Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Фахівці в галузі зрошувального землеробства днями закінчили інвентаризацію Північно-Кримського каналу та його зрошувальних систем. Представляти підсумки інвентаризації та проблеми, що відкрилися у зв'язку з цим, взялася сенаторка від Криму Ольга Ковітіді. В інтерв'ю севастопольському сайту ForPost вона заявила: «Площа зрошуваних земель у 2022 році за рахунок дніпровської води з Північно-Кримського каналу склала 21 тисячу гектарів. Тоді як вісім років тому поливом із цього джерела було забезпечено 124 тисячі гектарів».
Названі нею показники страждають на неповноту. Цього ж дня у Московській області на XXIV Всеросійській агропромисловій виставці «Золота осінь-2022» спікер кримського парламенту Володимир Константинов розповів, що розраховує саме за рахунок води Північно-Кримського каналу піднімати все сільське господарство. За його даними «площа, що зрошується дніпровською водою, вже становить понад 20 тис. га, але це невисокий показник. Наприклад, у радянський період він сягав 356 тисяч га». Це втричі більше, ніж називає Ольга Ковітіді, хоча насправді Північно-Кримський канал у свої найкращі роки зрошував приблизно 400 тисяч гектарів посівів і давав воду для багатьох підприємств промисловості та побутових потреб.
Зі своєю позицією Ольга Ковітіді та Володимир Константинов ніби випали із сьогодення і говорять про ремонт та відновлення Північно-Кримського каналу в той час, як у самому Криму вже лунають вибухи, а багато світових експертів і політиків говорять про швидке звільнення Криму. Так, наприклад, американський генерал у відставці Бен Годжес прогнозує, що українські військові звільнять Крим та всі інші окуповані Росією території до середини 2023 року. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ заявив про «вражаючий прогрес» у звільненні українських територій. Керівник української розвідки Кирило Буданов прогнозує, що визволення Криму відбудеться до кінця весни 2023 року. Політтехнолог і публіцист Михайло Шейтельман прогнозує, що війна закінчиться вже напровесні, але в межах станом на 24 лютого, а Крим буде повернуто під контроль України дипломатичним шляхом. Президент України Володимир Зеленський також не відкидає дипломатичного шляху повернення Криму: «Немає іншого шансу, просто немає виходу, необхідно деокупувати територію. Так може статися, що Крим повертатиметься дипломатичним шляхом. Безперечно, люди в Україні більше підтримують дипломатичний шлях вирішення цього питання…» – сказав президент України в інтерв'ю агентству Reuters.
Київ анонсує взяття Криму навесні. З огляду на їхні успіхи на фронті цей сценарій уже не виглядає фантастичнимОлег Царьов
Про те, що в умовах, які склалися, повернення Криму під контроль України стає реальністю, заявляє і проросійський блогер з Ялти, ексдепутат кількох скликань Верховної Ради України Олег Царьов. «Я щоранку починаю з фронтових зведень. Дивлюся, які населені пункти ми здали за ніч та минулий день. Київ анонсує взяття Криму навесні. З огляду на їхні успіхи на фронті цей сценарій уже не виглядає фантастичним», – заявив він.
Представництвом Президента України в Криму за дорученням Президента України створено навіть робочу групу з розробки першочергового плану дій органів державної влади після деокупації Криму. Посадовці України вже працюють над створенням військово-громадянських адміністрацій для майбутнього українського Криму.
І ось на цьому фоні Ольга Ковітіді та Володимир Константинов планують відновлення Північно-Кримського каналу так, начебто й немає наступу Збройних сил України. Що змушує їх це робити?
Володимир Константинов сказав журналістам: «Зараз технічні системи зношені та потребують заміни. Щоб відновити їх на площах, наближених до рівня хоча б 2013 року, знадобиться щонайменше 14 мільярдів рублів. Це величезні витрати. Але в результаті ми зможемо суттєво збільшити врожайність, вирощувати вологолюбні культури, створювати нові робочі місця. Для нас ця робота є вкрай важливою, вона виведе Крим на новий рівень розвитку».
Гарні слова, та ось тільки чи розуміє сам Володимир Константинов, що за ними нічого не стоїть? За даними архівів, на будівництві Північно-Кримського каналу в 1960-70-х роках «внесок із загальносоюзного бюджету становив 6 млн 330 тис. рублів, з бюджету Радміну УРСР – 1 млн 610 тис. рублів». Тобто вартість будівництва всього каналу дорівнювала 7 млн 940 тис. радянських рублів. Якщо врахувати, що, згідно з твердженнями російських фінансистів зараз, «1 радянський рубль можна прирівняти до 265 російських рублів», то виходить, що в нинішніх російських грошах уся вартість Північно-Кримського каналу становила: 7 940 000 рублів СРСР помножити на 256, це буде 2 мільярди 032 мільйони 640 тисяч рублів. У нинішніх російських грошах усе будівництво каналу коштувало понад 2 мільярди. А кримські чиновники лише на його реконструкцію просять зараз понад 14 мільярдів рублів. Звичайно, зараз економіка змінилася, і гроші, й інші ціни, але кримські чиновники діють за правилом «проси більше, гроші зайвими не бувають». Здається, що сума 14 мільярдів підрахована з великим запасом, з розрахунком на те, щоб залишилося всім учасникам на не дрібні витрати. Апетити Володимира Константинова та Ольги Ковітіді вражають!
Ольга Ковітіді при цьому ще й розповідає, що «необхідно замінити запірно-регулюючу арматуру на всіх ділянках трубопроводу, оновити електротехнічні комплектуючі на трансформаторних підстанціях та електродвигуни на силовому устаткуванні». На її думку, «Крим зможе відновити зрошення на всіх 124 тисячах гектарів до 2025 року… Для того щоб відновити всю цю площу, нам необхідні обсяги фінансових вкладень близько 14,5 мільярда рублів. Ця сума ще попередня. Вона буде уточнена лише після того, як будуть готові проєктно-кошторисні розрахунки робіт».
При цьому «міністр сільського господарства Росії Дмитро Патрушев у відповідь на звернення кримського сенатора пообіцяв поетапне виділення коштів, оскільки сума велика».
За два з лишком мільярди вони мають намір щось реконструювати, натомість планують ще з десяток мільярдів «видоїти» собі в кишені
Дивлячись на старання Володимира Константинова позначити якнайбільшу суму, на активне лобіювання виділення грошей на ремонт каналу з боку сенаторки Ольги Ковітіді, на розповіді про те, що ремонт каналу триватиме три роки, хоча російських чиновників за багатьма прогнозами буде вигнано з Криму до весни або ж навесні 2023 року стає ясно, що навряд чи вони збираються дійсно ремонтувати канал.
Але за щасливого збігу обставин або посиленого лобіювання при нинішньому вже складанні російського бюджету на 2023 рік гроші для каналу можуть бути виділені в обсязі як для будівництва ще кількох таких об'єктів. І тоді розпочнеться «доїння» каналу у кишені чиновників. Схема закладається така, що за два з лишком мільярди вони мають намір щось реконструювати, натомість планують ще з десяток мільярдів «видоїти» собі в кишені. Можна собі уявити картину: чиновники якраз розпихують «канальні» гроші по кишенях, але через Перекоп уже йдуть бійці ЗСУ і запитують: «Ми вам не завадили? Руки вгору!» І далі німа сцена – як у «Ревізорі» Миколи Гоголя…
Костянтин Подоляк, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net/. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
