Спеціально для Крим.Реалії
Естонські медіа стверджують, що канцелярія президента країни Керсті Кальюлайд повернула в посольство Росії в Таллінні пляшку кримського шампанського, подаровану до ювілею глави держави.
Зрозуміло, можна було б вважати, що в дипломатичному відомстві не надто обтяжували себе з’ясуванням походження подарунків для керівника сусідньої держави. Але тільки не у випадку з Кримом. Зрозуміло, що і сам подарунок – ніяка не випадковість, і витік інформації про відмову від цього подарунка не міг з’явитися просто так.
Кремль «ненароком» підкладає пляшки з кримським вином у подарунки державним діячам країн Євросоюзу. А раптом не помітять і вип’ють. І хоча б таким чином визнають, що «Крим наш»
Москва докладає всіх можливих і неможливих зусиль, щоб змусити світ визнати законність окупації Криму. Включає представників окупаційної влади півострова в російські офіційні делегації. Чи влаштовує різні заходи громадського і культурного характеру. І ось, як бачимо, «ненароком» підкладає пляшки з кримським вином у подарунки державним діячам країн Євросоюзу. А раптом не помітять і вип’ють. І хоча б таким чином визнають, що «Крим наш». І якщо все вийде, можна буде потім розповісти, що той чи інший політик не погребував вином з Криму, а проте ж ніяк не визнає того незаперечного факту, що півострів – частина Російської Федерації.
Нічого не вийде
Але нічого не буде виходити з однієї простої причини. У світі ніхто не готовий погодитися з кричущим порушенням міжнародного права, на яке в 2014 році пішла російська влада. Якщо прийняти за даність, що одна країна може приєднати до себе територію іншої без її згоди, це знову відкине людство на століття назад, до часів Першої та Другої світових воєн, коли панувало право сили, а не сила права.
Те, що почала це повернення в пекло країна, жителі якої десятиліттями виправдовують будь-які злочини власної влади сакраментальним «аби не було війни» – гірка насмішка історії
Жертвами такого ставлення до міжнародного права стали десятки мільйонів людей, багато європейських міст перетворилися на руїни, мільйони їхніх жителів стали біженцями або переміщеними особами. І так, анексія Криму – це пряме продовження цих трагічних подій, це повернення до кошмару, від якого ми всі, здавалося б, змогли відійти на відносно безпечну відстань в 1945 році. І те, що почала це повернення в пекло країна, жителі якої десятиліттями виправдовують будь-які злочини власної влади сакраментальним «аби не було війни» – гірка насмішка історії.
Тому справа зовсім не в самій пляшці і її вмісті – поза всяким сумнівом, кримські ігристі вина вирізняються відмінним смаком. Справа в тому, що ця пляшка символізує.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
