Доступність посилання

ТОП новини

Екскомандувач ВМСУ Воронченко про Крим: «Віддали б нам наказ – було б по-іншому»


Ігор Воронченко, екскомандувач ВМСУ в 2016-2020 роках

У Військово-морських сил змінився командувач – замість адмірала Ігоря Воронченка їх очолить його заступник, контр-адмірал Олексій Неїжпапа. Як і командир, він також залишився вірним Україні під час окупації Криму в 2014 році. З того ж року Неїжпапа очолював українську сторону на міжнародних навчаннях Sea Breeze. Воронченку запропонували посаду генерального інспектора Міністерства оборони, він обіцяє займатись реформування кадрової системи. Раніше ту саму посаду обіймав чинний головнокомандувач, та попередній начальник Генштабу Руслан Хомчак.

12 червня одеські волонтери та активісти вийшли подякувати вже колишньому командувачу військово-морських сил України – 11 червня президент призначив на цю посаду Олексія Неїжпапу. Ігор Воронченко керував флотом із 2016 року, а в 2014–2015 роках виконував завдання в зоні проведення антитерористичної операції та очолював головне управління персоналу Генерального штабу.

Воронченко вийшов поспілкуватися із волонтерами, та дав невеличке інтерв’ю журналістам.

«На новій посаді я буду робити все, щоб стандарти кадрового супроводження були запропоновані якомога швидше. Має бути ротаційна основа офіцерського складу і визначений термін перебування офіцерів на посаді. В мене є досвід – я був начальником головного управління Генштабу. Є поле для праці і для розвитку як ВМСУ, так і інших видів військ», – заявив адмірал.

– Чи плануєте когось забирати з Одеси на нову посаду?

– Давайте спочатку там подивлюсь, а потім буде приймати рішення. Планую звичайно. Я дуже вдячний своєму колективу. Тут він найкращий за всю мою службу. По-перше, всі патріоти які вийшли з Криму. Ті 2742 військовослужбовці, які вийшли з півострова, це був кістяк і залишається кістяком. Вони показали всій Україні, як потрібно її любити і захищати. Віддали би нам наказ – було б по іншому. Вже працює стратегія розвитку ВМСУ, затверджена концепція, яку доповідав президенту міністр оборони, вона схвалена. Я на 100% впевнений, що те, що ми розпочали, буде продовжено.

В Україні великий потенціал, зокрема суднобудівний. Миколаїв незабаром отримає замовлення, будуть створюватися ракетні катери, які вже є в проєкті, і буде добудований корвет. За кілька днів буде завершальний етап випробувань ракетного комплексу «Нептун». Сподіваюсь, що вони пройдуть вдало.

Якщо ми будемо мати протикорабельні комплекси, це вже щось. Це вже засіб стримування і вони вже сюди не сунуться. А відвойовувати виключну морську економічну зону, відвойовувати Азовське море – потрібно нарощувати корабельний склад. Це зрозуміло всім, президент це знає і затвердив. Він приділяє особливу увагу розвитку ВМСУ.

– Чи йдеться про випробування ракетного комплексу на борту кораблів?

– Ні, зараз поки тривають випробування берегового ракетного комплексу, але другим етапом буде саме корабельна платформа. У нас вже є платформа, в нас вже є ракета, станція вже є і засоби розвідки практично є. Буде фінансування – буде розвиток.

– Коли ви кажете про платформу, йдеться про катери проєкту «Лань» чи проєкту «Веспа»?

– Поки що не будемо про це говорити. Платформи для проведення випробувань є (1 травня 2020 року пресслужба ДП «Укроборонпром» повідомила про нову миколаївську розробку – багатофункціональний катер «Кайра-150». За офіційними даними, його конструкція дозволяє встановлювати ракетні системи малої дальності. Інформації про інші нові проєкти ракетних катерів знайти не вдалося – ред.).

Багатофункціональний катер «КАЙРА-150»
Багатофункціональний катер «КАЙРА-150»

– Чи не ви порадили призначити Неїжпапу на вашу попередню посаду?

– Давайте поки ці питання не будемо розкривати. Я вам сказав – потрібна перебудова кадрового супроводження. Офіцер має знати на 5 років вперед, де він буде служити. Це стимул і мотивація його персонального розвитку, це реалізація його можливостей. Тільки так ми досягнемо суті служби офіцера – це основа армії. В мене є свої погляди і я буду досягати цього. Якщо не зроблю – піду з посади.

– Які проєкти ви хотіли завершити, але не встигли на цій посаді?

– Насамперед український ракетний катер, той, який вже є в передпроєкті. Також патрульні катери «Mark VI», які ми отримаємо. Ну те, що ми отримаємо летальну зброю.

– Що входитиме у ваші обов’язки як генерального інспектора?

– Я бачу інспекцію не як орган перевірки, а як орган надання допомоги, генерації розвитку напрямку по видах і родах військ. Після розділення функцій йдеться саме про надання допомоги – підготовки і просування нових методів застосування і розвитку видів і родів військ.

У лютому 2020 року Радіо Свобода взяло ексклюзивне інтерв’ю в Ігоря Воронченка для підготовки документального фільму про розвиток Військово-морських сил України. Фільм вийшов українською, англійською та російською мовами.

Але в стрічку увійшла тільки частина об’ємного інтерв’ю із командувачем. Сьогодні ми вперше публікуємо повну версію розмови – ми говорили про зраду й вірність, про розбудову українського флоту та про поведінку Росії на Чорному і Азовському морях. Оскільки інтерв’ю старе, в ньому також йдеться про ремонт захоплених та повернутих Росією кораблів та буксиру.

– Як ви оцінюєте сучасну ситуацію з безпекою на Чорному і Азовському морях?

– На мій погляд ситуація залишається складною. Росія робить все для того, щоб рівень ескалації зростав. Наприклад, на останньому заході бойової підготовки Північного флоту був присутній сам президент Росії і дивився на запуски ракет різного типу. Це була демонстрація сили. Враховуючи заходи підготовки флоту, оснащення Чорноморського флоту РФ, а також оснащення ФСБ і Національної гвардії Росії, ми можемо зробити висновок, що напруження буде тривати і буде нарощуватись. Росія і далі буде стояти на позиції домінування в Чорному і Азовському морях.

Продовжується повзуча анексія Чорного моря. Протягом 2019 року були випадки, коли Росія практично на чверть закривала райони бойової підготовки Чорного моря. Це була реакція на міжнародні навчання «Сі Бриз-2019», на військові навчання в Грузії. Тому я не сподіваюсь на покращення відносин у Чорному морі.

– Яка ймовірність, що Росія знову захопить кораблі, як вона робила в Керченській протоці в листопаді 2018 року? Що Кремль спробує зірвати комерційні перевезення в Одеському порті, як Росія це робить в Маріуполі?

– Ми передбачаємо цей варіант, він найбільш невигідний для нас. В Росії дійсно є відповідний потенціал для того, щоб проводити блокаду наших чорноморських портів. Перші такі кроки зроблені – постійне чергування катерів прикордонної служби ФСБ в Каркінітській затоці (між півостровом та Херсонською областю – ред.), постійне чергування бригади ракетних катерів в районі газових родовищ. Все ближче і ближче повзуча анексія наближається до нашого острова Зміїний, все ближче і ближче проходять чергування російських кораблів на суднохідних шляхах. Це нас дуже непокоїть і ми приймаємо відповідні заходи, щоб блокади в Чорному морі не було.

Але, на мій погляд, Росія зараз обрала тактику обережних кроків. Все ж таки працюють санкції, працює міжнародне морське право. Наприклад, коли Росія була повинна за рішенням міжнародного трибуналу віддати наші кораблі і військовополонених, вони їх віддали. Так, вони нібито провели обмін, але все ж таки виконали це рішення. Це Україна пішла на поступки і передала на обмін тих терористів, які були в нас.

