Доступність посилання

ТОП новини

Президент Латвії направив Латвійську церкву шляхом православних України


Зліва направо: російський президент Володимир Путін, міністр оборони Росії Сергій Шойгу і Московський патріарх Кирило. Петербург, 30 липня 2017 року

Президент Латвії Егіл Левітс прибув до української столиці наступного дня після того, як парламент Латвії підтримав його ініціативу щодо надання незалежності Латвійській православній церкві (ЛПЦ). Депутати ухвалили спеціальний закон, котрий вимагає внести до статуту цієї релігійної громади поправки, що забезпечать незалежність ЛПЦ від Московського патріархату.

Президент України Володимир Зеленський (праворуч) і президент Латвії Егілс Левітс на Алеї сміливості на площі Конституції перед Верховною Радою. Київ, 9 вересня 2022 року
Президент України Володимир Зеленський (праворуч) і президент Латвії Егілс Левітс на Алеї сміливості на площі Конституції перед Верховною Радою. Київ, 9 вересня 2022 року

На перший погляд, ця пропозиція президента Латвії Егіла Левітса та рішення парламенту виглядають дивно. Хіба парламент може ухвалювати рішення про статус релігійної громади? Але депутати спеціально наголошують, що не втручаються у церковні справи, не обговорюють питання канонічності та автокефалії. Їхнє завдання – захистити латвійських православних від впливу Російської православної церкви (РПЦ). І, як наголосив президент Латвії, це – питання національної безпеки.

У пояснювальній записці до законопроєкту президент Егіл Левітс посилався на рішення московського патріарха Тихона, ухвалене ще 1926 року.

І радянська влада, і Російська православна церква керувалися у своїх рішеннях щодо Латвії та її мешканців «правом сили»

Зрозуміло, це була ще не повноцінна автокефалія – Російська церква тоді була паралізована більшовицькою владою, ніякого Собору патріарх скликати не міг. Але він визнав самостійність Латвійської православної церкви й це було схвалено відповідним рішенням уряду Латвії.

А те, що почало відбуватися з цією церквою у Латвії після окупації країни Радянським Союзом у 1940 році, може не сприйматися керівництвом країни як легітимні рішення. І радянська влада, і Російська православна церква керувалися у своїх рішеннях щодо Латвії та її мешканців «правом сили». І це стосується як держави, так і релігійних організацій.

Картка агента КДБ на ім’я митрополита Ризького і всієї Латвії Александра (в миру Александр Кудряшов)
Картка агента КДБ на ім’я митрополита Ризького і всієї Латвії Александра (в миру Александр Кудряшов)
Глава Латвійської православної церкви (ЛПЦ) Олександр (Кудряшов) і тодішній мер Москви Юрій Лужков (праворуч) у Ризькому Христоріздвяному православному соборі. Рига, Латвія, 9 листопада 2002 року
Глава Латвійської православної церкви (ЛПЦ) Олександр (Кудряшов) і тодішній мер Москви Юрій Лужков (праворуч) у Ризькому Христоріздвяному православному соборі. Рига, Латвія, 9 листопада 2002 року
Православними є багато жителів латвійської столиці Риги – насамперед, етнічні росіяни, українці та білоруси

Чому президент Латвії вирішив ініціювати такий сенсаційний законопроєкт, не треба довго пояснювати. Латвійська православна церква – аж ніяк не найбільша релігійна громада країни. Але православними є багато жителів латвійської столиці Риги – насамперед, етнічні росіяни, українці та білоруси. І вони, ясна річ, ходять до храмів Латвійської православної церкви.

Крім того, значна кількість православних зосереджена в одному з найскладніших регіонів Латвії – у Латгалії. Багато жителів цього регіону користуються у спілкуванні латгальським діалектом латиської мови, навіть вважають її самостійною літературною мовою. І на відміну від решти Латвії – переважно протестантської – тут поширене католицтво і православ'я. І питання про те, що чують парафіяни Латвійської церкви в регіоні, який розташований поблизу білоруського кордону – це справді питання національного майбутнього. Без перебільшення.

Питання про автокефалію має вирішити Константинопольський патріархат

Під час поїздок до Латгалії я міг на власні очі переконатися, як багато в регіоні людей, що дивляться на реальність очима навіть не телебачення Росії, а російського священника. І як відрізняється світогляд тих, хто відвідує Борисо-Глібський собор у Даувгапілсі від світогляду тих, хто буває у знаменитій католицькій базилиці в Аглоні.

ЛПЦ отримала можливість позбутися впливу «церкви війни» – Московського патріархату

Чи стала після рішення парламенту Латвійська православна церква автокефальною, канонічною, незалежною? Звичайно ж – ні. Питання про автокефалію має вирішити Константинопольський патріархат після того, як отримає відповідне звернення цієї церкви та церкви-матері. Тобто Російської православної церкви? І так, і ні.

Ще до Другої світової війни латвійські православні єпархії перейшли під юрисдикцію Константинополя, причому після окупації країни підтримували цей зв'язок в еміграції. Якщо Константинопольський патріарх захоче піти «українським шляхом», він може визнати територію Латвії своєю канонічною територією та видати томос про автокефалію Латвійської православної церкви так, як він це зробив із Православною церквою України (ПЦУ). Без згоди РПЦ. Але для цього, як ми знаємо, також потрібне й бажання самої церкви, і підтримка держави.

Вселенський патріарх Варфоломій підписує томос про автокефалію для Православної церкви України (ПЦУ). По ліву руку від нього стоїть митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Стамбул, 5 січня 2019 року
Вселенський патріарх Варфоломій підписує томос про автокефалію для Православної церкви України (ПЦУ). По ліву руку від нього стоїть митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Стамбул, 5 січня 2019 року

Але поки що статус ЛПЦ – якщо поправки до статуту буде схвалено її духовенством – можна порівняти зі статусом іншої православної громади, УПЦ (Московського патріархату). На своєму останньому соборі ця релігійна організація заявила про незалежність від Москви. Але це – не канонічна, а юридична незалежність.

У випадку з Латвійською церквою можна сказати, що держава зробила за цю церкву роботу, яку УПЦ (МП) виконала самостійно. Й у майбутньому Латвійській церкві доведеться пройти свій власний шлях до канонічної самостійності. Поки ж що, завдяки ініціативі президента Латвії, ця Латвійська православна церква отримала можливість позбутися політичного та пропагандистського впливу «церкви війни» – Московського патріархату.

А це вже чимало.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://krymrgbcrlvrexoeaqjy.azureedge.net/. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Київський журналіст, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії. Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

     

XS
SM
MD
LG