Доступність посилання

ТОП новини

Міністр Лавров і «кримська зухвалість» Києва


Спеціально для Крим.Реалії

Нещодавнє інтерв'ю голови російського Міністерства закордонних справ Сергія Лаврова підтвердило колишні версії того, як Москва використовуватиме «кримський фактор» у політичному торзі з Києвом. Росіяни розраховують, що Офіс президента України Володимира Зеленського в межах загальної «нормалізації відносин» з Москвою піде на здачу національних інтересів під гаслами якнайшвидшого припинення війни і дотримання прав жителів анексованого Криму та окупованих районів Донбасу.

Голова кремлівської дипломатії Сергій Лавров назвав «дикістю» заборонну реакцію української влади на незаконні поїздки до Криму. Як сказав міністр в інтерв'ю «Российской газете», Україна та Росія все ще «сильно пов'язані економічно», тому будь-які бар'єри між країнами він вважає «нерозумними».

«І, звичайно, нерозумно постійно зводити якісь бар'єри ‒ то для авіасполучення, потім для залізничного транспорту, та й просто для спілкування. Хтось з'їздив до Криму, і все ‒ людину викреслять зі списку тих, з ким українці можуть не те що тиснути руки, а взагалі навіть зустрічатися. Це дикість, націонал-радикалізм ультрарозливу», ‒ сказав Сергій Лавров, маючи на увазі заборону виступати в Україні артистам, які «відзначилися» в Криму.


Голова російського МЗС також запевнив, Москва «не буде проти відновлення дипломатичних відносин з Україною». Сергій Лавров лише «забув» згадати, що політичні контакти були розірвані після російської анексії Криму та початку війни на Донбасі, на частині якого росіяни створили дві «народні республіки».

Москва розцінює претензії української сторони з приводу незаконного відвідування Криму з території сусідньої Росії саме як «нечувану зухвалість»

Річ не в тім, що пан Лавров почав перейматися інтересами артистів, які незаконно дають в Криму концерти. Інтерв'ю голови російської дипломатії варто розглядати в ширшому політичному контексті. Москва розцінює претензії української сторони з приводу незаконного відвідування Криму з території сусідньої Росії саме як «нечувану зухвалість». Кремль дратує те, що офіційний Київ, правозахисні організації і волонтерські об'єднання фіксують такі факти, публічно озвучуючи імена порушників державного кордону України.

У таких випадках особливо підкреслюється, що нелегальні візитери прибули на анексований півострів з боку сусідньої Росії, яка не має жодних прав на Крим. Претензії української влади до діячів на кшталт актора Стівена Сігала, експрем'єра Італії Сільвіо Берлусконі та інших «високих гостей» створюють невигідний для Москви інформаційний фон, який заважає завозити до Криму групи «народних дипломатів» і проводити з їхньою участю пропагандистські заходи.

Розрахунок Кремля, починаючи з перших місяців анексії, будується на тому, що європейцям так чи інакше доведеться сприймати Крим як «російську територію» де-факто. У такому випадку візити на український півострів лояльних політиків і громадських діячів сприйматимуться більшою частиною західного товариства як самі собою зрозумілі. Для цього і потрібно демонстративно завозити в регіон окремих західних діячів для нібито особистого ознайомлення з життям кримчан. Водночас Москва всіляко блокує візити в регіон незалежних моніторингових груп з прав людини, мотивуючи це тим, що вони не погоджуються з результатами «референдуму» 2014 року.

Інтерв'ю міністра Лаврова підтвердило, що інтерес росіян полягає в тому, щоб українське керівництво було більш «договороздатним». Перш за все, в питаннях, що стосуються анексованого Криму. І справа не тільки у водній блокаді з боку материкової України, яка залишається однією з найгостріших проблем для російської влади півострова. Москва зацікавлена в тому, щоб Київ не переслідував і навіть жодним чином не згадував тих громадян України, які сприяли анексії півострова.


Закриття кримінальної справи проти севастопольського активіста «Единой России» Ігоря Кучерявого (підозрювався у посяганні на територіальну цілісність України) насторожило активістів, котрі припустили, що таке рішення могло бути частиною негласних угод Кремля та Офісу президента Володимира Зеленського. Формально президентська канцелярія не має впливу на судову систему. Водночас нещодавнє звільнення колишніх співробітників спецпідрозділу «Беркут», підозрюваних у вбивствах під час Єромайдану, було саме політичним рішенням.

Президент Володимир Зеленський зізнався, що таке рішення далося йому непросто, і Київ пішов на такий крок лише заради звільнення власних громадян, утримуваних росіянами та окупаційною владою непідконтрольних районів Донбасу. Відповідно, у спостерігачів виникло запитання, чому не може бути такого ж вольового рішення щодо Ігоря Кучерявого?

Сергій Лавров під час інтерв'ю особливо підкреслив, що Володимир Зеленський та його команда загалом хочуть врегулювати конфлікт на Донбасі, але їм «заважають» якісь радикали. Такий наратив часто використовується кремлівською пропагандою та російською владою півострова, які думають, що Офіс президента Зеленського так чи інакше вийде «висмикнути» на підкилимні угоди щодо Криму.

Дзвінки президенту Росії Володимиру Путіну з проханням «вплинути» на проросійських бойовиків на Донбас, обговорення можливості «продажу води» до Криму ‒ розцінюються росіянами саме як готовність Володимира Зеленського поступитися національними інтересами

Російська влада розмірковує в подібному ключі, зокрема й тому, що команда Володимира Зеленського дає їм привід так думати. Дзвінки президенту Росії Володимиру Путіну з проханням «вплинути» на проросійських бойовиків на Донбасі під час чергового загострення, вкрай суперечливі привітання кремлівського лідера з Новим роком, обговорення можливості «продажу води» до Криму ‒ розцінюються росіянами саме як готовність Володимира Зеленського поступитися національними інтересами. Навіть якщо сам він капітулювати не має наміру.

Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG