Доступність посилання

ТОП новини

«Жити, а не відбувати». Наріман Мемедемінов – про ув'язнення, громадянську журналістику та повернення до Криму


Наріман Мемедемінов

Громадянський журналіст Наріман Мемедемінов покинув стіни колонії-поселення №8 21 вересня 2020 року. Відбувши весь термін ув'язнення, він повернувся додому, в кримське село Холмівка, де його два з половиною роки чекала родина. Після перших арештів на півострові, після анексії Криму, Наріман Мемедемінов був одним із тих, хто висвітлював ці події як громадянський журналіст. Пізніше його матеріали використовували деякі українські та міжнародні видання, в тому числі й Крим.Реалії, щоб розповісти про ситуацію в Криму.

Кримського татарина Нарімана Мемедемінова заарештовували двічі: вперше за адміністративною статтею, вдруге – звинуватили в «закликах до терористичної діяльності» за три авторських відео на каналі YouTube. Російський суд призначив йому два з половиною роки позбавлення волі в колонії-поселенні. Пізніше йому відмовили в умовно-достроковому звільненні.

– Пам'ятаєте свій перший виїзд на місце обшуку або арешту? Можете згадати та розповісти, як це було?

– Найперший випадок був, коли у нас тут, у Холмівці, жив Ернес Муследінов. Він помер, його поховали. Він був токарем, до нього багато хто звертався за допомогою, дуже поважали. Через кілька місяців після його похорону, у нього пройшов обшук. Я про це дізнався, і ось тоді було абсолютно незрозуміло, що робити. Я просто пішов туди, підійшли сусіди, родичі і я тоді зробив пост у Facebook про те, що відбувається. Швидше за все, це і був перший випадок, коли я спробував себе в ролі громадянського журналіста.

– А потім з'явилася «Кримська солідарність»?

Я фотографував хлопців, яких проводили повз, викладав все це на свою сторінку, тому що інших журналістів тоді просто не було

«Кримська солідарність» з'явилася трохи пізніше. Потім були судові засідання у «справі севастопольської групи Хізб ут-Тахрір». Я фотографував хлопців, яких проводили повз, викладав все це на свою сторінку, тому що інших журналістів тоді просто не було. Мене завжди це дивувало. І йдеться не про незалежних журналістів, а про федеральні канали. За логікою, влада спіймала так званих «терористів», нібито небезпечних злочинців. За версією влади, правоохоронні органи зробили правильну і добру справу, а на федеральних каналах про це – ні слова. Чому? Тим більше кримському населенню, яке до цього ніколи не чуло про жодні прояви тероризму в Криму, добре було б показати, що до цього ніколи такого не було. Я вважав за потрібне це робити.

– А коли ви вперше вийшли в прямий ефір за допомогою відеотрансляції?

У мене на той момент був простенький телефон із не дуже якісною картинкою, щоб робити якісь серйозніші, повноцінні відео

– Це був обшук у Сейрана Салієва (фігурант другої бахчисарайської групи «Хізб ут-Тахрір», засуджений до 16 років колонії суворого режиму – КР). Виглядало це як щось надприродне, хоча це був адміністративний арешт на 12 діб. Тоді силовики провокували молодих хлопців, ось прямо спеціально. Питали, чому ти тут стоїш, смикали за куртку, і так далі. У мене на той момент був простенький телефон із не дуже якісною картинкою, щоб робити якісь серйозніші, повноцінні відео. Та й, до того ж, я вирішив, що знімати і транслювати те, що відбувається тут і зараз – важливіше.

Дорога додому. Як Наріман Мемедемінов повернувся до Криму (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:01:46 0:00

– У який момент ви зрозуміли, що неугодні нинішній владі в Криму?

– Коли я знайомився з матеріалами справи по своєму процесу, в них були документи, які свідчили про те, що перевірки щодо мене почалися наприкінці 2014 року. Я про це, звісно, не знав тоді. Це не моя особиста думка, але є один незаперечний факт: коли на суді були свідки з боку захисту, вони дуже шановні люди похилого віку з нашого селища, приїхали в Ростов-на-Дону на суд. Ось тоді прокурор (йдеться про Олексія АйдіноваКР) поставив цікаве питання. Він запитав у свідків про те, чи чули вони, щоб я співчував іншим кримським татарам, заарештованим за звинуваченням у тероризмі. Запис цього судового засідання є, і питання це було внесене до протоколу. Я думаю, тоді прокурор своїм одним питанням відповів про всі реальні причини мого арешту і кримінальної справи проти мене.

– Згадайте день вашого арешту, 22 березня 2018 року. Як відбувалось затримання?

Двері все-таки виламали, мене поклали прямо в коридорі

– Я пам'ятаю, що це був ранок, я почув дуже гучні удари в двері, розбудив дружину, сказав, щоб вона одягалася. Дивлюся у вікно, а вони (силовики – КР) через хвіртку перестрибують. Я ще подумав: вона зсередини відкривається, навіщо стрибати? На бігу просто натягнув штани. З огляду на, що це був початок весни, на вулиці ще було прохолодно. Я біжу до дверей і думаю: якщо вони їх зараз зламають, а мене заарештують, як сім'ї без дверей жити, холодно ж буде. Я підбігаю до дверей, прошу, щоб не ламали, намагаюся відчинити – а вони не відчиняються. І через двері – такий добірний триповерховий мат. Загалом, двері все-таки виламали, мене поклали прямо в коридорі. Купа людей у формі, кілька людей у цивільному, люди з камерою вели оперативну зйомку. Після цього випадку фізичну силу до мене не застосовували ні разу.

Наріман Мемедемінов із дітьми
Наріман Мемедемінов із дітьми

– Як складалися відносини з сусідами по камері в СІЗО і колонії-поселенні, де ви відбували термін?

У колонії-поселенні було лише дві особи з Криму, я і хлопець молодий

– З усіма – добре, ні разу не було якихось конфліктів. У колонії-поселенні було лише дві особи з Криму, я і хлопець молодий. Він ще так здивувався: каже, так давно нікого з Криму не було. В цілому і в таборі, і в СІЗО, яке б це не було СІЗО, відносини були хороші. Тому що було розуміння. Що потрібно жити, жити, а не просто відбувати в очікуванні чогось.

– Міжнародні організації визнали вас політичним в'язнем. Було відчуття, що до вас ставляться, як до політв'язня співкамерники і співробітники СІЗО, колонії, співробітники ФСВП?

Є відразу чітке розуміння у людей, що це щось, пов'язане з ФСБ, шите білими нитками та підлаштоване

– Почнемо зі співкамерників і засуджених: коли вони чують номер статті 205, вони навіть уже не питають, яка частина. Є відразу чітке розуміння у людей, що це щось, пов'язане з ФСБ, шите білими нитками та підлаштоване. Це не моя думка, це вони мені говорили. Для мене це було приємним здивуванням, що люди розуміють. Більш того, вони ще й говорять: тримайтеся, хлопці. Щодо співробітників – для них це не політична стаття. Для них це – про антитероризм, про антиекстремізм. Але як тільки ти залишаєшся зі співробітником СІЗО, наприклад, віч-на-віч, наприклад, він тебе на суд веде, і вони теж говорять: так, мовляв, ми знаємо, як там що відбувається. Складно, мовляв, вам хлопці. Але що стосується формальностей – документів або якихось процедур, все було максимально коректно, обов'язково під відеореєстратор, щоб у юристів не було претензій. Тому що всі прекрасно розуміли, за нашими процесами стежать: нас відвідують консули, адвокати, на суди приходить величезна кількість людей.

– Які умови побуту були в СІЗО і колонії? Чи вдавалося отримати вчасно медичну допомогу? Скористатися бібліотекою?

Якийсь цитрамон можуть дати, серйозніші препарати – якщо підеш і купиш, укол зроблять, якщо є необхідність. Не купиш – значить, не зроблять

– Усе дуже по-різному. Ось простий приклад приведу – вода. У Сімферопольському СІЗО, до проблеми водопостачання Криму, була тільки холодна вода, але вона була дуже якісною і чистою, можна було з-під крана набирати та пити. У місті Шахти воду давали двічі на добу, вранці та приблизно о 16 годині. Це я про холодну воду. У Ростовському СІЗО є гаряча вода, вона прямо з крана тече і це, звісно, дуже зручно. Медичне обслуговування теж по-різному. Якийсь цитрамон можуть дати, серйозніші препарати – якщо підеш і купиш, укол зроблять, якщо є необхідність. Не купиш – значить, не зроблять.

– Чим колонія-поселення відрізняється від колонії загального і суворого режиму, в побутовому плані?

– Відмінностей небагато: можливість носити не робу, а вільний одяг, можливість переміщатися між бараками та вільний доступ до спортивного майданчика. А так, по суті, це такий же табір, як і загального і суворого режиму.

– Ви були під арештом два з половиною роки. На ваш погляд, сучасна російська в'язниця дійсно може когось виправити?

– Я не знаю. Але в Ростовському СІЗО мені в руки трапилася книга «Архіпелаг ГУЛАГ». Якщо не враховувати, що в ті часи, описані в книзі, було ось прямо дуже важко, то в порівнянні з сучасною російською в'язницею – нічого не змінилося.

Зараз громадянський журналіст повернувся додому в Крим. У селі Холмівка весь цей час на нього чекала родина: батьки, дружина Лемара і троє неповнолітніх дітей. Навіть після переслідувань залишати будинок Наріман не збирається.

Наріман Мемедемінов і його дружина Лемара в їхньому будинку в Холмівці
Наріман Мемедемінов і його дружина Лемара в їхньому будинку в Холмівці

– До арешту ви, здається, починали знімати документальний фільм, але не закінчили. Розкажіть, про що він і чи продовжуватимете зйомки?

– У мене була ідея зняти документальний фільм про заарештованих хлопців. Я бачив, що щось подібне робили Крим.Реалії, але не впевнений, що проєкт триває. Хотів зробити відеоісторії про кожного, щоб за допомогою цього довести, хто ці люди. Що це не якесь токсична спільнота, а дуже правильні, соціально-позитивні, успішні люди.

– Чи плануєте ви продовжувати займатися громадянською журналістикою?

Дуже приємно, коли професійні журналісти говорять про мене, що я – їхній колега

– Я вважаю себе громадянським журналістом, і мене вважають таким. І взагалі, дуже приємно, коли професійні журналісти говорять про мене, що я – їхній колега. За це просто дуже дякую. Я вважаю журналістику потрібною і дуже важливою сферою для сучасного суспільства, тому, звісно ж, мені б хотілося продовжити свою діяльність.

– Ви раніше говорили, що не збираєтеся їхати з Криму. Чи не боїтеся повторення переслідувань?

– Якби я робив щось протизаконне, страшне або небезпечне, то я б, звісно, боявся. Але я ж цього не роблю, не роблю нічого, що шкодить людям. Тому чому я повинен чогось боятися? Якщо переслідування буде, то воно буде, і боятися тут немає сенсу. Питання лише в тому, наскільки воно буде обґрунтованим? Два попередніх обґрунтованими не були.

Справа Нарімана Мемедемінова

Наріман Мемедемінов – кримськотатарський блогер, громадський журналіст. Російські силовики затримали його наприкінці березня 2018 року. Мемедемінова звинуватили за ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу Росії (публічні заклики до здійснення терористичної діяльності, здійснені з використанням мережі Інтернет).

Претензії у російських силовиків викликав відеоблог на YouTube, який Мемедемінов вів із 2013 до 2015 року. В ньому розміщені кілька десятків відеороликів із коментарями політичних подій і тем, закликами дотримуватися норм ісламу і думками про російські державні свята: День захисника вітчизни, Міжнародний жіночий день, День захисту дітей та інші.

Прокуратура АРК 23 березня 2018 року внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за ознаками кримінальних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), ч. 2 ст. 162 (порушення недоторканності житла) Кримінального кодексу України.

Національна спілка журналістів України (НСЖУ) назвала арешт Мемедемінова в Криму «порушенням прав на свободу думки, вільне отримання і поширення інформації, в тому числі за допомогою мережі Інтернет».

  • 16x9 Image

    Олександра Сурган

    Кримська журналістка. Як фрілансер співпрацює з Крим.Реалії з 2017 року. З метою безпеки справжнє ім'я та інші відомості про автора не розкриваються.

XS
SM
MD
LG