З початку повномасштабної військової агресії Росії проти України в анексованому Криму значно посилилася робота з мілітаризації дитинства, просування ідеології «русского мира», розвитку проросійського патріотизму. Як це відбувається та які цілі ставляться, читайте в матеріалі Крим.Реалії.
Виховання проросійського патріотизму в Криму відбувається широким фронтом – у дитячих садках, школах, установах позашкільної освіти. Кримські ставленики Кремля акцентують увагу на їх залученні до ідеї «русского мира» з часів розпаду СРСР. Наприклад, біля будівлі російського парламенту Криму відкрито фотовиставку «Російській громаді Криму – 30 років».
Російська влада ввела в освітню програму курс початкової військової підготовки (ПВП).
«Головний сенс ПВП – підготувати зростаюче покоління до різних викликів, з якими стикається наша Батьківщина. Не просто з технічного погляду, а, головне – виховати патріотизм. Як тільки Батьківщина покликала, сказала: «Треба», всі мають бути готові. І ця готовність має бути ще зі шкільної лави», – заявляє заступник міністра освіти, науки та молоді у російському уряді Криму Тимур Асанов.
З початку повномасштабної війни Росії проти України у школах Криму кожен новий тиждень починається з реінкарнації радянських політінформацій.
«Другий рік у нас відбуваються дуже цікаві заходи – ми розпочинаємо тиждень із «Розмов про важливе». Ми налаштовуємо на продуктивний тиждень, починається все це урочисто, з виносу державного прапора, прапорів. Звичайно, виконання гімнів, виконуються гімни самими дітьми», – розповідає директорка сімферопольської школи №42 Еліана Османова.
Розвиваються різні проросійські патріотичні організації та заходи, на які виділяються значні кошти. Наприклад, у Євпаторії на базі дитячого оздоровчого табору «Гагарін» відкрився навчально-методичний центр «Авангард» для старшокласників, на п'ятиденних змінах вони здобувають теоретичні та практичні знання у сфері військово-патріотичного виховання. Метою роботи центру є популяризація державної та військової служби. Активно розвивається кадетський рух у школах.
У Севастополі відкрили «Школу майбутніх командирів» для юнармійців. У Криму також працює «Школа юних командирів», де у кожній зміні беруть участь понад 200 підлітків. Вони вдосконалюють свої навички стройової, вогневої підготовки, медичної допомоги, радіаційного, хімічного, біологічного захисту.
У дитячому молодіжному центрі «Ай-Кемп» у селі Піщане Бахчисарайського району організують зміни для російського аналога радянської піонерії – спільноти «Рух перших».
І це приклади лише з нещодавніх нововведень в ідеологічній роботі з дітьми та молоддю. У пропаганді російська влада використовує всі методи, у тому числі візуальні, наприклад, квіти висаджують на клумбах у формі слова «Росія».
У своїх привітаннях на День вчителя перші особи російської влади анексованого Криму наголосили на функціях «патріотичного виховання» сучасної школи в Криму.
«За словами нашого президента, «історична місія вітчизняної системи освіти завжди полягала у вихованні громадянськості та патріотизму, відповідальності за долю країни». Це золотий стандарт, відступ від якого дорого коштує державі та суспільству», – зазначив у своєму привітанні вчителям російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов).
Спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов у своєму привітанні заявив, що «кримчани – активні будівельники нашої цивілізації, «русского мира», у цьому величезна заслуга кримського вчителя».
Але, на думку кримського громадського діяча та блогера Рагіма Гумбатова, «школа в Криму не стала кузнею проросійського патріотизму».
«Від того, що вкладе вчитель у мізки своїх учнів – багато залежить. Але, очевидно, що держава за цю величезну відповідальність розплачується з учителями не належним чином, виплачує невелику зарплату, обкладає бюрократичними папірцями та безліччю іншого додаткового навантаження. З іншого боку, загальний низький освітній рівень населення також негативно впливає на всю обстановку загалом. Тому роль вчителів у патріотичному вихованні зводиться переважно до заходів для галочки. Загалом, сьогоднішні об'єктивні умови не особливо спонукають до підвищення рівня патріотизму ні серед учителів, ні серед учнів», – розповів Крим.Реалії громадський діяч.
Аналітик в Українському Гельсінському союзі з прав людини Владислав Мірошниченко, який має досвід роботи у Представництві президента України в АРК, вважає, що після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ця політика значно посилилася і «головним наслідком цієї політики, за задумом окупантів, має бути готовність кримської молоді стати до лав російської армії».
«Політику мілітаризації освіти у Криму держава-окупант проводить із 2014 року. Головною метою є прищеплення українській молоді російської ідентичності, поширення моди на війну... На жаль, на свідомість багатьох людей ця політика впливає. Але про жодний абсолютний успіх не йдеться, що помітно з інформації про провал мобілізаційного плану в окупованому Криму і виїзд значної кількості молодих людей за кордон, щоб уникнути мобілізації. Ситуація може бути схожа на радянські часи, коли участь у подібних заходах була «добровільно-примусовою», що створювало картину тотальної підтримки певної політики суспільством. Але насправді це не відображало реальні настрої суспільства. Тому можна припустити, що й нинішній «успіх» російської політики існує лише у матеріалах російських пропагандистських ЗМІ», – прокоментував ситуацію Крим.Реалії аналітик.
Українська правозахисниця Олександра Степанова вважає, що подібна політика вказує на небажання Кремля припиняти війну.
«Проросійське патріотичне виховання в закладах освіти не лише дає плоди сьогодні, а й працює на довгострокову перспективу. Саме у дитячому віці формуються переконання та принципи, які стануть фундаментом їхнього світогляду. Добре, якщо батьки якимось чином сприяють, щоб дитина отримувала інформацію з інших джерел. Те, що ми закладемо у голови молодому поколінню зараз, те й проросте через певну кількість часу. І, звичайно, країна-агресор це знає не гірше, ніж ми. Я думаю, що така політика також свідчить про наміри продовжувати війну. Заморожений конфлікт чи умовне перемир'я – це нова війна через якийсь час. І кількість такої вихованої російською ідеологією молоді, які візьмуть зброю та поїдуть вбивати, це досить важливий фактор, який впливає на те, скільки це перемир'я протримається», – поділилася з Крим.Реалії своєю думкою правозахисниця.
Засновник громадської організації «Вільний Крим» Олексій Єфремов розповів Крим.Реалії, що в Криму пропаганді «русского мира» приділяється величезна увага з боку російської влади.
«Це дуже чутлива тема для мене, як у минулому педагога і студентського активіста. Серце кров'ю обливається, коли бачу, як засмічуються мізки зростаючому поколінню цією скріпною пропагандою. Безсоромно ведуть цю роботу, починаючи з садка, шкільні «розмови про важливе» і майже на будь-якому заході у вищій школі. З одного боку, діти часто вбирають все як губка, але з іншого – все, що нав'язується насильно та ззовні, викликає нігілізм і протиріччя допитливих умів. Зрозуміло, що коли Крим стане вільним від цієї темряви, всі різко скажуть, що це начальство змушувало промивати дітлахам мізки. Але в будь-якому разі чиїсь голови отруєні безповоротно, і Україна має зараз боротися за тих, хто здатний до критичного мислення та самостійного пошуку й аналізу інформації», – розповів громадський діяч.
Російський блогер Олександр Горний, який переїхав після анексії до Криму, зазначає, що сучасна російська «патріотична модель» сповнена нещирості.
«Влада намагається нав'язати «патріотичну» модель, але вона працює, коли цей силіконовий патріотизм фінансується з бюджету. Відразу з'являються патріотичні співаки та пісні за мільйонні гонорари за концерт, купа грантоїдів, що штовхають типу патріотичні проєкти, і всяке інше лушпиння. Я не маю ілюзій щодо людської природи, а всі ці плюшки, виплати, соціальні пільги та соцпакети ніяк не в'яжуться з патріотизмом і патріотичним поривом захищати Батьківщину за поривом душі та серця», – поділився з підписниками своїми спостереженнями блогер.
Російська журналістка Олена Романова пише, що після початку повномасштабної війни у суспільстві відбуваються дуже негативні зрушення.
«Ненависть населення одне до одного зашкалює, легалізація підлості розв'язує руки. Система вже сформувалася. Вже зводять рахунки з товаришами по службі, доносячи про їхні ліберальні міркування. Побутова ксенофобія цвіте і пахне», – зазначає журналістка.
У центрі громадянської освіти «Альменда» акцентують увагу, що російська влада в анексованому Криму робить усе, щоб «українські діти готувалися до війни проти власної держави», навчаючи їх «пишатися російськими воєнними перемогами і бути готовими боротися з ворогами Росії, що включає не тільки Україну, а й весь «колективний Захід» разом із країнами блоку НАТО». Експерти ЦГО «Альменда» вважають, що Україні «важливо зараз бути готовою не лише до військової деокупації, а й до роботи з подолання згубного впливу російської «м'якої зброї», яка вже зараз намагається знищити українську ідентичність на захоплених територіях».
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
