Севастополь: інфраструктурні небилиці «оптом»

Спеціально для Крим.Реалії

Російська влада Севастополя котрий рік говорить про плани збудувати оптово-розподільний центр ‒ для зниження в місті цін на продукти. Днями в черговий раз змінили місце його розташування. Тепер зводити цей об'єкт хочуть на території, виділеній під індустріальний парк, який теж ніяк не можуть розпочати будувати. Чому в місті добре виходить тільки ремонтувати парки та сквери, а з індустріальними об'єктами ‒ повний провал?​

Влада Севастополя визначила ділянку для будівництва оптово-розподільного центру (ОРЦ). Цього разу його планують розмістити поблизу Камишового шосе, на території майбутнього індустріального парку. Як передає російське інформагентство ТАСС, «ведуться переговори з потенційним інвестором».

У російському уряді міста відзначають, що створення ОРЦ допоможе збільшити регіональний товарообіг і буде сприяти розвитку бізнесу, знизить втрати і витрати, дозволить постачати та зберігати продовольство на вигідніших умовах. Основна мета ‒ стримування цін на продукти. Плановані до зберігання групи товарів ‒ це свіжі фрукти та овочі, м'ясо, птиця, молоко та молочні продукти, рибопродукти, бакалія, напої.

Скоро казка мовиться

У червні нинішнього року виповниться рівно п'ять років, як російська влада пообіцяла збудувати в Севастополі оптово-розподільний центр. Порушений після анексії півострова торговий зв'язок з материковою Україною змушував чиновників шукати шляхи зниження цін у нинішньому логістичному глухому куті. Сергій Меняйло, який тоді займав крісло російського губернатора Севастополя, повідомив тодішньому прем'єр-міністру сусідньої Росії Дмитру Медведєву, що якийсь інвестор готовий збудувати ОРЦ у місті. Медведєв з пропозицією погодився, була дана відмашка, але жорна, які мали б зрушити з місця, жодного обороту не зробили.

Усього через два роки, у квітні 2017 року вже новий губернатор ‒ Дмитро Овсянников ‒ дав надію городянам, що влада їх інтересів свято дотримується, про зниження цін, які постійно зростають, думає денно і нощно, а будівництво ОРЦ не за горами. Місце, мовляв, уже вибране ‒ поблизу 7-го кілометра Балаклавського шосе, де, окрім цього, ще й новий залізничний вокзал ‒ та інші важливі об'єкти мають незабаром вирости.

Також Овсянников не забув згадати про 4,2 тис. нових робочих місць і про семимільярдні приватні інвестиції в цю справу. Губернатор двічі успішно представив проєкт будівництва оптово-розподільного центру на Сочинському економічному форумі ‒ у 2017 і 2018 роках. Закінчити будівництво мали у 2020 році.

Але папір ‒ він все стерпить, а втілення ідеї якось дуже кульгає. У серпні 2018 року розміщувати ОРЦ на 7-му кілометрі передумали. Почали заново шукати місце, і в лютому 2019 року оголосили ‒ біля села Верхньосадове буде зведене це чудо техніки та будівельної думки. Майбутню трасу «Таврида» якраз поруч прокладуть, і залізниця повз проходить. «Ведуться вже геодезичні роботи на цій ділянці», ‒ доповів начальник головного управління споживчого ринку та ліцензування Вадим Кірпічников.

Однак інвестори у чергу, не шикувалися, а Кремль вимагав доповіді: «Коли?» У березні 2019 року питання зниження цін на продукти в Севастополі було навіть розглянуте на нараді у президента сусідньої Росії Володимира Путіна. Тим часом, у липні 2019 року, губернатор Овсянников був відісланий у відставку, а його крісло зайняв Михайло Развожаєв, поки, до виборів, з приставкою «в.о.». Кремлівське питання «Коли?» дивним чином трансформувалося в «Де?» ‒ і севастопольська влада знову зайнялася вибором ділянки для розміщення ОРЦ. Тепер це буде район Камишового шосе.

Біда індустріальна

Про створення індустріального парку, на територію якого зараз хочуть увіткнути оптово-розподільний центр, севастопольські «казкарі» теж вперше почали говорити у 2015 році. І історія його «створення» до болю нагадує історію ОРЦ.

