Минулого місяця український проєкт «Книга катів українського народу» оприлюднив на своєму сайті профайли російських льотчиків, які завдавали ударів по портовій та логістичній інфраструктурі Одеської області у липні 2026 року. Атакували російські військові тоді у повітряному просторі західної частини анексованого РФ Криму.
Деталі цієї конкретної атаки і творчих задумів українських «книжників» з'ясовували Крим.Реалії.
Вони, «книжники», зокрема, встановили, що російські військові завдавали ударів різними типами безпілотників і керованих авіаційних ракет Х-59М2А. До обстрілів залучали сили та засоби 4-го державного центру підготовки авіаційного персоналу та авіаційних випробувань, а також 929-го державного льотно-випробувального центру міністерства оборони РФ. Використовували тактичну авіацію, зокрема бомбардувальники Су-34М та винищувачі Су-35С. Аеродром злету – Ахтубінськ Астраханської області, а рубіж пусків – повітряний простір поблизу населених пунктів Роздольне та Міжводне в анексованому Криму.
Керована авіаційна ракета Х-59М2А належить до авіаційних засобів ураження класу «повітря-повітря». Російські ПКС позиціонують її як «високоточний засіб ураження» (заявлена точність від трьох до п'яти метрів від точки націлювання), однак навіть у самій РФ оцінюють ефективність Х-59М2А у діапазоні 2-20%.
Порти Великої Одеси, куди переважно були спрямовані ці ракети, забезпечували близько 90% морського постачання зерна з України. Російські удари по портовій інфраструктурі та цивільних суднах суттєво ускладнили експорт українського зерна, створивши загрозу глобальній продовольчій безпеці та ризик голоду у вразливих регіонах Африки, Близького Сходу та Азії, констатує «Книга катів українського народу».
«Резервісти» російського Генштабу
Автори «Книга катів українського народу» ідентифікували особовий склад, який залучали до обстрілів портової та логістичної інфраструктури Одеської області у липні 2026 року. Літали росіяни на обстріл Одещини як командири екіпажу або штурмани. Ось ці «персонажі», за версією «книжників»:
Станіслав Гасанов, майор, здійснює польоти як командир літака Су-34М у складі тактичної авіаційної групи №6 спеціальної бойової групи угруповання авіації резерву ГШ ЗС РФ.
Владислав Калініченко, капітан, здійснює польоти як штурман літака Су-34М у складі тактичної авіаційної групи №6 спеціальної бойової групи угруповання авіації резерву ГШ ЗС РФ.
Сергій Звягін, підполковник, здійснює польоти як штурман літака Су-34М у складі тактичної авіаційної групи №6 спеціальної бойової групи угруповання авіації резерву ГШ ЗС РФ.
Іван Зінін, капітан, здійснює польоти як командир літака Су-34М у складі угруповання авіації резерву ГШ ЗС РФ.
Дмитро Тихонов, полковник, здійснює польоти як командир літака Су-34М у складі угруповання авіації резерву ГШ ЗС РФ.
Дмитро Барський, майор, здійснює польоти як штурман літака Су-34М у складі авіаційного угруповання резерву ГШ ЗС РФ.
Віктор Сирник, капітан, здійснює польоти як командир літака Су-35С у складі авіаційного угруповання резерву ГШ ЗС РФ.
Павло Малихін, майор, здійснює польоти як командир літака Су-35С у складі авіаційного угруповання резерву ГШ ЗС РФ.
Олександр Сімаченко, капітан, здійснює польоти як командир літака Су-34М у складі тактичної авіаційної групи №6 спеціальної бойової групи авіаційного угруповання резерву ГШ ЗС РФ (повні дані оприлюднять найближчим часом).
Андрій Рюмін, підполковник, здійснює польоти як штурман літака Су-34М у складі авіаційного угруповання резерву ГШ ЗС РФ (повні дані оприлюднять найближчим часом).
Тактична авіаційна група №6 – це офіцери 968-го дослідно-інструкторського змішаного авіаполку 4-го державного центру підготовки авіаційного персоналу міноборони РФ (місто Липецьк). Решта у списку обіймають штатні посади у 929-му ДЛВЦ (державному льотно-випробувальному центрі) імені Чкалова міністерства оборони РФ (місто Ахтубінськ Астраханської області).
Наприклад, заступник начальника 929-го центру з військово-політичної роботи – старший льотчик-випробувач полковник Дмитро Тихонов.
У «Книзі катів українського народу» сказано, що Тихонов як командир екіпажу бомбардувальника Су-34М літав на обстріл Одеської області з березня 2024 року. Його безпосередні дії призвели до масової загибелі мирного населення та масштабних руйнувань. Він не скористався правом відмовитися від виконання явно злочинного наказу і таким чином став співучасником злочину, констатує «Книга катів українського народу».
Ніщо не забуте, ніхто не забутий
Речник Військово-морських сил ЗСУ, капітан 2-го рангу Дмитро Плетенчук вважає, що саме ця група «резервістів» причетна до першої атаки Одеської області КАбами (керованими авіаційними бомбами) у жовтні 2025 року, а згодом, у серпні 2026 року, і самої Одеси.
У ніч на 17 жовтня 2026 року в атаці на Україну з повітряного простору анексованого Криму російська армія, окрім інших засобів, використала крилаті ракети Х-22/32.
Такими ракетами в основному озброєні дальні ракетоносні бомбардувальники Ту-22М3. Ці «тушки» можуть базуватися на аеродромі того ж 929-го ДЛВЦ. Відтак служать там у ранзі випробувачів різного роду авіафахівці. Такі, скажімо, як майор Дмитро Барський – старший штурман дослідницької авіаескадрильї служби льотних випробувань (дальніх ракетоносців, бомбардувальників і розвідників).
У Криму розташована філія Ахтубінського ДЛВЦ. Основні відомі об’єкти філії – це аеродром у селищі Кіровському, полігон і демонстраційний комплекс на мисі Чауда, а також штаб зі службами технічного забезпечення, вимірювальною апаратурою в селищі Приморському.
Авторові Крим.Реалії, попри його спроби, не вдалося зв’язатися із згаданими у статті російськими військовими.
У ніч на 2 квітня 2026 року 1-й окремий центр Сил безпілотних систем України та 9-й департамент Головного управління розвідки Міноборони України завдали удару по пункту передпольотної підготовки російських БпЛА «Орион», а також літаку Ан-72П та РЛС «Меч» на військовому аеродромі «Кіровське». Відповідне відео опублікував командувач СБС ЗСУ Роберт Бровді (позивний «Мадяр») у своєму телеграм-каналі.
Наразі невідомо, в якому обсязі після того удару росіяни відновили свій бойовий потенціал і головне – якою мірою здійснюється бойове забезпечення з території Криму ракетних і бомбових ударів по материковій Україні все тими ж ахтубінськими льотчиками-випробувачами з резерву російського Генштабу.
Що ж стосується майданчика запуску безпілотників російської армії на мисі Чауда, то після серії української «відповіді» у попередні роки він знову періодично дає про себе знати. В останньому випадку це сталося в ніч на 20 жовтня 2026 року. У звіті Повітряних сил ЗСУ зазначено, що тоді противник атакував Україну 165 безпілотниками різних типів (зокрема Shahed, «Гербера» та дронами-імітаторами), а одним із напрямків пуску був саме мис Чауда.
Ймовірно, в операторів безпілотників із Чауди є всі шанси слідом за пілотами та штурманами з Ахтубінська потрапити на сторінки «Книги катів українського народу».
«Так, – відповів Крим.Реалії один із авторів проєкту, – але виключно у тому разі, якщо буде встановлено персональну причетність того чи іншого представника цих підрозділів до злочинів проти України, її мирних жителів».
За його словами, проєкт «Книга катів українського народу» був створений за указом президента України після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 року. На його сайті розміщується інформація про воєнні злочини російських військовослужбовців в Україні та про ідентифікованих виконавців. Публікуються їхні особисті фотографії, персональні дані, унікальна інформація.
Кожен злочин містить також тільки верифіковані дані про потерпілих, надані ДСНС, ОВА, Національною поліцією України, акредитованими фотожурналістами та ЗМІ.
Надалі ці перевірені дані можуть використовуватися правоохоронними органами, міжнародними судами та спеціальним міжнародним трибуналом для розслідування злочинів російських військ в Україні. Цей список невичерпний і, як стверджують «книжники», щодня поповнюється.
Данило Безручко – псевдонім кримського фрилансера RFE/RL, який пише для Крим.Реалії під цим ім’ям з міркувань безпеки
