12 січня в Україні відзначили день українського політичного в'язня. 12 січня 1972 року радянська влада розпочала найбільшу репресивну акцію проти українських дисидентів. 12-14 січня були заарештовані найвідоміші представники національно-демократичного руху України: Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець пізніше – Ігор Калинець та інші.
Наступна хвиля арештів сталася у квітні-травні 1972 року. Майже всі отримали 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання і були виселені за межі Української РСР – у Мордовію та Пермську область Росії, потім у Сибір та Казахстан. Частина затриманих зіткнулася з таким явищем, як «каральна психіатрія». Традицію відзначати день політв'язня запроваджено з 1975 на пропозицію В'ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості режиму. Сам Чорновіл у цей момент відбував покарання – 6 років колонії та три роки заслання. До оголошення про державний суверенітет України, у чому В'ячеслав Чорновіл зіграв одну з ключових ролей, залишалося 15 років.
Дата, позначена українськими дисидентами радянського періоду, набула нової актуальності у 2014 році, після початку російської анексії Криму, коли Росія стала переслідувати громадян України в Криму за політичною, релігійною та національною ознаками.
Ці та інші актуальні теми обговорювали в студії Радіо Крим.Реалії в ток-шоу «Крим.Важливе» ведучий Сергій Мокрушин та його співрозмовники: кримська правозахисниця Лутфіє Зудієва, кримськотатарський активіст Ісмаїл Рамазанов, громадський діяч, філософ, правозахисник Мирослав Маринович.
Як зазначає український омбудсман Людмила Денісова, сьогодні Росія з політичних, релігійних чи національних мотивів переслідує 130 громадян України, з яких 121 перебуває в ув'язненні, у тому числі 2 жінки (15 – у Криму, 106 – на території Російської Федерації) та 9 осіб позбавлені права на свободу пересування.
76 із 121 вже засуджено на тривалі терміни, решта 45 осіб перебувають під судом і слідством. Серед ув'язнених – багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, громадянські журналісти та правозахисники. У сім'ях українських політв'язнів Кремля залишилися без батьківського піклування та уваги 207 неповнолітніх дітей.
Водночас переслідування у Криму тривають. 12 січня УФСБ Росії по Криму поширила реліз, у якому йдеться про те, що п'ятеро кримчан, затриманих раніше за підозрою в участі в забороненій у Росії ісламській організації «Хізб ут-Тахрір», стали фігурантами нової кримінальної справи. Цього разу – про підготовку до насильницького захоплення влади.
Цитата з повідомлення: «Встановлено, що один мешканець Севастополя і четверо мешканців Республіки Крим, будучи членами регіонального осередку міжнародної терористичної організації «Хізб ут-Тахрір», вели протиправну діяльність, спрямовану на насильницьку зміну конституційного ладу Російської Федерації».
За заявою УФСБ, під час конспіративних зібрань кримчани поширювали серед населення півострова терористичну ідеологію, вербували нових членів до забороненої терористичної організації.
Наскільки можна зрозуміти за публікаціями ЗМІ та правозахисників, йдеться про п'ятьох кримчан, які були затримані під час серії обшуків, що відбулися 17 серпня 2021 року. На опублікованому відео – обшук у імама Раїфа Февзієва. Наразі він також залишається під вартою, востаннє термін утримання йому продовжували до 22 січня. Тоді ж, 17 серпня, обшуки та арешти відбулися у Бахчисарайському районі Криму, Балаклавському та Нахімівському районах Севастополя. Були затримані Рустем Мурасов, Рустем Таїров, Джеббар Бекіров та Завур Абдуллаєв. Відомо, що вони систематично відвідували судові засідання у політично мотивованих справах, підтримували сім'ї політв'язнів, були організаторами іфтарів і масових заходів у своїх селищах.
Кримська правозахисниця Лутфіє Зудієва каже, що це – стандартна практика для кримських кримінальних справ Хізб ут-Тахрір, і тих справ, що порушуються на території Росії.
Навіть якщо це історична дискусія, силовики інтерпретують це в експертизах як реальну спробу повалення влади сьогодніЛутфіє Зудієва
«Це пов'язано з тим, що аудіозаписи, які співробітники ФСБ використовують як основний доказ проти мусульман, проти кримських татар, містять релігійні дискусії чи бесіди на тему, наприклад, державних апаратів, на тему адміністративного устрою держави Халіфат, або ж якісь речі, пов'язані з обговоренням політичного устрою іншої держави. І навіть якщо це історична дискусія, або дискусія з паралелями в минуле кілька століть тому, силовики інтерпретують це в експертизах як реальну спробу повалення влади сьогодні. Це звинувачення ставиться в провину практично в кожній кримінальній справі, і зараз уже понад 80 осіб у таких справах проходять у Криму. Практично ніхто не уникнув цього додаткового звинувачення, і всім ставиться в провину насильницьке захоплення влади, повалення конституційного ладу Російської Федерації», – говорить Лутфіє Зудієва.
Правозахисниця каже, що у матеріалах цих справ немає вказівки на якісь конкретні дії щодо повалення влади в Росії чи доказів складання планів таких дій.
«Користуючись ситуацією, «дошивають» ще одну статтю, яка просто обтяжує звинувачення, і додає якусь кількість років у тому підсумковому вироку, який виноситиме суд», – зазначає правозахисниця. Терміни за такими звинуваченнями у сучасній кримській практиці – від 13 до 19 років.
2021 року ситуація з політичними переслідуваннями у Криму ускладнилася: силовики посилили тиск на адвокатів, а від масових затримань не застраховані вже ні жінки, ні діти. Почастішали заяви про викрадення силовиками та застосування ними тортур: «Є непублічні заяви, просто люди не готові говорити про це зі ЗМІ», – каже Зудієва.
Велика проблема – етапування кримських ув'язнених на великі відстані.
«Буквально днями ми отримали повідомлення про те, що фігурантів «красногвардійської справи Хізб ут-Тахрір» розподілили у три абсолютно різні пенітенціарні установи. Одного відправили в Саратовську область Росії, другого – у Володимирську область. Третього відправили у Красноярський край. Це тисячі кілометрів від Криму. І ви розумієте, що це також певний метод тиску, коли ув'язнений залишається на самоті, у повній ізоляції від родичів, адвокатів. І це не найкращі колонії з погляду умов утримання», – зазначає Зудієва.
Наприкінці 2021 року російські суди ліквідували Міжнародний Меморіал та його правозахисний центр, який проводив незалежну експертизу та кваліфікацію політично мотивованих справ у Криму. Лутфіє Зудієва вважає, що результат атаки на правозахисників у результаті буде протилежним тому, чого очікує Кремль.
«Можливо, комусь серед владних тактично це здається правильним кроком. Вони зачистили правозахисне поле та залишили без додаткового захисту ув'язнених не лише у Криму, а й на території Росії. Але в майбутньому це навпаки призведе до того, що суспільство, яке бачить абсолютно безпрецедентний тиск на свою інтелігенцію, правозахист, воно просто включить критичне мислення і почне на ці кримінальні справи, від яких увагу суспільства постійно намагаються відвернути, звертати пильнішу увагу, та стежити за ними уважніше», – каже Лутфіє Зудієва.
До проблеми українських політв'язнів намагаються привернути увагу на материковій частини України. Величезний банер «Свободу політв'язням», який було виготовлено на благодійні пожертвування силами волонтерів та школярів у Краматорську і презентовано на акції солідарності у Києві 23 грудня, було відправлено на повітряних кулях із КПВВ «Каланчак» до Криму.
Співорганізатор акції, активіст Ісмаїл Рамазанов, який змушений був виїхати з Криму через переслідування силовиків, каже, що зусилля української влади щодо звільнення політв'язнів могли б бути інтенсивнішими.
«Досі ми не маємо закону, який би захищав права політв'язнів наших громадян, які опираються окупації. Влада якось тягне, єдине, чого вдалося торік досягти, це ухвалення у першому читанні законопроєкту про підтримку політв'язнів. А коли буде продовжено його розгляд, нікому не відомо. Хотілося б, щоб це було якнайшвидше. Тому що всі ми розуміємо, що сім'ї, які залишилися без годувальників, потребують підтримки. Насамперед – вони, бо дуже складно без батьків виховувати дітей. Це наші діти, діти України. І Україна має захищати права цих дітей, права наших громадян. Але бачимо, що і попередня, і сьогоднішня влада роблять мінімум для того, щоб полегшити цю боротьбу. Українську боротьбу, я повторю. Бо зараз у Криму відбувається український спротив окупації. Тому що мирна боротьба, яку зараз веде мій народ, це мирна боротьба проти окупації. І навіть ця мирна боротьба не дає спокою Російській Федерації, окупантам», – каже Рамазанов.
Український дисидент, правозахисник, письменник і філософ Мирослав Маринович вважає, що репресивні практики в сучасній Росії та зайнятих нею територіях, звинувачення, висунуті у політичних справах, виглядають більш цинічно, ніж радянські.
«У мій час практика свавілля була прикрита ідеологічними настановами, потребами партії. Працювала ідеологія, і вона прикривала нахабство влади. Сьогодні це нахабство нічим не прикрите. Сьогодні комуністична ідеологія вже не працює, а спроби знайти замінники нічого не дають. Просто цинічний обман, що сягнув немислимих розмірів.
Цинізм – ось обличчя цієї влади, яка сьогодні володіє КримомМирослав Маринович
Сервер Мустафаєв, амбасадором якого я сьогодні є, названий терористом, хоч він простий правозахисник. Цинізм – ось обличчя цієї влади, яка сьогодні володіє Кримом», – каже Маринович.
На думку Мариновича, мирний протест і цього разу виявиться ефективним проти нової репресивної системи: Я переконаний, що так. Я належав до мирного протесту. Я згадую всю внутрішню переможну силу ненасильницького протесту. Я бажаю кримським татарам утриматися на цьому рівні».