Об'єкт, який мав, за задумом російської влади, забезпечити Севастополю небувалий промисловий ривок, внесли в російську федеральну цільову програму (ФЦП) розвитку Криму та Севастополя. На ці цілі передбачено 1,6 млрд рублів. І терміни були визначені ‒ до 2020 року.

Спочатку, як заведено, пошук місця. Ділянка потрібна велика, близько 100 гектарів. У грудні 2015 року місцевий уряд вибрав три перспективні ділянки: 110 гектарів поблизу села Дальнє; 92 га між селами Орловка, Полюшко, Вишневе; 97,4 га в районі 7-го кілометра Балаклавського шосе (у районі вул. Сапунгорської та вул. Новикова, біля садових товариств «Джерело» та «Ера-2». Пів справи, як то кажуть, зроблено.

Чиновники відрапортували про створення пулу потенційних учасників промислового кластера з 22 компаній, 15 з яких ‒ з кримською та севастопольською пропискою. Це ще при губернаторі Меняйлі було. Але тут, у липні 2016 року, його змінив Дмитро Овсянников.

У грудні того ж року члени вже нового севастопольського уряду розповіли про початок проєктування. І про те, що місце вибране. Але не з тих трьох ділянок, на яких раніше будувати парк передбачалося, а нове. У 500 метрах від залізничної станції «Севастополь Товарний» і за шість кілометрів від морського порту в Камишовій бухті ‒ на площі 77 га. Поруч проходить Камишове шосе, яке входить у трасу «Таврида».

При цьому директор департаменту пріоритетних проєктів розвитку міста Севастополя Сергій Градировський говорив, що індустріальний парк Севастополя почне працювати випереджальним чином у другій половині 2017 року, а на повну потужність вийде у 2019 році. Овсянников повідомив, що парк будуть проєктувати під конкретного інвестора, не назвавши його.

Але інвестори у майбутній парк так і не прийшли. Вірніше, прийшли, але тільки на папері. Через рік, у листопаді 2017 року, черговий директор департаменту пріоритетних проєктів Микола Бруснікін розповів журналістам, що інфраструктура індустріального парку Севастополя почне створюватися з 2020 року.

«Все має дозріти. І сьогодні урядом Севастополя ухвалені основні рішення, пов'язані з виділенням 80 га землі під цей проєкт. Ухвалена концепція розвитку індустріального парку», ‒ сказав Бруснікін.

Ішов час. Парк ріс на папері, але не в реальності. У травні 2018 року уряд юридично оформив індустріальний парк «Гераклід» на місці сміттєспалювального заводу ‒ локація в черговий раз змінилася. У жовтні того ж року директор департаменту економіки Андрій Саносян пояснив, що, згідно з останньою редакцією ФЦП, парк має бути збудований у 2021-2022 роках ‒ і тому говорити про зрив термінів поки не можна.

У липні 2019 року парку почали шукати будівельника ‒ інформація про це з'явилася на офіційному сайті держзакупівель Росії. Але торги провалилися. Всього аукціонів з вибору підрядника було п'ять, останній ‒ у грудні 2019 року. Охочих будувати парк не виявилося.

Не той парк

А ось що добре виходить у севастопольських чиновників, так це парки та сквери ремонтувати й реконструювати. За мільярд рублів у парку Перемоги тільки перша черга реконструкції здійснена. На мисі Фіолент парк з прогулянковою еспланадою за 227 мільйонів влаштували й у ведення Свято-Георгіївського монастиря передали. Нинішнього року пів мільярда рублів виділені на ремонт парків та скверів Севастополя.

Зовсім не так справи з будівництвом і ремонтом індустріальних, тобто промислових об'єктів, серед яких і згаданий індустріальний парк. Будівництво нових очисних споруд відкладається з року в рік, не так давно п'ятий аукціон зірвався. Відродження «Севморзаводу» буксує, за успіхи видається будівництво понтона для плавучого крана. Не тільки промпідприємства ‒ реконструкція Камишового шосе заглохла.

У Севастополі у 2019 році не опанували 40% коштів російської ФЦП, тобто державні гроші витратити не змогли. А приватних інвесторів ніякими калачами до міста не заманиш. Хіба що квіточки на клумбах садити, та плитку в парках укладати.

Геннадій Кравченко, кримський оглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції