У березні 2011 року на півдні Сирійської Арабської Республіки (САР) студенти вийшли на вуличні протести в провінції Дераа, режим застосував армію – так почався сирійський конфлікт. Через три роки Росія анексувала Крим, а 2022 року розпочала повномасштабне військове вторгнення в Україну. Війна в Сирії, де Кремль з 2015 року бере участь на боці режиму, і війна в Україні, яку своєю агресією у Криму розв’язала Москва, тривають. Призначена сусідньою Росією влада Криму та Севастополя не залишає спроб налагодити «кримсько-сирійську співпрацю»: анонсовано черговий «візит» кримських чиновників до САР.
Як відбувається взаємодія Криму та Севастополя із Сирією: про що говорять заяви про нібито «прорив міжнародної ізоляції», що відомо про постачання зброї, вивезення через порти Криму українського зерна, а також про туманні перспективи «кримсько-сирійської дружби» – у матеріалі Крим.Реалії.
Взаємні «візити» та заяви про наміри
У квітні 2018 року в Криму серед гостей так званого Ялтинського міжнародного економічного форуму виявилася група сирійських бізнесменів на чолі з міністром економіки та зовнішньої торгівлі країни Самером аль-Халілем. У провінції САР Латакії та в анексованому Криму, в Ялті, заклали «алею дружби», підписавши між містами «договір про побратимство».
У жовтні 2018 року в САР побувала група кримських чиновників на чолі з російським главою Криму Сергієм Аксьоновим (за документами – Аксенов). У Кремлі та анексованому Сімферополі вважають, що ця поїздка стала «першою офіційною закордонною поїздкою» призначеної Москвою кримської влади та «проривом» у доланні західних санкцій.
На початку 2019 року в сирійському Тартусі перебували на той час російський губернатор Севастополя Дмитро Овсянников і депутат Держдуми від Севастополя Дмитро Бєлик. Вони уклали «угоду про співпрацю між містами», у тому числі щодо постачання зерна та будматеріалів.
У квітні 2019 року на півострові, де відбувався черговий ялтинський форум, побував той самий міністр економіки та зовнішньої торгівлі САР Мухаммад Самер Аль-Халіль. Він та Сергій Аксьонов підписали двосторонню «угоду», яку затвердили окремим законом лише 25 грудня 2019 року. У Сімферополі відкрили «сирійський торговий дім» і, як стверджували кримські чиновники, розпочали реалізацію кроків щодо створення спільної «кримсько-сирійської судноплавної компанії».
У січні 2022 року Крим знову відвідав міністр Мухаммад Самер Аль-Халіль. Російське міністерство курортів і туризму підписало з ним чергову «угоду». Сергій Аксьонов у зв’язку з цим поспішив назвати угоду рамковою, «бо прямої логістики немає, прямих рейсів Дамаск – Сімферополь немає, і їх буде досить складно організувати». Знову говорили про спільну транспортну судноплавну компанію та вирішили постачати в арабські країни халяльну (дозволену в ісламі – КР) продукцію з Криму.
Кримські посередники російських та білоруських підприємств рвуться до Сирії
Серед учасників російського стенду на 61-й виставці у Дамаску в 2019 році була одна компанія з Криму – ТОВ «ТКП «Кримторг». Ця фірма – особистий бізнес голови ради російської «Торгово-промислової палати Криму» Володимира Клименка. У Дамаску також був і Станіслав Воронович, власник ТОВ «Бєл-Крим».
Зазначені підприємці зробили свої «гешефти» за України. Перереєструвавши бізнес відповідно до законодавства Росії, вони залишали його на податковому обліку ВЕЗ «Крим» до кінця її існування. Понад 500 найменувань техніки надходять із Білорусі до севастопольського ТОВ «Бєл-Крим»; а «ТКП «Кримторг» торгує продукцією машинобудування та нафтохімії, електронікою і продовольчими товарами, що виробляються на великих російських підприємствах.
Активно пропонує свою продукцію – «пористий бетон» – сирійській стороні й сімферопольське ТОВ «Альтум», яким керує голова кримського представництва Російсько-Азійського Союзу промисловців і підприємців РФ Борис Юрченко.
Скромний потенціал невидимої торгівлі: перевезення зброї та українського зерна
Підбиваючи підсумки «кримсько-сирійського співробітництва», севастопольський економіст і публіцист Леонід Гриневич у 2020 році зазначав, що «навіть якщо винести за дужки ризики роботи з країною, яка фактично продовжує перебувати у стані війни, слід визнати, що потенціал цього ринку дуже скромний».
У російській газеті «Версия» на початку 2022 року була опублікована стаття, в якій «кримсько-сирійську» торгівлю назвали «невидимою» та навели аргументи, що свідчать про відмивання російських бюджетних коштів у процесі створення сирійського торговельного будинку в Криму та спільної «кримсько-сирійської» судноплавної компанії.
«Кримсько-сирійську дружбу» підігріває той факт, що постійне оперативне з’єднання військово-морського флоту Росії в Середземному морі та матеріально-технічна база флоту в Тартусі підпорядковані командувачу Чорноморського флоту РФ. Журналісти Гулівер Крегг та Олена Волошина у березні 2019 року розповідали на каналі France-24 про роль воєнного Севастополя у розширенні зв’язків із Сирією.
У серпні 2022 року Image Sat International (ISI, Ізраїль) опублікувало інформацію про таємне переміщення Росією на судні «Sparta-II» комплексів С-300 з Тартуса до Новоросійська. У березні Росія провела через Босфор та Дарданелли морський транспорт – судно «Sparta-IV», на його борту до Новоросійська могла бути доставлена зброя.
У Латакії з вересня 2015 року базується авіаційна група повітряно-космічних сил Росії в Сирії, куди входять і стратегічні бомбардувальники, і протиповітряні системи ЗРК С-400. Такі ж комплекси дислокуються у Криму.
«Кримсько-сирійську дружбу» «підбадьорює» і факт збройного захоплення російською армією територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей – аграрних просторів України.
За даними журналістських розслідувань і відповідно до заяв Української держави, Росія вивозить до Сирії через Крим українське зерно з окупованих територій півдня України. У червні 2022 року Радіо Свобода опублікувало супутникові знімки, що підтверджують це.
За повідомленням інформагентства Reuters, до 500 000 тон зерна було поставлено до Сирії з порту Севастополя в осінньо-літній період 2022 року, це становить близько третини потреб офіційного Дамаска в пшениці.
Зерно, зброя та найманці
Директор Центру Близькосхідних досліджень (Київ) Ігор Семиволос у коментарях для Крим.Реалії зазначив, що не бачить у російських кримських пропозиціях щодо розвитку співпраці з Сирією на червень 2023 року будь-яких нових аспектів, які змогли б змінити ситуацію.
Розмови про можливості використовувати Крим для прориву якоїсь блокади – одночасно трагічні та кумедні
«Просто пробують «догравати стару платівку» 2015-2016 років, яка відтворювала, насамперед для кримчан, пропагандистські речі: що є «якісь міжнародні зв’язки», що «Крим долає санкційний режим», «хтось до них приїжджає». Розмови про можливості використовувати Крим для прориву якоїсь блокади – одночасно трагічні та кумедні. Якими можуть бути партнерами Сирія, що перебуває в руїнах і серйозно страждає від відсутності продовольства, і Крим – «прифронтовий регіон»? У Криму намагаються вдавати, що ситуація залишається контрольованою, що життя триває, що нічого не змінилося, що війна ні на що не вплинула», – зазначив він.
Ігор Семиволос припустив, що може виникнути ситуація, коли такі контакти будуть використовуватися для постачання до Росії найманців у формі організації навчання сирійців «під виглядом студентів» на російських військових об’єктах.
Він висловив сумніви щодо можливості ведення сільськогосподарської діяльності на окупованих територіях цього року, що, як він вважає, за певних умов не зупинить агресора на шляху продовження постачання зерна до Сирії через порти у Севастополі та Криму.
На думку експерта, позиція Туреччини щодо російських постачань цивільними суднами зброї через протоки зміниться під впливом кількох факторів.
Якщо на виборах переможе опозиція, то Анкара стане чутливішою до американських вимог
«Тут суверенне право турків, вони можуть перевіряти, можуть і не перевіряти. Тут немає впевненості, і росіяни також розуміють, що турки будь-якої миті можуть змінити тактику. Якщо на виборах переможе опозиція, то Анкара стане чутливішою до американських вимог. Ердогану потрібні ресурси, які він може взяти тільки в Європі та Америці. Мені здається, що цей час не сприяє і росіянам, щоб проводити «зухвалі речі», які «дуже сильно впадають у вічі». Швидше за все, «Sparta-IV» – пробний камінь, і як розвиток цього – такий ранній анонс поїздки кримської делегації до Сирії, де турки так і не досягли того, чого хотіли. У цій ситуації Туреччина має лише один варіант – шукати підтримку у тих, хто може дати ресурси, і тоді вже, відповідно, діяти, прислухатися до їхніх побажань», – підсумував співрозмовник Крим.Реалії.
Президент Сирії Башар Асад під час візиту до Кремля та зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним 15 березня публічно підтвердив, що Дамаск підтримує Москву в боротьбі зі «старими та новими нацистами». Сирійська делегація продовжила взаємодію з російським міністерством оборони.
Оцінюючи візит, російські експерти заговорили про виведення всіх іноземних військ із Сирії: «і турецьких, і американських окупаційних військ» для «збереження територіальної цілісності країни».
18 березня Україна запровадила санкції проти президента САР Башара Асада.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
