Представники «Опозиційного блоку» розглядають захоплений Крим та окуповані райони Донбасу як плацдарм для політичного реваншу під час майбутніх парламентських виборів. Позиціонуючи себе «партією миру» і ніби рятівниками економіки, вони готові погодитися з вимогами Кремля.
Прес-служба народного депутата від «Опозиційного блоку» Нестора Шуфрича відзвітувала, що політик разом з дружиною здійснив «романтичну автомобільну подорож Кримом». Народний депутат стверджує, що вирушив на анексований український півострів на травневі свята.
Підлеглі пана Шуфрича звернули увагу, що перед виїздом до Ялти вони з дружиною побували на великодній службі в Києво-Печерській Лаврі, яку провів голова російської церкви в Україні митрополит Онуфрій. «Переїхали через Чонгар. Нашу частину проїхали за 15 хвилин в одну сторону, і за 12 хвилин назад. На другій стороні (контрольованій ФСБ Росії ‒ КР) прочекали огляду відповідно три з половиною та дві години», ‒ йдеться в повідомленні.
Політик, коментуючи свою поїздку, оголосив, що з півостровом у нього пов'язані лише найкращі спогади. «Адже тут минули дні мого дитинства з мамою, татом і старшим братом і моєї юності! У Ялті люди пізнавали, посміхалися, віталися. Настрій у людей святковий, хоча у деяких очі трохи сумні. Дорогою додому на заправці та в кафе теж пізнавали ‒ підходили, розмовляли, вітали з перемогою Зеленського й раділи, що час Порошенка минув!» ‒ сказав Шуфрич.
Прес-служба народного депутата помістила в невелике послання кілька політичних сюжетів: російська церква в Україні, анексований росіянами Крим і згадування новообраного президента Володимира Зеленського ніби-то позитивному ключі. Більше схоже на політичну заяву представника «Опозиційного блоку», аніж на святкову подорож. До того ж депутат багатозначно назвав півострів «нашим», не уточнивши, про кого йдеться: українців чи росіян.
Що насправді відбувається? Перше, «Опозиційний блок» вже веде парламентську кампанію. Одне із завдань ‒ забрати у Володимира Зеленського та його партії «Слуга народу» проросійський та «нейтральний» електорат. Вперше в історії незалежної України президентські вибори виграв політик, за якого у другому турі проголосували рівномірно по всій країні. Виняток склала лише Львівська область, де чинний президент Петро Порошенко обійшов свого опонента. У співвідношенні Порошенко-Зеленський актор лідирував у центральних та південно-східних областях. У західних регіонах розрив був не такий істотний.
Якщо судити за результатами першого туру, основний електорат актора становить близько 30%. З огляду на ідеологічну аморфність «Зе! Команди», приблизно половина виборців Зеленського перебувають на умовно європейському, а інша половина ‒ на умовно проросійському ідеологічному фланзі. У другому турі, як вказує соціологія, частина (приблизно 30%) виборців голосували «за» Володимира Зеленського, а половина ‒ «проти Порошенка».
Володимир Зеленський заважає «Опоблоку», адже він зайшов на їхнє електоральне поле та є «новим обличчям»
Володимир Зеленський заважає «Опоблоку», адже він зайшов на їхнє електоральне поле та є «новим обличчям», в той час як пани Шуфрич, партійний лідер Юрій Бойко та їх соратники перебувають в активній політиці близько двадцяти років. З огляду на те, що колишня Партія регіонів розкололася на декілька ворогуючих таборів, а також відсутність електорату з Криму та частини Донбасу, «Опоблоку» критично важливий буквально кожен відсоток голосів на південному сході.
У цьому контексті «привітання» Зеленському від деяких кримчан тільки шкодять новому президенту, виставляючи його фігурою, вигідною для Кремля. Насправді, це не так. Москва ще до офіційного вступу Володимира Зеленського на посаду почала загрожувати економічними санкціями й організувала «паспортизацію» жителів окупованих районів Донбасу. Президент Володимир Путін, підписавши відповідний указ, наголосив, що розглядає варіант надання російського «громадянства» всім українцям взагалі.
Друге, колишні еліти, які контролювали країну до Революції Гідності, використовують окуповані території (Крим і ОРДЛО) як пропагандистський інструмент, засіб політичного реваншу. Вони торгують «миром», протиставляючи себе «партії війни», яка асоціюється з президентством Петра Порошенка. Підлеглі пана Шуфрича спеціально зобразили Крим тихим місцем, з яким пов'язані найкращі дитячі спогади. Чи вважає пан Шуфрич Крим окупованими? Швидше за все ні. Заперечення факту російської агресії ‒ його принципова позиція та й «Опоблоку» взагалі. Вони послідовно наполягають, що на сході країни нібито триває «громадянська війна». Якщо мова заходить про захоплений півострів, то його згадують поза контекстом російської анексії.
Третє. Подібні «романтичні візити» ‒ спроба нав'язати українському суспільству повзуче визнання Криму російським з усіма негативними наслідками для державності. Перш за все, йдеться про зняття блокади: водної, транспортної та енергетичної. Торік восени «Опозиційний блок» офіційно назвав водну блокаду «геноцидом» кримчан, хоча це ‒ чистої води лукавство. Київ не скоював злочинів щодо кримчан.
Захоплену територію, відповідно до міжнародного права, зобов'язана утримувати Росія ‒ держава-окупант. У такій ситуації постачання на півострів дніпровської води означатимуть фактичну відмову від суверенної території та формальний привід для послаблення санкцій. Навіщо європейцям продовжувати обмеження, якщо Київ в односторонньому порядку послабив тиск на агресора?
Скандальні заяви представників «Опоблоку», візити до окупованого Криму або поїздки до Москви з метою домовитися щодо газу, російські санкції та роздавання «громадянства» на Донбасі ‒ це все ланки одного політичного ланцюга. Кремль, роздаючи українцям російські паспорти, фактично загрожує Києву великою війною. Наявність у громадян документів з двоголовим орлом дає Кремлю формальний привід «захищати» там, де заманеться президенту Путіну.
Москва, балансуючи на межі війни та миру, розраховує на односторонні поступки з боку Києва щодо Криму та Донбасу. Пан Шуфрич та його колеги з «Опоблоку», зображуючи із себе «партію миру» і ніби рятівників економіки («доступний» газ, російські інвестиції), готові прийняти кремлівські умови. Для них це єдина можливість заручитися голосами жителів південного сходу, повернувши собі політичний вплив у парламенті та уряді.
Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
