Напередодні Дня визволення Керчі в місті відчутно запахло війною. На центральній площі відбувалося змагання серед шкіл зі стройової підготовки, вулицями моталися підлітки в однакових куртках із написом «Десант Перемоги». Підійшов до групи хлопців, щоб дізнатися, що за десант такий дивовижний. І одна дівчинка плутано пояснила мені, що вони «типу помічники ветеранів».
Цих «типу помічників» тепер штампують не тільки зі шкільної лави. Кожен охочий може почати «навчати» патріотизму своїх дітей ледве не з пелюшок. Для цього на площах Керчі виставляють військову техніку, якою азартно повзають хлопчики та дівчатка, а на колію залізничного вокзалу міста, який практично не діє, другий рік поспіль заганяють потяг із нібито захопленими в Сирії трофеями. І керчани, які так боялися «потягів дружби» із Західної України, так раділи «мирній» окупації, йдуть на це воєнізоване видовище сім'ями, тягнучи за собою малих дітей, мабуть, даючи їм можливість наковтатися «бойового духу».
Заходи, де війна виступає в головній ролі вихователя російських патріотів, слідують один за іншим. На одному з них, «Кримпатріофорумі», засвітилися великі діячі «російського» Криму Михайло Бахарев, Світлана Савченко, Михайло Шеремет, Наталя Поклонська. Заради спілкування з цими «експертами» до Керчі привезли кримську професуру, представників усіх міст і районів півострова, членів дитячих і молодіжних патріотичних організацій, військових і, звичайно, вчителів, яким довірені дитячі уми для вбивання основ любові до Росії. Під цей захід задіяли найбільш місткий у місті театральний та глядацький майданчик Палацу культури кораблів, влаштували виставку робіт учнів і студентів, знову ж таки ‒ на патріотичну тему, яка так хвилює, підігнали військову техніку, годували солдатською кашею.
За російськими мірками, бути «юнармійцем» відтепер круто й навіть престижно: з 2019 року учасникам молодіжного воїнства додають бали під час вступу до всіх вишів
У дні репетицій параду містом шастають запаковані в форму російської «Юнармії» підлітки, яким довірять 9 травня пройти центром Керчі своєю колоною. До слова, за російськими мірками, бути «юнармійцем» відтепер круто й навіть престижно: з 2019 року учасникам молодіжного воїнства додають бали під час вступу до всіх вишів. 9 травня серед глядачів параду та «Безсмертного полку» будуть штовхатися члени ще однієї молодіжної тусовки ‒ «Волонтери Перемоги». Цьогоріч їм випала особлива місія: продавати за півсотні значок «Червона гвоздика». Росія, де модно збирати кошти під «дахом» різних благодійних фондів, завела й такий ‒ «Пам'ять поколінь». Від його імені розпочатий збір коштів для надання високотехнологічної допомоги ветеранам бойових дій.
Торік у Криму вдалося перерахувати до фонду трохи більше ніж сто тисяч рублів, а нинішнього взяті підвищені зобов'язання, заплановано зібрати двісті тисяч. Я так прикинув, і виявилося, що бути патріотом у Росії престижно й обов'язково, а от платити навіть півсотні за це охочих, судячи з суми, явно замало. Хоча чому, власне кажучи, дивуватися: у Росії президент, який править беззмінно два десятки років, тільки нині сподобився на надбавку до пенсій ветеранам Другої світової. Коли їх лишилося з середнє за кількістю місто, коли їм, за великим рахунком, окрім хороших продуктів, ліків і зручностей нічого більше й не треба.
На момент анексії Криму на півострові проживали приблизно 59 тисяч фронтовиків, кількість їх за середніми підрахунками щороку скорочується відсотків на десять. Тобто зараз з тих, хто воював у окопах, в живих залишилися найміцніші, такі, як керчанин Олександр Григорович Лубенцов, який відзначив днями свій 97 рік народження. Це такий рухливий і жилавий старий, якому, здається, «і зносу немає». Але в основному його однолітки ‒ це малорухливі, а то й зовсім прикуті до ліжка люди похилого віку, які потребують догляду та постійної медичної допомоги.
Якщо не знайдеться благодійного фонду, совісного спонсора, чесного лікаря або моторного родича, то нічого цього ветеранам не дочекатися довіку
Так, вони вкрай потребують високотехнологічної допомоги. Ті ж протипролежневі матраци, функціональні ліжка, інвалідні коляски з електроприводом необхідні фронтовикам, багато з яких роками не виходять з дому. Але всім цим по ідеї їх мають забезпечувати за статусом ‒ ветеранів, учасників, людей з інвалідністю, а не виставляти руку для допомоги, як жебракам на паперті. Але ні! Якщо не знайдеться благодійного фонду, совісного спонсора, чесного лікаря або моторного родича, то нічого цього ветеранам не дочекатися довіку. Багато з фронтовиків пішли на той світ, так і не отримавши гідного житла.
Так, сьогодні у фронтовиків гідна пенсія, але навіть на тридцять або п'ятдесят тисяч рублів ніколи не придбати інвалідний візок, який коштує три, а то й п'ять таких пенсій. Так що навіть двісті тисяч рублів для Криму ‒ це в найкращому випадку зручний у користуванні інвалідний візок і функціональне ліжко. Щоправда, благодійний фонд «Пам'ять поколінь» спромігся виділити близько чотирьох мільйонів рублів кримському госпіталю ветеранів війни на придбання медичного обладнання. Але полежавши нехай і місяць у цьому госпіталі, усі вони повертаються додому, де вони найбільше потребують цієї самої високотехнологічної допомоги.
Але її немає, а якщо й вдається показово привезти ветерану в «День перемоги» довгоочікуваний візок, то це не держава забезпечила його, а все ті ж благодійні фонди зі спонсорами.
Військові паради скоро, напевно, проходитимуть у кожному дворі
У російської держави інші, більш значні витрати: на «війну в Україні та Сирії», на паспортизацію «шахтарів і трактористів», «Юнармію», незліченні патріотичні акції, заради яких шістдесятьма містами Росії прогнали залізничний потяг з військовою технікою та зброєю «Сирійський перелом», а депутати припиняють займатися державними справами і їдуть за тисячу кілометрів торгувати обличчям і тріпати язиком. Або ось чергове нововведення: на підходах до мосту співробітники ДІБДР роздадуть водіям і пасажирам п'ять тисяч «георгіївських стрічок».
Зараз вся увага прикута до військових парадів, які скоро, напевно, проходитимуть у кожному дворі. В усякому разі, з «Безсмертним полком» щось подібне вже відбувається. У Москві, наприклад, пропонують провести цю акцію не тільки на Красній площі з Путіним на чолі колони, а й у всіх віддалених столичних районах, щоб люди не тяглися через усе місто. Так що грошей знадобиться ще більше. А фронтовики можуть і почекати. Ювілейний «День перемоги» ще тільки через рік...
Андрій Фурдик, кримський блогер, керчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
