київ. «Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення Української держави. Люди взялися за руки, щоб продемонструвати Соборність України на шляху до незалежності
4/24 Київ. «Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення Української держави. Люди взялися за руки, щоб продемонструвати Соборність України на шляху до незалежності
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Представники донецької і харківської делегацій у «Живому ланцюзі» в Києві. На транспаранті напис: «Харків й Донецьк споконвіку українські»  
5/24 Представники донецької і харківської делегацій у «Живому ланцюзі» в Києві. На транспаранті напис: «Харків й Донецьк споконвіку українські»  
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Донецька делегація, яка прибула до Києва, щоб стати частиною «Живого ланцюга», котрий символізував Соборність України на шляху до відновлення Української держави
6/24 Донецька делегація, яка прибула до Києва, щоб стати частиною «Живого ланцюга», котрий символізував Соборність України на шляху до відновлення Української держави
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Київ. Буковинці теж приєдналися до «Живого ланцюга». Фото Георгій Манчуленко 
7/24 Київ. Буковинці теж приєдналися до «Живого ланцюга». Фото Георгій Манчуленко 
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
«Живий ланцюг» у Львові
8/24 «Живий ланцюг» у Львові
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Площа Ринок у Львові
9/24 Площа Ринок у Львові
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Львів.&nbsp;Акцію &laquo;Українська хвиля&raquo; організував Народний рух України, його очолював Іван Драч, а головою виконавчого органу &ndash; Секретаріату &ndash; був колишній політв&#39;язень Михайло Горинь. Підготовка &laquo;Живого ланцюга&raquo; почалася ще у вересні 1989 року, організатори від різних областей збиралися на наради щомісяця чи й раз на два тижні.<br />
<br />
Іван Драч згодом у своєму щоденнику зробив запис щодо &laquo;Живого ланцюга&raquo;: &laquo;Ідею подав дисидент Валентин Мороз, назву дав Олесь Гончар, найбільше агітував Дмитро Павличко, організатор &ndash; голова Секретаріату Руху Михайло Горинь&raquo;. А дехто був проти, бо боявся, що на акцію ніхто не прийде
10/24 Львів. Акцію «Українська хвиля» організував Народний рух України, його очолював Іван Драч, а головою виконавчого органу – Секретаріату – був колишній політв'язень Михайло Горинь. Підготовка «Живого ланцюга» почалася ще у вересні 1989 року, організатори від різних областей збиралися на наради щомісяця чи й раз на два тижні.

Іван Драч згодом у своєму щоденнику зробив запис щодо «Живого ланцюга»: «Ідею подав дисидент Валентин Мороз, назву дав Олесь Гончар, найбільше агітував Дмитро Павличко, організатор – голова Секретаріату Руху Михайло Горинь». А дехто був проти, бо боявся, що на акцію ніхто не прийде
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Жителі Львова вишикувалися на Личаківській вулиці вздовж трамвайних колій
11/24 Жителі Львова вишикувалися на Личаківській вулиці вздовж трамвайних колій
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Львів.&nbsp;У &laquo;ланцюзі&raquo; взяли участь, за офіційними даними радянського режиму, близько 450 тисяч осіб. За неофіційними оцінками &ndash; від 1 до 5 мільйонів
12/24 Львів. У «ланцюзі» взяли участь, за офіційними даними радянського режиму, близько 450 тисяч осіб. За неофіційними оцінками – від 1 до 5 мільйонів
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Львів.&nbsp;&laquo;Живий ланцюг&raquo; простягався на близько 700 кілометрів. Щільність &laquo;ланцюга&raquo; була неоднорідною &ndash; від кількох рядів у центрі Львова до інтервалу в десятки метрів у деяких районах Київщини та Житомирщини. Передбачаючи таку ситуацію, штаб акції скеровував у такі місця автобуси з активістами зі Львова й Івано-Франківщини. Фінансування акції не склало для її організаторів надзвичайних проблем завдяки ентузіазму активістів: пальне для автотранспорту учасники акції забезпечували власним коштом
13/24 Львів. «Живий ланцюг» простягався на близько 700 кілометрів. Щільність «ланцюга» була неоднорідною – від кількох рядів у центрі Львова до інтервалу в десятки метрів у деяких районах Київщини та Житомирщини. Передбачаючи таку ситуацію, штаб акції скеровував у такі місця автобуси з активістами зі Львова й Івано-Франківщини. Фінансування акції не склало для її організаторів надзвичайних проблем завдяки ентузіазму активістів: пальне для автотранспорту учасники акції забезпечували власним коштом
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Львів. Дорожний вказівник інформує про напрямок до Тернополя&nbsp;&ndash; це наступний обласний центр, яким проходив &laquo;Живий ланцюг&raquo;
14/24 Львів. Дорожний вказівник інформує про напрямок до Тернополя – це наступний обласний центр, яким проходив «Живий ланцюг»
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Карта &laquo;Живого ланцюга&raquo; на відрізку траси Львів-Тернопіль: кожен населений пункт мав свій проміжок. Із архіву Богдана Гориня.<br />
<br />
Ланцюг починався в Івано-Франківську від Центрального народного дому (колишньої резиденції парламенту ЗУНР і місця ухвалення Акту Злуки), йшов через Стрий (звідси йшло його відгалуження на Закарпаття), Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва. Початок ланцюга в Івано-Франківську зумовлений тим, що саме Івано-Франківськ (тодішній Станіславів) у 1919 році був столицею ЗУНР&nbsp;
15/24 Карта «Живого ланцюга» на відрізку траси Львів-Тернопіль: кожен населений пункт мав свій проміжок. Із архіву Богдана Гориня.

