Крим завжди асоціювався у людей з оздоровчим курортом, не розважальним, а саме оздоровчим, де лікувало не тільки море, але й повітря. Розвиток Кримського півострова завжди йшов з урахуванням його статусу оздоровниці.
Не дарма ще за часів царської Росії сюди приїжджали лікувати сухоти, тут будувалися лікарні. За часів СРСР Крим також отримав статус всесоюзної оздоровниці, тут продовжували будувати пансіонати, санаторії, оздоровчі заклади, в тому числі протитуберкульозні – дитячі й дорослі. Після розпаду СРСР Україна досить дбайливо ставилася до статусу Криму як оздоровниці. Величезні території півострова отримали статус заповідних і природоохоронних територій. Промисловість і будівництво не ставилися у пріоритет економіки півострова, акцент був завжди на збереженні розвитку туристичного та оздоровчого векторів у розвитку АРК.
На прикладі своєї сім'ї, яка переїхала у 80-х роках до Криму із Середньої Азії, можу сказати, що однією з причин, що штовхали нас на якнайшвидший переїзд, стала хвороба матері. У Середній Азії її все сильніше турбувала прогресуюча астма. Її напади задухи лякали всю сім'ю. Переїхавши до Криму, мама практично відразу позбулася нападів, не лікуючись. Пам'ятаю, як до нас приїжджали родичі із Середньої Азії в гості і просто насолоджувалися місцевим повітрям. Тобто саме по собі кримське повітря було цілюще. І тут ключове слово «було». На жаль, за останні шість років кримське повітря перестало бути цілющим, а в багатьох місцях якість повітря взагалі викликає занепокоєння екологів і медиків.
За останні шість років кримське повітря перестало бути цілющим, а в багатьох місцях якість повітря взагалі викликає занепокоєння екологів і медиків
Візьмемо для прикладу Білогірськ, історична назва якого Карасубазар. Це місто, розташоване в долині річки Біюк-Карасу, століттями мало чисту екологію і цілюще повітря. Небезпідставно тут давно розмістили протитуберкульозну лікарню на місці старої поміщицької садиби, іменованої в народі «Ластівкою». Але що ж стало з повітрям у Білогірську зараз? А сталася просто біда. Місто опинилося в оточенні потужних джерел забруднення.
Так, на півночі від міста з'явилася найпотужніша в Криму траса «Таврида». Автомобільні викиди північними вітрами несуться на місто, наповнюючи повітря важкими металами й чадним газом. Обіцяної будівельниками траси лісосмуги немає, і не видно, що її збираються висаджувати.
На сході, в колись міський рекреаційній зоні на березі Біюк-Карасу, виріс величезний тепличний комплекс від інвестора із сусідньої Росії. Викиди тепличних газів тепер регулярно і рясно насичують повітря Білогірська всім багатством хімічних елементів таблиці Менделєєва.
На півдні забруднення йде відразу від декількох джерел – феодосійської траси і потужного Ульяновського кар'єра, пил від якого покриває величезні простори навколо. В останні роки кар'єр працює на повну потужність, забезпечуючи величезні потреби в щебені для будівництва траси «Таврида». Кар'єр повністю «проїв» гору і «виглянув» з її зворотного боку, позбавивши Кримські гори однієї з їхніх вершин, змінивши розу вітрів і розташування підземних вод.
Тепер і на заході від міста з'явилося дуже сильне джерело забруднення повітря. Тут розташувалася частина російських трубопровідних військ. Військові перекрили Біюк-Карасу і качають вдень і вночі воду на потреби кримської столиці. Дизельні генератори й насоси так ревуть, що гуркіт від них лунає на кілометри навколо. Але гуркіт – не найстрашніше, набагато страшніше й небезпечніше –це хмари чадного диму, що піднімаються над розташуванням частини, від безперервної роботи потужних генераторів.
Не дивно, що все частіше чую від знайомих із Білогірська, що місцеві жителі починають страждати на легеневі захворювання, в тому числі й на алергію. А що говорити про бідних хворих з «Ластівки», їм тепер місцеве повітря вже не на користь.
Подібна ситуація, тільки зі своєю специфікою, і в інших регіонах півострова.
Крим поки продовжує залишатися курортним регіоном, але вже не оздоровчим. Ні якість морської води, ні якість повітря вже не дають оздоровчого ефекту. Колись унікальне за своїми цілющими властивостями кримське повітря перестало бути таким. І найтривожніше в цій історії, що ця ситуація продовжує погіршуватися...
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з метою безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
