Не пам'ятаю хто, здається, хтось із древніх римлян, ще на зорі сучасної цивілізації сказав: «Під час війни закони мовчать». А коли закони навіть не мовчать, а беззаконня чинять ‒ це вже поствійна або недомир, миру-мир чи війна-війні?
А, може, це взагалі якесь Позазем'я, позазаконня чи викривлення часу й простору в точці зіткнення ноосфери з пащею Цербера? Ні, це ‒ не шизофренія, а спроба усвідомити та знайти якесь, хай не логічне, але хоча б легкотравне пояснення вироку суду, що відбувся в Ростові над чотирма кримськими татарами.
Ці люди не збирали в коморі бомбу, не стріляли в людей і не брали їх у заручники, не готували терористичні акти
Всі вони названі учасниками організації Хізб ут-Тахрір, забороненої в Росії та визнаної терористичною. І хоча ці люди не тільки не збирали в коморі бомбу, не вирощували в теплицях лимони з «лимонками», не стріляли ні в мирних, ні в немирних людей і не брали їх у заручники, не готували терористичні акти й не писали на парканах образи на адресу конституційного ладу Росії, але навіть не були помічені в тому, щоб підставити комусь підніжку або штовхнути в тролейбусі бабусю, вони названі терористами.
За що й отримали: Енвер Мамутов (як «організатор») 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму, Рустем Абільтаров, Ремзі Меметов та Зеврі Абсеїтов (як «учасники») ‒ по 9 років колонії.
При цьому, згідно з чинним на території Криму законодавством Росії, навіть вбивство, тобто «умисне заподіяння смерті іншій людині», карається позбавленням волі від 6 до 15 років!
Енвер Мамутов ‒ звичайна людина, яка відрізняється від інших звичайних людей тільки тим, що п'ять разів на день здійснює намаз, читає книги про Іслам, зустрічається з одновірцями за чашкою кави та виховує своїх шістьох дітей ‒ гірший за вбивцю?! Дев'ять років житимуть без батька й діти Рустема Абільтарова та Зеврі Абсеїтова ‒ у кожного з них по четверо...
Трохи більше ніж рік тому суд пом'якшив покарання чотирьом вбивцям Бориса Нємцова, знявши з кожного з них штраф у розмірі 100 тисяч рублів, раніше долучений до різних термінів ув'язнення. Дрібниця ‒ але злодіям приємна. У випадку з невбивцями-кримськими татарами «закон» не врахував навіть такої «дрібниці», як діти.
Ліля Буджурова, журналістка, заступник генерального директора в QaraDeniz production
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
(Передрук з аккаунта Лілі Буджурової в Facebook)
