Депутатка парламенту Швеції Марія Нільссон проводить семінари та дискусії на тему анексованого Криму й привертає увагу шведських політиків до проблеми російської агресії в Україні. З 2001 до 2012 року Нільссон регулярно приїжджала до Криму, де надавала допомогу дітям-сиротам та вивчала становлення громадянського суспільства на півострові. В інтерв'ю для Крим.Реалії політик розповіла, чому вважає тему Криму важливою для Швеції, якої допомоги потребує Україна, як вона спостерігала за становленням громадянського суспільства на півострові.
Марія Нільссон розповіла Крим.Реалії, що дискусія, які відбулася 11 березня, стала її третім заходом у парламенті Швеції, на якому порушували тему анексованого Криму та російської агресії в Україні. За її словами, у парламенті Швеції добре знають про те, що відбувається в Україні, зокрема ‒ в анексованому Криму.
Вона переконана, що людям у Швеції необхідно нагадувати про те, що відбувається в Україні та анексованому Криму, оскільки «не можна забувати про те, що в Європі зараз іде війна».
«Коли я прийшла працювати в парламент, у мене була ідея провести кілька заходів на тему України й того, що там сталося ‒ я маю на увазі окупацію Криму та війну на сході країни. Цей семінар став третім заходом, який я провела в парламенті Швеції з приводу України», ‒ сказала Марія Нільссон.
«Неможливо мати конструктивний діалог з Росією»
Після виступу в парламенті Швеції колишнього політв'язня Олега Сенцова та кримського правозахисника Абдурешита Джеппарова шведські політики й дипломати дізнавалися їхні думки з приводу того, чим ця країна може допомогти Україні, зокрема, анексованому Криму. За словами Марії Нільссон, для шведів важливо отримати відповіді на це запитання від самих кримчан.
Що ми можемо зробити для Криму? Я думаю, нам потрібний напрямок. Ми можемо говорити про санкції проти Росії, сфокусуватися на ув'язнених, але що ще?
«Що ми можемо зробити для Криму? Я думаю, нам потрібний напрямок. Ми можемо говорити про санкції проти Росії, сфокусуватися на ув'язнених, але що ще? Я думаю, що, коли ми ставимо запитання: «Що ми можемо зробити, щоб підтримати Крим?», нам потрібно запитати у тих, хто там живе або працює з проблемами півострова. Швеція робить акцент на гуманітарній допомозі та проблемах з правами людей, і мені особисто здається, що ми не можемо сфокусуватися тільки на діалогах, тому що неможливо мати конструктивний діалог з Росією», ‒ зазначила депутатка парламенту Швеції.
Під час дискусії Марії Нільссон передали книгу «Кримський репортаж» журналіста, автора Крим.Реалії Миколи Семени, яку він підписав для бібліотеки парламенту Швеції. Депутатка шведського парламенту вважає, що кримінальне переслідування Миколи Семени є прикладом того, як Росія бореться зі свободою слова в Криму.
«Я дуже вдячна за цю книгу. Це особисте свідчення того, що зараз відбувається в Криму з журналістами. За допомогою цієї книги ми зможемо більше дізнатися про те, як Росія порушує права людини в Криму», ‒ зазначила вона.
На думку Марії Нільссон, потрібно посилювати санкції проти Росії через анексію Криму та агресію на Донбасі. Також Україна, за її словами, потребує підтримки демократичних перетворень, розвитку податкового сектора, боротьби з корупцією, навчання українських військових.
В Україні деякі люди дотримуються думки, що країни, які пережили Другу світову війну та радянську окупацію, краще розуміють загрозу через агресію Росії. Відповідаючи на запитання, чи можна припустити, що люди у Швеції не цілком розуміють, що таке війна, Марія Нільссон відповідає: «Так, це на сто відсотків правда».
У нас ‒ двісті років миру. Ми були нейтральні під час Другої світової війни. Ми не знаємо, що таке агресія, окупація
«У нас ‒ двісті років миру. Ми були нейтральні під час Другої світової війни. Ми не знаємо, що таке агресія, окупація. І тому у нас немає розуміння того, до якої міри небезпечне те, що зараз відбувається. Якщо порівняти з Фінляндією, Норвегією, Данією ‒ у них інша історія, і я бачу, як це впливає там на людей», ‒ говорить політик.
Марія Нільссон зазначає, що російська пропаганда є проблемою для Швеції.
«Ви можете дивитися Russia Today на кабельному телебаченні, якщо ви цього хочете і якщо платите за це. Але я б сказала, що велика частина пропаганди надходить з інтернету та соціальних мереж. Наша секретна служба в щорічному звіті зазначає три країни, які, на думку Швеції, занадто активно діють в інформаційному полі. І однією з цих країн завжди є Росія. Ми не можемо бути наївними і не бачити, що Росія намагається впливати на жителів Швеції, щоб якось вплинути на нашу стабільність. Ми бачили, як це відбувається з іншими країнами, і я впевнена, що це відбувається і тут», ‒ сказала вона.
«Крим ‒ це темне місце, ніхто не знає, що там відбувається»
Марія Нільссон кілька разів бувала в Криму до російської анексії. Вперше вона приїхала на півострів у 2001 році, коли, бувши студенткою, брала участь у благодійному проєкті з надання допомоги дітям-сиротам. Після цього Нільссон приїжджала до Криму майже щороку: багато часу проводила в Керчі, бувала в Сімферополі, Севастополі, Ялті, Бахчисараї, Алушті. Востаннє вона приїжджала на півострів у 2012 році. За словами Нільссон, за ці роки вона спостерігала за тим, як змінювалася свідомість кримчан.
Крок за кроком, революція за революцією, я бачила, як люди, з якими я спілкувалася в Криму, все більше розуміли важливість демократичних змін
«Коли ми вперше приїхали до Криму, я була студенткою, політологом. Це був період президентства Кучми ‒ не зовсім демократичний режим, якщо можна так сказати. Потім була Помаранчева революція, Янукович, Майдан, окупація Криму. У перший приїзд до Криму у мене склалося враження, що людям подобався «сильний лідер» ‒ такий, як Володимир Путін. Крок за кроком, революція за революцією, я бачила, як люди, з якими я спілкувалася в Криму, все більше розуміли важливість демократичних змін, вони розуміли, що (в Росії ‒ КР) немає демократії, там порушують права людини», ‒ розповідає шведський політик.
Зараз в Україні краще розуміють роль громадянського суспільства. Це хороший процес
«Я писала дисертацію на тему розвитку громадянського суспільства в Криму, досліджувала роботу громадських організацій у 2005 році й бачила, що багато недержавних організацій насправді фінансувалися державою, чого бути не повинно. Але після Помаранчевої революції в Криму, і загалом в Україні, я спостерігала становлення громадянського суспільства, яке знає свої обов'язки, критикує владу. Зараз в Україні краще розуміють роль громадянського суспільства. Це хороший процес», ‒ говорить вона.
Марія Нільссон зазначає, що помічала й інші зміни в Криму, наприклад, покращення стану доріг, розвиток інфраструктури: «Коли я вперш приїхала в Керч, то за покупками ми ходили на ринок. В останній мій приїзд ми вже робили покупки у великих супермаркетах. Було видно розвиток міста».
Також вона спостерігала за тим, як упродовж декількох років змінювалося ставлення кримчан до іноземців.
Я бачила, як між Україною ‒ зокрема, Кримом ‒ і Європою ставало більше зв'язків
«Спочатку було здивування: «Що? Ти зі Швеції?» Були люди, які взагалі вперше зустрічали людину, яка приїхала з Північної Європи. А в останній приїзд люди реагували простіше: «О, ти зі Швеції? Прекрасно!» Я бачила, як між Україною ‒ зокрема, Кримом ‒ і Європою ставало більше зв'язків. Була помітна глобалізація, і це ще одна причина, чому так шкода, що сталася окупація Криму. Тепер це якесь темне місце, і ніхто не знає, що там відбувається. Це як Придністров'я, Молдова: вже років тридцять ніхто не знає, що там відбувається», ‒ говорить Нільссон.
«Кримські татари ‒ це символ Криму»
За словами Марії Нільссон, одним з її найулюбленіших кримських міст є Бахчисарай, де вона бувала кілька разів. Згадуючи про місто, вона говорить про культуру кримськотатарського народу та переслідування кримських татар після анексії на півострові.
«Те, що зараз відбувається з кримськими татарами, ‒ це, безумовно, репресії. Мене лякає те, як Росія зараз використовує тезу про те, що мусульмани можуть бути небезпечні. Вони використовують це, щоб боротися з кримськими татарами. Це неймовірно, це небезпечно. Для мене кримські татари ‒ це символ Криму. Крим ‒ їхній дім», ‒ зазначає Нільссон.
Згадуючи про кримські міста, шведський політик зазначає: коли вперше приїхала в Керч, їй розповіли, що в радянські часи це було закрите місто, в яке не пускали іноземців. За її словами, вона відчувала в цьому місті відлуння радянського минулого.
У Керчі добре відчувалася спадщина СРСР, я цього не відчувала в інших українських містах.
«У Швеції немає такого поняття ‒ «закрите місто». Це чуже поняття для нас, але так було в Радянському Союзі. У Керчі добре відчувалася спадщина СРСР, я цього не відчувала в інших українських містах. Я бувала в Одесі, Харкові, і такого не було. А тут відчувався такий тиск, як у СРСР. Я сподіваюся, що коли-небудь Керч звільниться не тільки від російської окупації, але й від спадщини Радянського Союзу», ‒ говорить Марія Нільссон.
Довідка: У парламенті Швеції 11 березня відбулася дискусія на тему «Дорожня карта для майбутнього Криму», на якій обговорили ситуацію на анексованому півострові та можливі наслідки російської агресії в Україні в контексті безпеки Європи.
На зустріч з колишнім політв'язнем Олегом Сенцовим і кримським правозахисником Абдурешитом Джеппаровим були запрошені шведські політики, представники міністерства закордонних справ, дослідницьких центрів, гуманітарних організацій, а також посольства України в Швеції, посли Швейцарії, Грузії, Естонії.
