Доступність посилання

ТОП новини

«Кримський рейтинг» Путіна: загроза ескалації війни


Володимир Путін

Спеціально для Крим.Реалії

«Кримський рейтинг» президента Володимира Путіна продовжив падіння. На тлі цього Кремль може готувати «маленьку переможну війну» проти України в Азовському морі.

Дослідження російського фонду «Громадська думка» (ФГД) показало, що за Володимира Путіна зараз готові проголосувати 45% виборців. Респондентів запитали, за кого б вони проголосували, якби наступної неділі обирали президента Росії. Судячи з відповідей, рейтинг російського президента «провалився» на рівень 2013 року ‒ яким був до анексії Криму, «російської весни» та відкритої політичної війни з Заходом. У передвоєнному році Путіна, згідно зі звітами ФГД, підтримувало 45% росіян. Різкий стрибок стався в 2014-2015 роках ‒ тоді рейтинг президента склав близько 74%. З 2016-го до липня 2018 року популярність Путіна не падала нижче ніж 60%.

Також зменшилася кількість росіян, які безумовно довіряють голові держави. Таких тепер 24%. А ще в березні дії президента повністю підтримували 43% опитаних. Респондентів, які повністю не довіряють діям президента, стало 17%. Хоча упродовж 2015-2018 років цей показник не піднімався вище за 10%.

Дослідження ФГД ‒ другий тривожний дзвінок для адміністрації російського президента. Перший пролунав у червні: підконтрольний Кремлю Всеросійський центр вивчення громадської думки повідомив, що з 10 до 17 червня рівень довіри до Володимира Путіна знизився з 77% до 72%. Аналогічне дослідження ФГД показало, що популярність голови держави «просіла» ще нижче. У червні кількість росіян, готових проголосувати за Путіна, знизилася з 62% до 54%, а кількість тих, хто безумовно довіряє йому ‒ з 38% до 30%. Якщо вірити показниками ФГД, упродовж червня-серпня кількість громадян, які повністю підтримують політику Путіна, зменшилася ще на 6%.

Росіяни втомилися від телевізійних «перемог» на тлі очевидних проблем у економіці

Сталося те, про що Москву попереджали ще 2014 року. Анексія Криму, приправлена ударними дозами телевізійної пропаганди, стала для росіян геополітичним наркотиком. Але домігшись короткочасного політичного ефекту, адміністрація Володимира Путіна загнала себе в кут. На четвертий рік війни проти України та Заходу в Москви немає ресурсів, щоб постійно тримати градус ура-патріотичної істерики на високому рівні. У 2014-2015 роках деякі прихильники режиму, надивившись «аналітичних передач» на державних телеканалах, щиро очікували розвалу України, «приєднання» до Росії південно-східних областей країни, а також подальшого наступу Москви на Білорусь та країни Балтії. Російський правлячий клас хотів змусити владу США визнати весь пострадянський простір територією привілейованих інтересів Москви, нав'язати Вашингтону нову «ялтинську угоду».

Починаючи з осені-зими 2014 року, Кремль і особисто Володимир Путін перемагали тільки в телевізорі. «Кримський рейтинг» російського президента утримувався завдяки пропаганді, нескінченному потоку «хитрих планів» і витрачанню золотовалютних резервів. Усі непопулярні рішення (підвищення пенсійного віку, збільшення податків) відклали через вибори президента. Пізніше їх невдало намагалися замаскувати Чемпіонатом світу з футболу, матчі якого відбулися в низці російських міст.

Громадськість резонно запитує: чому країна почала жити гірше?

Але росіяни втомилися від телевізійних «перемог» на тлі очевидних проблем в економіці. Анексія українського Криму мала приголомшуючий політичний ефект завдяки своїй універсальності. У «сакральний» півострів повірили росіяни з різним соціальним і інтелектуальним рівнем. Навіть частина російської ліберальної опозиції досі проговорює мантру: «Кремлівський режим веде антинародну політику, але Крим все одно наш!».

У «кримського наркотику» виявилася сила-силенна побічних ефектів, посилених санкціями США та ЄС. Росіяни почали помічати, що зовнішньополітичні «перемоги» Кремля позначаються на добробуті кожного громадянина. Незграбні спроби оточення Володимира Путіна відмежувати його від теми пенсійної реформи лише посилили негативний ефект. Громадськість резонно запитує: чому країна під керівництвом далекоглядного президента, який «приєднав» Крим, почала жити гірше?

Падіння рейтингів російського президента несе ризики для кримчан і жителів материкової частини України. Москва може переглянути тактичні плани щодо нашої країни. Раніше російська влада робила ставку на зміну влади в Україні на виборах президента та парламенту 2019 року. Але тепер адміністрації російського президента потрібна «маленька переможна війна». Найбільш очевидний варіант ‒ військові провокації в Азовському морі, де Москва фактично блокує українські порти. Російські чиновники та депутати погрожують Києву «наслідками», якщо СБУ, прикордонна служба блокуватимуть російські кораблі в чорноморських портах України. Росіяни нарощують градус конфронтації в Азовському морі, щоб «помацати багнетом» Міністерство оборони України та прикордонну службу й з'ясувати, чи готові західні союзники підтримувати Київ на морі.

Підготовка до війни стала основним сенсом існування «російського» Криму

Далі, ймовірно, піде загострення «терористичної загрози» в Криму, затримання чергової групи «диверсантів», інсценування терористичних актів у курортних регіонах, нагнітання антиукраїнської істерії. Похідними від цього можна назвати фабрикації кримінальних справ за «екстремізм» в інтернеті. Кремль і влада регіону зацікавлені в тому, щоб кримчани обговорювали все що завгодно, але тільки не майбутній провал курортного сезону, гостру нестачу води, підвищення цін, перебої з електрикою та інші проблеми, породжені російською анексією.

Іронія ситуації в тому, що Кремль 2014 року не «врятував» кримчан від бойових дій і руїни. Навпаки, підготовка до війни проти України та країн НАТО стала основним сенсом існування «російського» Криму.

Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG