Доступність посилання

ТОП новини

Жити заново. Історії кримчан, які втекли з Криму


Колаж із зображенням кримчан, які змушені були покинути Крим і переїхати на материкову Україну

Хотіли свободи, не витримали пропаганди та втекли від Росії в Криму. Так каже абсолютна більшість кримчан, які вимушено покинули Крим через анексію. До Дня Незалежності України ми віднайшли кримчан, чиї історії вражають і точно вас не залишать байдужими.

Артем Сохань – сімферополець, який тепер живе у Львові. До цього говорив російською – а вже тут став україномовним. Зізнається, коли вперше сюди їхав, давав собі установку – закохатись у місто.

Я був впевнений, що над цим містом буде майоріти прапор України
Артем Сохань

«У мене була така установка, я себе запрограмував. Я знав, що в мене немає дороги назад, а Крим треба було замінити на щось краще. Львів надав мені таку можливість. Я був упевнений, що над цим містом майорітиме прапор України. Саме тому я обрав це місто», – зізнався в інтерв’ю Крим.Реалії переселенець із Криму, підприємець у Львові​ Артем Сохань.

Артем Сохань, підприємець у Львові
Артем Сохань, підприємець у Львові

Подружжя Гуляєвих – Вікторія та Олександр, коли переїжджали із Сімферополя, обмінялись будинками із переселенцями з Донецька. Які дуже хотіли жити з Росією в Криму.

«Вони були з Донецька. Кілька років пропрацювали в Москві. Нам пощастило, що вони були такі перелякані й те, що вони дуже хотіли переїхати в Крим», – пригадав у інтерв’ю Крим.Реалії кримчанин, власник видавництва «Друкарик» Олександр Гуляєв.

Вікторія та Олександр Гуляєві, власники друкарні
Вікторія та Олександр Гуляєві, власники друкарні

Михайло Джамаль – із Севастополя, грек за походженням. Згадує, що не виїжджав, а втікав із Криму. Йому допоміг колишній офіцер контррозвідки, який зламав присягу і перейшов на бік Росії.

«Мені зателефонував колишній СБУшник, який перейшов на бік ФСБ і повідомив: «Мішаня – давай, тобі пора виїжджати з Криму». Тоді він сказав, що мене мають внести до чорних списків і він мені вже не зможе допомогти. Я відповів, що зрозумів, за годину зібрався і поїхав», – зазначив в інтерв’ю Крим.Реалії власник будівельного бізнесу Михайло Джамаль.

Михайло Джамаль, власник будівельного бізнесу
Михайло Джамаль, власник будівельного бізнесу

Ельміра Катакі кримська татарка, мати трьох дітей. До анексії в Криму надавала юридичні послуги. Зараз мріє про власну лінію повсякденного одягу, але оздоблену кримськотатарськими орнаментами. Виїхала, бо не витримала російської пропаганди.

«Пригадую, що тоді якраз був вересень і почалася школа. Моя старша донька розповіла, що в їхньому класі повісили Путіна і почалися розмови на кшталт «Ура Росія, ура Путін». У нас є фільтр, а у дітей його немає, вони все приймають за чисту монету», – розповіла Крим.Реалії кримськотатарська вишивальниця Ельміра Катакі.

Ельміра Катакі, кримськотатарська вишивальниця
Ельміра Катакі, кримськотатарська вишивальниця

Батька Ельміри – Енвера Кудусова, з Криму до Узбекистану депортували в 1944 році, коли йому було два роки. Жив він у місті Алмалик, за 70 кілометрів від Ташкенту. Там народилась вже й Ельміра з братом. Енвер Кудусов працював фотографом і щороку, 18 травня, в день депортації кримських татар, організовував акції протесту.

Мій батько був, як зараз кажуть, «активіст», а тоді говорили «ініціативник»
Ельміра Катакі

«Мій батько був, як зараз кажуть, «активіст», а тоді говорили «ініціативник». Я пам'ятаю, як ми жили в багатоквартирному чотирьохповерховому будинку. І одного разу, на даху нашого будинку, тато вивісив кримськотатарський прапор. Вихід же на горище він заблокував, щоб міліція не змогла піднятися і прибрати цей прапор», – пригадує кримськотатарська вишивальниця Ельміра Катакі.

Батьки кримськотатарської вишивальниці Ельміри Катакі
Батьки кримськотатарської вишивальниці Ельміри Катакі

До Криму родина Ельміри повернулась у 1989 році, тоді їй було 12 років. Оселитись вдалось у Саках. Бо рідного села батька вже не було.

Родина Артема Соханя все життя жила у Криму: мама працювала вчителькою російської мови та літератури. Каже, що все дитинство і юність зростав на російській культурі.

«Це була творчість Миколи Степановича Гумільова, Михайла Юрійовича Лермонтова, Олександра Сергійовича Пушкіна, Сергія Єсеніна. В основному все це була поезія. Я виріс на поетичній літературі», – розповідає Артем Сохань.

Артем Сохань, підприємець у Львові
Артем Сохань, підприємець у Львові

Артем закінчив Таврійський університет у Сімферополі. З першого курсу допомагав батькові у бізнесі. Той володів підприємством, що здебільшого проводило ремонти і реконструкції. Родина Артема, як він згадує, була проукраїнських поглядів завжди. Голосували проти Януковича, морально підтримували Помаранчеву революцію та Євромайдан. Та молодий чоловік зізнається, український патріотизм у Криму вітали не всі.

«Розповім вам маленький приклад. 24 серпня 2013 року, я проходжу біля сусідів і кажу «С праздником!», а сусід мені відповідає «А какой это праздник?». Я говорю «День Независимости», а він відразу починає «Какой независимости, да нет такой страны!..». Такою була пропаганда, яку вони напевно всмоктували від російських ЗМІ», – згадує Артем Сохань.

Артем Сохань під час виступу у Львові, присвяченому річниці анексії Криму, 2015 рік
Артем Сохань під час виступу у Львові, присвяченому річниці анексії Криму, 2015 рік

Олександр Гуляєв, корінний кримчанин, згадує, що виховувався в комуністичній ідеології та все життя говорив російською.

Я кажу «русский», вони мені відповідають, що так не можна
Олександр Гуляєв

«Я отримував паспорт у 1987 році. Прийшов до установи, а мене питають, яку національність записати. Я кажу «русский», вони мені відповідають, що так не можна. Мовляв, батько в мене зазначений, як білорус, а мати українка. От і треба обирати. Я вважав себе інтернаціоналістом, мене так виховували, мені казали, що всі нації однакові, що всі рівні. Але коли треба було отримувати паспорт, то я собі ставив питання «якщо я не русский, то я мабуть людина іншого сорту?» – зізнався кримчанин, власник видавництва «Друкарик» Олександр Гуляєв.

Олександр Гуляєв, власник друкарні
Олександр Гуляєв, власник друкарні

Дружина Олександра Гуляєва – Вікторія, народилася в Ужгороді, а виросла в Калуші, на Івано-Франківщині. До Криму переїхала, коли вступила в Таврійський національний Університет, тоді ще він називався Сімферопольський державний університет імені М. Фрунзе. У Криму Гуляєві мали власний бізнес – друкарню, склад меблів і канцтоварів. Також побудували власний триповерховий будинок. Згадують, що любити Україну в Криму було не просто.

«Я добре пам’ятаю ситуацію в супермаркеті «Фуршет». Коли якась жінка, з криками «я не буду читать на этом украинском языке» – кинула на підлогу шматок сиру. Це було ще до 2014 року», – згадує кримчанка, власниця видавництва «Друкарик» Вікторія Гуляєва.

Вікторія Гуляєва, власниця друкарні
Вікторія Гуляєва, власниця друкарні

Батько Михайла Джамаля займався будівельною і туристичною сферами в Криму. Михайло ще зі студентства допомагав із юридичним захистом сімейного бізнесу. Навчався він саме на юриста, юриста-міжнародника у Києві.

Проявляти свій громадянський активізм Михайло почав під час Помаранчевої революції. Був на протестах у Києві, активно збирав мітинги і автопробіги в Севастополі. А у 2014 році, коли «зелені чоловічки» захопили аеродром «Бельбек», Михайло був свідком зустрічі російських та українських військових.

Михайло Джамаль, власник будівельного бізнесу
Михайло Джамаль, власник будівельного бізнесу

«Усі події, які висвітлювалися в Бельбеку, почалися з того, що один із хлопців, який підпрацьовував у моєму барі, одночасно служив за контрактом у нашій військовій частині в Бельбеку. І коли почалося захоплення, він мені одразу почав надсилати фото з місця події. Мовляв, дивись, тут у нас якийсь треш відбувається. Тоді ми з друзями організували прямі трансляції. З цього моменту, умовно кажучи, розпочалась моя «волонтерка», – розповів у інтерв’ю Крим.Реалії Михайло Джамаль.

Український військовослужбовець закриває ворота на українській військовій базі в Бельбеку (2014 рік)
Український військовослужбовець закриває ворота на українській військовій базі в Бельбеку (2014 рік)
Люди, яких я вважав адекватними, почали говорити, що «мати прийшла»
Михайло Джамаль

Михайло зізнається, що до останнього не вірив, що Росія анексує Крим. Через кримські події Михайло посварився з багатьма друзями та рідними. Він не поділяв їхньої радості від того, що Крим має стати російським.

«Люди, яких я вважав адекватними, почали говорити, що «мати прийшла». Були й родичі які так само реагували, на жаль. А я їм відповідав, що «не мати, а мачуха». Давайте називати речі своїми іменами», – зазначив севастополець Михайло Джамаль.

Михайло Джамаль, власник будівельного бізнесу
Михайло Джамаль, власник будівельного бізнесу

Протести 26 лютого в Сімферополі Артем Сохань бачив з вікон власного офісу, він саме був навпроти парламенту Криму. Але жодної політичної активності в Криму Артем не виявляв, на мітинги теж не ходив. Про захоплення ж парламенту Криму Артем дізнався від колеги.

«Це була сьома година ранку, мені зателефонував водій, який був закріплений за офісною машиною, і повідомив, що не може потрапити в центр, оскільки Верховна Рада захоплена і весь периметр перекрито. Потім я щодня там проходив повз і дивився на новий прапор, і з кожним днем усе більше ненавидів цю країну, Російську Федерацію», – каже Артем Сохань.

Сутички під Верховною Радою АР Крим, Сімферополь, 26 лютого 2014 року
Сутички під Верховною Радою АР Крим, Сімферополь, 26 лютого 2014 року

Спочатку Артем не вірив, що Росія в Криму надовго. Коли ж зрозуміли, що окупація затягується – на родинній нараді вирішили переїжджати. Обирали між Одесою, Києвом та Львовом. Переїзд запланували на 2015 рік. Коли ж видавали російські паспорти – Артем відмовився від документа, а батьки, щоб продати майно і теж виїхати до Львова, змушені були взяти.

З мого оточення 80 відсотків раділи паспорту
Артем Сохань

«З мого оточення 80 відсотків раділи паспорту. Мої батьки отримали паспорт у той момент, коли була необхідність переоформлювати нерухомість, коли вже були покупці на цю нерухомість», – поділився спогадами Артем Сохань.

Одна з автовишок підприємства Артема Соханя
Одна з автовишок підприємства Артема Соханя

Ельміра Катакі каже, що її родина не була політично активною. Хоча 26 лютого 2014 року її чоловік і брат були під кримським парламентом. А 8 березня до антиросійської акції «Ні-війні!» долучилась і сама Ельміра.

Нас попередили, щоб не було жодної згадки про Путіна
Ельміра Катакі

«Я дуже добре пам'ятаю 8 березня, коли жінки почали виходити на дороги з плакатами «Ні війні!» Був шалено сильний вітер і дуже холодно. Нас тоді охороняла міліція. Нас попередили, щоб не було жодної згадки про Путіна», – згадує кримськотатарська вишивальниця Ельміра Катакі.

Мітинг у Севастополі проти вторгнення російських військ у Крим, березень 2014 року
Мітинг у Севастополі проти вторгнення російських військ у Крим, березень 2014 року

Як російські казаки оточували українську військову частину, бачили Вікторія та Олександр Гуляєві. Адже військова частина Головного прикордонного загону в Сімферополі була саме навпроти їхньої друкарні.

Після усвідомлення, що Росія в Криму надовго, подружжя Гуляєвих вирішило виїжджати на материкову частину України. Бізнес продати не вдалось, тому збували обладнання частинами. В родині ж Олександра були й ті, хто навпаки – радів приходу Росії.

«Здається, моя сестра, Тетяна голосувала на «референдумі». Вона мені казала, що, всією родиною ходили. Її чоловік взагалі на автівку причепив наліпку «Спасибо деду за победу, а Путину – за Крым», – розповідає кримчанин Олександр Гуляєв.

Олександр Гуляєв, власник друкарні
Олександр Гуляєв, власник друкарні

Артем Сохань із батьками продали майже все майно, і в 2015 році, всією родиною, включно з бабусею та дідусем – виїхали з Криму. А щоб на адмінмежі не було зайвих питань – зібрані заощадження перевозили як контрабандисти, ховали гроші під одягом і прикріплювали скотчем прямо до тіла.

Родина Артема Соханя після переїзду у Львів у 2014 році
Родина Артема Соханя після переїзду у Львів у 2014 році

Із Криму Артем зміг вивезти автовишку, вантажний автомобіль, бус і металевий ангар, що розбирається та збирається, як конструктор.

Після переїзду <...> я тепер не заливаю фундаментів
Артем Сохань

«Після переїзду, після окупації, з’явилось якесь внутрішнє відчуття чи внутрішній страх, що я тепер не заливаю фундаментів. Усе що будується на моєму підприємстві – все з легких конструкцій. Усе робиться так, що я можу зібрати і перевезти все майно до іншого місця», – пояснює львівський підприємець із Криму Артем Сохань.

Ангар для ремонту автомобілів, який Артем Сохань перевіз із Криму
Ангар для ремонту автомобілів, який Артем Сохань перевіз із Криму

Родина Гуляєвих переїхала на материкову Україну влітку 2014 року. І зіткнулася з тим, що їхній син отримав диплом програміста вже за російським зразком. Та жінка каже, їм пощастило і Національний університет імені Тараса Шевченка прийняв їхні документи на вступ. Тепер він уже має диплом магістра з тризубом.

Ніхто з підлеглих Гуляєвих на материкову Україну не виїхав, всі взяли російські паспорти. Техніку продали фактично всю, деяку віддавали за безцінь. Відновлювати свою друкарню почали з Одеси. Але там бізнес не заладився. Тому подружжя продало будинок і переїхало у село на Київщину. Тут справи вже пішли краще. Закупили нове обладнання, а Вікторія навчилася робити тверді палітурки.

Вікторія та Олександр Гуляєві, власники друкарні
Вікторія та Олександр Гуляєві, власники друкарні

Ельміра Катакі зізнається, через пам’ять про депортацію кримських татар зважитися на переїзд було дуже не просто. Рідня ж рішення про переїзд теж не підтримувала.

«З рідні поїхали тільки я і мій брат, і все. Вони не розуміють нас. Вони вважають, що ми не те, щоб зрадники, хоча й такі є, вони вважають, що кримські татари мають жити в Криму. Грубо кажучи, те що я поїхала з Криму, я занепастила зусилля всіх моїх предків. Для мене це було важко», – поділилась переживаннями кримськотатарська вишивальниця Ельміра Катакі.

Ельміра Катакі, кримськотатарська вишивальниця
Ельміра Катакі, кримськотатарська вишивальниця

Чоловік Ельміри у Криму працював будівельником. Та після переїзду вирішив змінити фах – пройшов курси і став барменом та сомельє. Сама ж жінка продовжувати юридичну практику, якою займалася в Криму, не змогла, каже завелика конкуренція.

Після переїзду Ельміра затужила за кримськотатарською культурою і людьми, які залишилися на півострові. Згадує, влітку 2015 року, під час поїздки до родичів у Крим, пройшла курси кримськотатарської вишивки.

Мені стало мало Криму і я вирішила вчитися вишивки
Ельміра Катакі

«Мені стало мало Криму і я вирішила вчитися кримськотатарської вишивки. До цього я не знала про неї абсолютно нічого. Як виявилось, вона доволі проста у своїй техніці. Просто треба мати усидливість та бажання. Бажання у мене було, а усидливість довелося виховати», – жартома згадує Ельміра Катакі.

Ельміра Катакі з чоловіком на власному весіллі
Ельміра Катакі з чоловіком на власному весіллі

Тепер Ельміра вишиває вручну та на машинці. Здебільшого це репліки автентичних костюмів кінця 19-го століття. Жінка каже, кримськотатарський візерунок – це набір символів, що розповідають про культуру й історію народу.

Зроблені Ельмірою Катакі традиційні кримськотатарські головні убори (ельхап)
Зроблені Ельмірою Катакі традиційні кримськотатарські головні убори (ельхап)

По приїзду на материкову Україну Михайло Джамаль мав деякі заощадження і вирішив зайнятися будівельним бізнесом. Скооперувався з братом. Разом купили пів гектара землі.

Після цього, за словами Михайла, на старті у наявності чоловіків було 30 тисяч доларів готівки і 50 тисяч доларів кредитних. За три місяці вже залили перший фундамент. І тоді з’явилися перші інвестори. За три роки Джамаль із братом побудували 30 будинків. Другий проєкт реалізував уже сам. Нині вже будує вже третій житловий комплекс. У Михайла є правило, він принципово не продає житло тим, хто не любить Україну, а у кожен із проєктів вкладає часточку Криму.

Житловий комплекс, побудований Михайлом Джамалем «Кримський квартал»
Житловий комплекс, побудований Михайлом Джамалем «Кримський квартал»
Нікому, окрім кримчан, – Крим не потрібен
Михайло Джамаль

«Нікому, окрім кримчан – Крим не потрібен. Якщо ми про нього не говоритимемо, про те, що Крим все таки наш, то всі про цю проблему й забудуть. Через рік-два-десять скажуть – а що був якийсь Крим? Якщо я не маю доступу до Криму, то я тут по тихесенько відбудовуватиму свій», – прокоментував Михайло Джамаль.

Михайло Джамаль, власник будівельного бізнесу
Михайло Джамаль, власник будівельного бізнесу

Артем Сохань заговорив у Львові українською. Тепер, крім російських класиків, читає ще й поезію Василя Стуса та Ліни Костенко. Востаннє у Криму був у 2017 році. Російську політику на півострові порівнює зі сталінськими репресіями.

«У творах Варлама Шаламова «Колымские рассказы» в усій своїй красі описується режим Сталіна. І якщо хтось ще не знає, що таке справжня Росія, що таке Радянський Союз – то варто прочитати цю книгу. Я люблю свою Україну, і якби я так думав у 37-у році – то я став би героєм цієї книги.

Артем Сохань під час виступу у Львові, присвяченому річниці окупації Криму, 2015 рік
Артем Сохань під час виступу у Львові, присвяченому річниці окупації Криму, 2015 рік

Усі українці, які виїхали з Криму, зізнались, що свобода – це їхній головний життєвий принцип. І коли цю свободу обмежили, вони наважилися залишити свої домівки. Тому 24 серпня – особливий день для тих, хто знає ціну незалежності.

Все, що я маю, я маю завдяки тому, що моя Україна була незалежною
Артем Сохань

«На питання «А що дала нам Україна», я вже відповідав не раз. Завжди казав і знову повторюсь – особисто мені Україна дала життя. Ця країна дала мені безкоштовну середню та вищу освіту. Все, що я маю, я маю завдяки тому, що моя Україна була незалежною», – пояснив Артем Сохань.

«Будинок он за один рік побудувати не можна, а то державу! Тим паче, яка була тривалий час окупована. Ми ж із чоловіком фактично все своє життя побудували в незалежності», – зазначила Вікторія Гуляєва.

Україна – це не Росія. І це теж одне з досягнень України й українців
Ельміра Катакі

«Все те, що я вмію, я навчився в Україні. Освіта, поняття, що за свої права можна і потрібно боротися, жага законності, європейські цінності – це те, що мені прищепила Україна» – сказав Михайло Джамаль.

«Понад усе я люблю в українцях щирiсть. Я навіть не знаю, який у російській мові можна було б застосувати відповідник. Україна, в плані людей та культури – це дуже унікальна й багата країна. Україна – це не Росія. І це теж одне з досягнень України й українців», – наголосила Ельміра Катакі.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.
  • 16x9 Image

    Ігор Токар

    Журналіст телепроєкту Крим.Реалії з 2018 року. Протягом 2019 року був журналістом та телеведучим програми «Ньюзрум» від Радіо Свобода. Роботу на національних телеканалах розпочинав регіональним стрінгером. Співпрацював із такими телеканалами: ICTV, 5 канал, Еспресо, 112, Телеканал новин 24. Співзасновник громадської організації та веб-ресурсу «Центр медіарозслідувань Прозоро». Автор документального фільму «Чміль». Закінчив Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, факультет філології та журналістики.

XS
SM
MD
LG