Доступність посилання

ТОП новини

«Кримська дилема» президента Зеленського


Володимир Зеленський

Питання анексованого півострова має одне з першорядних значень для президента Володимира Зеленського. Відносно успішні спроби Кремля деморалізувати європейські еліти та готовність частини вітчизняних політиків закрити очі на захоплення Криму закладають міну під українську державність і особисто під Володимира Зеленського як главу держави.

Президент Володимир Зеленський на церемонії інавгурації сказав, що Україні потрібен мир, але не ціною втрати захопленого Криму та окремих районів Донбасу, де Росія створила терористичні «республіки». Він наполягає, що «наступним викликом» для країни стане повернення окупованих територій.

«Не ми цю війну почали, але нам її закінчувати. І ми готові до діалогу, але я впевнений, що першим кроком для початку цього діалогу стане повернення всіх українських полонених. Наш наступний виклик ‒ це повернення втрачених територій... це формулювання мені здається некоректним, тому що неможливо втратити те, що й так наше по праву. І Крим, і Донбас ‒ це українська земля, де ми втратили не тільки території, а втратили головне ‒ людей. Вони не чужі, вони наші. Вони ‒ українці», ‒ сказав президент Зеленський.

Він додав, що «за ці роки влада не зробила нічого», щоб жителі окупованих територій України відчували себе українцями, громадянами однієї країни. «Ми всі ‒ українці, від Ужгорода до Луганська, від Чернігова до Сімферополя. У Львові, Харкові, Донецьку. Ми всі ‒ українці. Ми маємо бути єдиними, тому що тоді ‒ ми сильні», ‒ впевнений президент.

За кілька днів до інавгурації Володимир Зеленський висловив надію, що Україна все одно звільнить анексований півострів

За кілька днів до інавгурації Володимир Зеленський висловив надію, що Україна все одно звільнить анексований півострів ‒ історичну батьківщину кримських татар. Така постановка питання не влаштувала кремлівське керівництво. Спікер Державної думи Росії В'ячеслав Володін зробив заяву, в якій виключив повернення півострова законному власнику на тій підставі, що «народ Криму», якого не існує, нібито самостійно наважився відокремитися від України 2014 року.

«Президент України має знати добре історію та події, які відбувалися в Україні п'ять років тому, без цього неможливий розвиток відносин, заснованих на дружбі та довірливій співпраці», ‒ наполягає російський спікер.

Важлива деталь: у Москві уважно стежать за діями Володимира Зеленського, виступають з відповідними заявами, але президент Володимир Путін відмовився вітати нового українського президента зі вступом на посаду. Кремль продовжує прикидатися, наполягаючи, що не веде війну проти нашої країни. Отже, у російського керівництва була можливість виявити удавану ввічливість, імітуючи перед Заходом готовність до переговорів.

Російська влада 2014 року оцінила обрання Петра Порошенка главою держави як «найкращий вибір» українського народу, розраховуючи на швидку капітуляцію нашої країни. П'ятий президент не виправдав «високих сподівань» Кремля: не пішов на сепаратні переговори з агресором, не піддався на економічний шантаж Москви з приводу асоціації України з ЄС, не погодився зі втратою частини територій країни.

У Кремлі відмовляються публічно оцінювати обрання Володимира Зеленського президентом з точки зору перспектив двосторонніх відносин

Цього разу Володимир Путін навмисно пішов на загострення ще до того, як Володимира Зеленського формально оголосили переможцем у президентських перегонах. Роздача російського «громадянства» жителям окупованого Донбасу, заяви Кремля про готовність роздати паспорти усім українцям, черговий економічний шантаж. У Кремлі відмовляються публічно оцінювати обрання Володимира Зеленського президентом з точки зору перспектив двосторонніх відносин.

Одна з причин такої поведінки ‒ крапчастий «дипломатичний туз», який російське керівництво приховало в рукаві. Йдеться про серйозну загрозу скасування політичних санкцій щодо Москви в Раді Європи. Є обґрунтоване занепокоєння, що у червні на черговій сесії Парламентської асамблеї Ради Європи російській делегації повернуть право голосу. Важливо нагадати, що санкції були запроваджені у квітні 2014 року як відповідь на окупацію українського півострова. Скасування санкцій без відповідних поступок із боку Росії означатиме, що деякі європейські держави реально хочуть відновити контакти з Москвою коштом інтересів України.

Одночасно активізувалися «доброзичливці» всередині країни. Заступник голови парламентської фракції «Опозиційний блок» Олександр Вілкул кілька днів тому в ефірі одного з вітчизняних телеканалів запропонував зняти з півострова блокаду. Як завжди, представники «Опоблоку» прикриваються інтересами та правами місцевого населення, хоча, відповідно до міжнародних норм, забезпечувати окуповану територію зобов'язана Москва.

За словами Вілкула, захоплені райони Донбасу та анексований Крим є двома частинами «однієї великої проблеми». Якщо проблему ОРДЛО, як вважає політик, можна вирішити в межах Мінських домовленостей, то з півостровом усе набагато складніше. «Щоб Крим, правда, став Україною, і кримчани відчували себе Україною, треба не влаштовувати блокади, а дати в Крим воду, включити електроенергію, щоб потяг ходив до Сімферополя. Тоді кримчани краще ставитимуться до нашої країни», ‒ наполягає Олександр Вілкул.

Вже багато разів говорилося про те, що скасування блокади призведе до фактичного визнання результатів «референдуму» 2014 року, скасування європейських санкцій проти Москви та подальших територіальних претензій з боку Володимира Путіна.

Президент та його зовнішньополітична команда постали перед дилемою: відстоювати законні території чи капітулювати

Президент та його зовнішньополітична команда постали перед дилемою: відстоювати законні території чи капітулювати. Третього не дано. Питання Криму не вийде «заморозити» або якось відкласти в довгий ящик. Якщо Володимир Путін отримає, нехай і неформальне, визнання анексії, наступним етапом стане повзучий демонтаж української державності. Неважливо, яким способом: заштовхування ОРДЛО назад в Україну, роздача російського «громадянства» всьому населенню нашої країни, інспірування чергового «народного повстання» чи пряма військова агресія. Реалізація будь-якого з цих сценаріїв дискредитує Володимира Зеленського як головнокомандувача й підриває інститут президентської влади.

Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG