«Македонська» епоха в Криму: влада Джарти та Могильова напередодні російського «приєднання» Криму 2014 року

Сім років тому, 23 лютого 2014 року, президент України Віктор Янукович де-факто залишив свою посаду і виїхав до Росії через Крим. За чотири роки його президентського правління півостровом керував спочатку Василь Джарти, а потім, після смерті останнього, Анатолій Могильов.

У Криму тоді говорили, що при Партії регіонів у місцевій владі влаштувалася команда «македонців» ‒ наближених до Віктора Януковича чиновників з Макіївки та Донецька. Про те, яким був цей період у житті півострова до початку російської анексії, в ефірі Радіо Крим.Реалії разом із ведучим Олександром Лащенком говорять колишній міністр курортів і туризму Автономної Республіки Крим Олександр Лієв, ексначальник Головного управління МВС України в Криму Геннадій Москаль та керівниця Центру журналістських розслідувань Валентина Самар.

‒ Пане Олександре, як ви оцінюєте час правління Василя Джарти та Анатолія Могильова в Криму? І як донецько-макіївські кадри керували Кримом?​

Лієв: Це були знакові чотири роки. Для мене, окрім якихось уже звичних гасел про донецько-макіївських, було важливіше, що до Криму вперше був застосований системний підхід. Були розставлені пріоритети, які види економіки для Криму найважливіші тощо. Ймовірно, більшість нашої аудиторії вважає, що півострів завжди був у першу чергу туристичним регіоном, проте насправді до 2010-го туризм не був пріоритетом. Так тривало багато років, і це позначалося на якості рекреації.

‒ Ви, власне, у ті роки й відповідали за туристичну сферу. Що змінилося?

Лієв: Вона отримала досить велику системну підтримку, саме завдяки тому що туризм став пріоритетом. Була запущена низка програм з реальним фінансуванням, практично всі галузі переспрямували на туризм. Це стосувалося й аграрної сфери, і транзитної, і транспорту, і регіональних програм міст і районів. Нам у результаті вдалося збільшити туристичний потік до Криму на мільйон осіб ‒ і, що найголовніше, керувати цим потоком. Півострів завжди вважався літнім курортом, проте поряд з Туреччиною він абсолютно неконкурентоспроможний у такій якості. Крим ‒ це оздоровниця, і в цьому плані він конкурентоспроможний весь рік. У підсумку ми добилися того, щоб після п'яти мільйонів туристів на рік півострів прийняв у 2012-му та у 2013-му понад шість мільйонів щороку ‒ причому той додатковий мільйон приїхав відпочивати до Криму не влітку. Завантаження оздоровниць і пансіонатів збільшилося майже на 30%, завдяки новій стратегії.

‒ Які ще пріоритети розвитку Криму були встановлені тоді?

Лієв: Загалом їх було п'ять: перш за все, туризм, який вперше піднесли так високо. Другим пріоритетом став транзит ‒ і вантажів, і пасажирів через Крим. Таким чином, п'ять портів Криму плюс Севастополь отримали додаткові обороти. Третім пріоритетом був розвиток аграрної сфери, четвертим ‒ експортоорієнтованої промисловості, п'ятим ‒ соціальної сфери. Тоді багато заперечували, що остання не належить до економіки, але Джарти наполіг на тому, що соціалка ‒ це саме економічний пріоритет. Окрім того, при ньому були запущені земельні аукціони, ухвалена низка інших важливих документів ‒ можна сказати, дорожня карта, якою ми рухалися вже після смерті Джарти, при уряді Могильова. З'явився окремий законопроєкт про розвиток Криму, і якби він почав працювати, я думаю, багато б склалося інакше. Це була альтернатива розширенню повноважень Автономної Республіки Крим. Всі бачили перспективу в тому, що півострів повинен мати у складі України особливий економічний ‒ не політичний ‒ статус, оскільки це сезонний регіон з недостатньою кількістю вологи та багатьма іншими унікальними факторами. Словом, Джарти запропонував реалізувати економічні пріоритети не через Конституцію АРК, а через окремий закон. На жаль, він так і не був ухвалений Верховною Радою.

‒ Тобто ви загалом позитивно оцінюєте правління Джарти?

Лієв: За ті півтора року, що Джарти був на чолі Криму, він показав себе як системний, досить жорсткий у питаннях реалізації проєктів керівник, але при цьому з можливістю компромісів, умінням слухати і швидко бачити проблеми. Я частіше міг потрапити до Джарти, ніж згодом до Могильова. У колективі він поводився дуже інтелігентно, як справжній лідер.

‒ Дякуємо. Геннадію, ви якої думки про стиль управління Василя Джарти у Криму?

Москаль: У 2009 році я працював у Верховній Раді, і тоді терміново ввели посаду заступника міністра внутрішніх справ України. Я пішов на неї, одночасно ставши начальником Головного управління МВС у Криму. Партія регіонів щодня пікетувала, моя фотографія висіла над трибуною, в адміністративний суд подавали позови тощо... Я знаю справжній стан справ. Джарти привів своїх прокурорів, СБУшників, усіх інших. Він закидав тенета на весь Крим, так що, образно кажучи, навіть мертві платили. Будучи депутатом Верховної Ради, я два-три рази їздив до Криму, тому що під цей економічний прес потрапляли мої друзі, знайомі бізнесмени. З великими труднощами я це все залагоджував. Так що не треба розповідати казки.

‒ Валентино, ось такі у нас діаметрально протилежні оцінки. Що ви скажете?

Самар: Перш за все, правління Джарти та Могильова ‒ це дві абсолютно різні періоди для Криму. Те, що зробив Джарти, Могильов, на мій погляд, провалив ‒ в економічному плані, в справі євроінтеграції півострова. Розумію, як це звучить, але все ж. Джарти приїхав керувати до Криму в «почесне заслання» і, як мені здається, сприйняв це з образою. Все-таки він претендував на посаду міністра з надзвичайних ситуацій після участі у схемах щодо Межигір'я та інших. Проте Джарти призначили в корумпований і зубожілий Крим, однак він поставився до цього як до трампліна. Це йому належить ідея перетворити Крим на перлину України, це він налагодив стосунки з Меджлісом, після чого почали давати землю кримським татарам, щоб звільнити самозахоплення. За Джарти ухвалили рішення будувати Соборну мечеть у Сімферополі, створили агентство із залучення в Крим західних інвестицій та умови для проходження перших в історії автономії відкритих земельних торгів.

‒ Але до чого тут євроінтеграція?

Самар: Адже був період, коли Київ дійсно хотів євроінтегруватися, і Джарти сприймав це серйозно! При цьому, скажімо прямо, Джарти бульдозером зачищав усю опозицію, яка виступала проти Партії регіонів ‒ але в тому числі й проросійську. Це ж тоді з Криму викинули Юрія Мєшкова, який наважився приїхати на півострів і розповісти щось про кримську конституцію 1991 року. Джарти відіслав усі проросійські сили Криму на маргінес (на периферію чого-небудь ‒ ред.). І хоча він був одним з тих політиків України, які будували корупційну державу, але водночас виявився одним з небагатьох, хто приносив користь державі та людям. Треба сказати, що жорсткіше за мене Джарти не критикував ніхто ‒ і він завжди сприймав це нормально, погоджувався з дуже багатьма речами. Коли після його смерті у Крим прийшов Могильов, проросійські сили тут же підняли голови. Я не можу уявити собі Джарти, який би перед оточеною Верховною радою Криму склав свої повноваження і виїхав. Моя думка ‒ якби Джарти був живий, у 2014 році нічого не сталося б так, як сталося у результаті.

‒ Журналісти Крим.Реалії запросили Анатолія Могильова взяти участь у програмі, проте він повідомив, що не зможе взяти участь. Редакція готова доповнити цей матеріал його коментарями. Тим часом у серпні 2019 року Крим.Реалії зробили велике інтерв'ю з Могильовим, в якому обговорили безліч питань, пов'язаних з його роботою в Криму та реакцією на початок російської анексії півострова.

(Текст підготував Владислав Ленцев)