– Де зараз катери «Бердянськ» і «Нікополь», які захоплювала Росія і в якому вони стані?

– Зараз оформлені всі документи на постановку катерів в ремонт. Ми склали перелік майна, яке було викрадене, яке було знято, і передали слідчим органам. Була проведена балістична експертиза щодо обстрілу «Бердянська», росіяни навіть не прибрали осколки снарядів. Тепер два катери і буксир підуть на плановий ремонт, ми плануємо закінчити його за 2-3 місяці.

– Щодо концепції «москітного флоту». У найгіршому випадку, про який ви казали, якщо Росія почне агресивні дії, що робитиме Україна? Чи вона здатна захищати власне узбережжя?

– В 2018 році ми ухвалили «Стратегію Військово-морських сил України 2035». В ній визначені три етапи і п’ять пріоритетів на ці роки, в тому числі пріоритети стосовно розвитку корабельного складу. На першому етапі ми повинні взяти під контроль зону до 40 миль. Взяти під контроль спільними діями і берегових частин, і катерно-ударних груп, і мінними загородженнями. Ми спроможні зірвати висадку, припустимо, морського десанту.

На другому етапі ми маємо просунутись далі і взяти під контроль морську економічну зону України, щоб забезпечити вільне судноплавство. Це потребує більших ресурсів, щоб ми могли побудувати кораблі, які б діяли у виключно морській економічній зоні. І третій етап, я сподіваюсь це вже буде мир, це вихід України на простір інших морів і океанів, участь в міжнародних навчаннях і міжнародних місіях.

«Москітний флот» – це перехідний варіант, а не кінцеве наше бачення Військово-морських сил в майбутньому. В майбутньому там мають бути і корвети, і підводні човни. «Москітний флот» спроможний реагувати і наносити ураження корабельним угрупованням під час агресії. Сподіваюсь в наступному місяці в нас вдало пройдуть чергові, а потім і кінцеві випробування протикорабельного комплексу «Нептун», поки тільки берегового. Він в подальшому стане основною зброєю на ракетних катерах.

Я не можу поки в повному обсязі розкривати всі наші плани, але є певні плани підсилення морського компоненту. Це і ракетні катери малої водотоннажності, і ракетна зброя на існуючих корабельних платформах і безпосередньо береговий компонент – дивізіони «Нептуна». Цей комплекс спроможний, я впевнений, стримувати агресора на морі.

– Чи є вже розуміння, коли і на які саме кораблі будуть встановлювати ракетне озброєння?

У нас є підприємства, які спроможні взяти на себе виконання задач з виробництва. Нещодавно був затверджений новий проєкт будівництва і він розглядається в Міністерстві оборони. Інша можливість – це закупівля для України тих кораблів з ракетами, які зараз стоять на озброєнні інших країн світу. Ми оцінюємо час та ресурс, шукаємо оптимальний варіант для підвищення бойового потенціалу ВМСУ, визначаємо співвідношення – що можемо зробити своїми силами, що можемо закупити.

– В листопаді 2019 року Україна отримала два катери класу «Island» і має отримати в 2021 році ще три одиниці.

– Так, ми отримали в рамках програми з надання матеріальної допомоги від США два патрульних катери класу «Island». Вони вже прийняті до нас на озброєння, введені до строю. На перехідний етап ми встановили наше озброєння, але ми ще будемо їх домодернізовувати.

Зараз катери вже здійснюють заходи в Чорному морі, виконують бойову діяльність. Нещодавно була проведена зустріч із американськими партнерами, де були узгоджені кроки з прийняття ще 3 таких катерів. Ми вже провели в Сполучених Штатах огляд цих катерів, вони в дуже гарному стані. В першій половині 2021 року ми їх отримаємо, але вже починаємо формувати і готувати екіпажі, за тою ж схемою, як ми готували екіпажі перших двох катерів.

– Ви згадали придбання кораблів в інших країн, чи це означає, що Україна відмовиться від створення корвету? Збереже 300 мільйонів доларів на закупівлі?

– Нещодавно прийшла резолюція з Офісу президента щодо подальшого фінансування проєкту корвета. Ми розглянули всі варіанти з продовження його будівництва, знайшли інших поставників для цього проєкту. Ба більше, ми вже витратили на цей корвет майже третину коштів. Для України і для подальшого розвитку кораблебудування цей проєкт дуже важливий. Це буде підтвердження того, що в нас жива ця галузь і ми спроможні будувати кораблі, що відповідають вимогам сьогодення.

Корвет нам дуже необхідний, причому не один. У плані поки стоїть чотири таких кораблі. Це, по-перше, виконання заходів другого і третього етапу розвитку ВМСУ, а також збереження фахівців, які будуть керувати цими кораблями. Якщо ми протягнемо ще три роки, цей проєкт стане морально застарілий, а поки він відповідає вимогам

– Під час анексії Росією Криму ви були там, в самій середині події. Можете розповісти, що ви відчували тоді? Чи були ви здивовані? Як це все відбувалось?

– Мені досі дуже боляче згадувати ці сумні події, які були на той час в 2014 році. На жаль Росія скористалась тим часом, коли Україна була слабка, коли в України дійсно не було вертикалі управління, коли президент-втікач перетнув кордон. Вони скористались нашою довірою, нашими дружніми зв’язками, як кажуть, всадили ніж в нашу спину.

Дуже важко… Хотілось би повернути той час, зробив би по-іншому, не послухав би нікого. Якщо б ми використали ті перші години, які в нас були 26-27 лютого, все могло б бути зовсім інакше. А далі вже пішло по накатаному – облога, зрада колишніх військовослужбовців, міліції, СБУ, прокуратури…

Я розумів, що якщо я почну стріляти, то вони підкинуть під КПП чи під ворота військової частини цивільних осіб, і буде привід Росії звинуватити Україну у військових злочинах, у розстрілі власного населення. Саме так зробили 18 березня 2014 року, коли був штурм фотограмметричного загону в Сімферополі. Був вбитий на бойовому пості прапорщик Сергій Кокурін – перша жертва у війні з Росією. Що вони зробили тоді? Вбили в спину свого козака і подали це так, нібито це ми його вбили. Ще залишились свідки, які будуть виступати в міжнародних судах.

Стріляти треба було з самого початку, коли захопили дві перші адміністративні будівлі. Треба було тоді стріляти або спецназівцям з «Альфи», або з танків, як я тоді пропонував. Це б зірвало їхні плани, а може, вони би взагалі евакуювали свої військові з’єднання з Криму. Якби ми показали в той час рішучість. А 2 чи 3 березня вже час сплинув, треба було вирішувати дещо інше.

За перші три дні практично всі правоохоронні органи перейшли на ту сторону. Севастопольський «Беркут» виставив блокпости на перешийках, зв’язок між мною та Києвом був контрольований Росією, засекречений зв’язок був виведений з ладу. За Росією була ініціатива і вони нею скористались. Це були жахливі часи і найстрашніше було пережити зраду, зраду колишніх військовослужбовців. На психіку давила і нерішучість вертикалі зверху. Казали «тримайтесь»… «Тримайтесь…» А конкретна задача?

– Чи можна сказати, що ВМСУ відійшли від тієї травми? Якщо Росія спробує повторити цей сценарій, військові дадуть бій?

– Я завжди казав і буду казати, що я дуже вдячний, що 2742 військовослужбовці ВМСУ до кінця залишилися вірними присязі і вийшли на материкову частину України. Це той кістяк, що з 2014 року гуртує і єднає всі підрозділи ВМСУ. Військово-морські сили мають свою ідентичність, ми відрізняємось від повітряних чи сухопутних сил… Ми перевірені зрадою, а це найстрашніше. Не всі, на жаль, залишились служити надалі, але кістяк наших військових частин складають саме ті офіцери, що вийшли з Криму. Я впевнений в них на 100% і з ними готовий у будь-який бій, у вогонь, для виконання завдань.

XS
SM
MD
LG