Ланцюг починався в Івано-Франківську від Центрального народного дому (колишньої резиденції парламенту ЗУНР і місця ухвалення Акту Злуки), йшов через Стрий (звідси йшло його відгалуження на Закарпаття), Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва. Початок ланцюга в Івано-Франківську зумовлений тим, що саме Івано-Франківськ (тодішній Станіславів) у 1919 році був столицею ЗУНР 
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
&laquo;Живий ланцюг&raquo; у Рівному (фото надала Звенислава Калинець-Мамчур)
16/24 «Живий ланцюг» у Рівному (фото надала Звенислава Калинець-Мамчур)
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Після проведення &laquo;Живого ланцюга&raquo; у Києві, Житомирі, Львові та Івано-Франківську відбулися мітинги-молебні
17/24 Після проведення «Живого ланцюга» у Києві, Житомирі, Львові та Івано-Франківську відбулися мітинги-молебні
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Під час мітингу на стадіоні &laquo;Спартак&raquo; у Житомирі у день проведення &laquo;Живого ланцюга&raquo;
18/24 Під час мітингу на стадіоні «Спартак» у Житомирі у день проведення «Живого ланцюга»
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Мітинг у столиці України на Софійському майдані (на той час площі Богдана Хмельницького) після завершення &laquo;Живого ланцюга&raquo; в рамках відзначення історичного Акту Злуки УНР і ЗУНР в 1919 році. Київ, 21 січня 1990 року
19/24 Мітинг у столиці України на Софійському майдані (на той час площі Богдана Хмельницького) після завершення «Живого ланцюга» в рамках відзначення історичного Акту Злуки УНР і ЗУНР в 1919 році. Київ, 21 січня 1990 року
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
20/24
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Під час відзначення історичного Акту Злуки УНР і ЗУНР у Києві. На світлині попереду з прапором та у формі січового стрільця &ndash; співак Віктор Морозов, а інший прапороносець&nbsp;&ndash; громадський активіст Орест Карелін
21/24 Під час відзначення історичного Акту Злуки УНР і ЗУНР у Києві. На світлині попереду з прапором та у формі січового стрільця – співак Віктор Морозов, а інший прапороносець – громадський активіст Орест Карелін
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Софійська площа у той час була площею Богдана Хмельницького (така назва була у період 1944&ndash;1993 років)&nbsp;​
22/24 Софійська площа у той час була площею Богдана Хмельницького (така назва була у період 1944–1993 років) ​
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Представники Черкащини також присутні
23/24 Представники Черкащини також присутні
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Київ.&nbsp;Про історію самого Акту Злуки 1919 року можна прочитати у статті <a href="https://www.radiosvoboda.org/a/30384765.html" target="_blank">&laquo;Акт Злуки: на шляху до створення Української держави&raquo;</a>
24/24 Київ. Про історію самого Акту Злуки 1919 року можна прочитати у статті «Акт Злуки: на шляху до створення Української держави»
«Живий ланцюг» став одним із важливих кроків до відновлення незалежної України
Previous slide
Next slide

Використовують цей спосіб декларації громадянських настроїв і зараз у різних країнах світу.

Кремль застосовує напрацьовані СРСР гібридні тактики

Із приходом до влади в Росії Володимира Путіна офіційний Кремль взяв курс на реванш над Заходом за «розвал» Радянського Союзу.

Для цього політична верхівка Росії використовує усі напрацьовані спецслужбами СРСР практики дестабілізації внутрішньої ситуації потенційних жертв агресії чи геополітичних конкурентів: від підкупу еліт – до влаштування збройних провокацій чи виступів штучно створених радикальних рухів.

За цими алгоритмами Росія діяла щодо Чечні, Молдови, Грузії, а тепер і України.

За цими алгоритмами Росія діє проти країн ЄС, Великої Британії, Канади та США.

Країни Балтії, здобувши незалежність, зробили надважливий крок для своєї національної безпеки – вони стали членами ЄС і НАТО.

Наприкінці лютого 2014 року Росія розпочала збройну гібридну агресію проти України, провівши за тим самим алгоритмом, як це було із країнами Балтії у 1939 році, захоплення Криму і окремих районів Донбасу.

Нині Україна на шляху євроатлантичної інтеграції, ціною великих людських жертв, здобула Угоду про асоціацію із ЄС, безвізовий режим та 12 червня 2020 року стала учасником Програми розширених можливостей НАТО.

  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроєктів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проєкту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер і продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проєкту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна і кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

This item is part of
XS
SM
MD
LG