НАТО хоче стримати Росію, збільшивши свій флот у Румунії, поки українське членство в альянсі неможливе – про це пишуть у виданні Military Times. Томос в Україні не без ускладнень, бо відбувається переділ церков та конфлікти через незалежність від Москви – йдеться у The New York Times. Воєнний стан закінчився, але проблеми залишаються – про це стаття у NBC.
Росія прагне контролювати усе Азовське море та Маріуполь, бо це важливий порт – пише американське платформа Military News. Кремль зацікавлений у тому, аби звузити вплив України, але робитиме це поступово, і скоріше за все, не буде дуже активним у найближчі півроку.
Журналіст посилається на Бена Гаджеза, який очолював Європейську армію США у 2014-2017 роках. За його словами, росіяни пробуватимуть об’єднати Крим і материкову Росію поступово відбираючи в України приморські райони. Маріуполь – це ще одна амбітна ціль через важливе значення цього порту.
За словами військового, через те, що Україна не є членом НАТО, вона не може отримати значну допомогу з альянсу. Поки тут триває війна, вона також не може до нього долучитися. Союз НАТО інвестував значні ресурси в оборону своїх балтійських кордонів, але не зробив того самого у районі Чорного моря. Тепер, коли Україна під загрозою, НАТО хоче збільшити свою присутність у регіоні. Хоча Туреччина, яка має вихід до моря, є членом НАТО, уряд країни більше зацікавлений у безпеці на своїх південних кордонах із Сирією. Тому альянс НАТО зосередився на Румунії, де уже збільшують флот та моніторинг Чорного моря.
«НАТО має знайти розумний спосіб підтримувати свою присутність [у Чорному морі]…, – говорить експерт. – Ми також повинні допомогти Україні розвинути свою морську стратегію, яка уможливить захист власного узбережжя та свободи пересування». На думку військового, Росія продовжить свою гібридну війну, а також може посилити вплив у інших окупованих територіях – наприклад, в Абхазії та Придністров’ї. Утім, головний акцент на морі залишатиметься.
Церковні конфлікти тривають, поки українці пристосовуються до незалежної церкви – про це пишуть в американській газеті The New York Times. Журналіст пояснює – нова церква відіграє важливу політичну роль та вказує на значні протиріччя всередині українського суспільства.
Автор описує перехід деяких церков до незалежної церкви з Московського патріархату, а також допити, які СБУ організував із кількома священиками тепер уже Російської православної церкви в Україні. За словами журналіста, частина священиків не розуміє або ж відкрито виступає проти томосу у той час, як російська сторона називає нову церкву «служницею диявола».
«Серед російських політичних та релігійних лідерів, перспектива нової та цілком автономної церкви викликала напади люті і навіть страх, що Москва спробує саботувати цей проект силою», – пише журналіст. За його словами, томос – дуже політичне рішення, яке пояснює історичні суперечності між Україною та Росією та відіграє важливу ідентифікаційну роль під час війни.
«Утримання України під контролем Московської церкви – життєво важливо для російських заяв про тисячолітню історію, яка триває ще з Київської Русі», – додає журналіст. Наприклад, так Росія підсилює міф, що Володимир Великий був російським князем і що Росія – правонаступниця Русі. Автор пояснює – українська сторона хоче показати, що православна першість, про яку заявляє Росія, належить Україні та має повернутися до неї.
Журналіст цитує Андрія Юраша, директора департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України. За його словами, хрещення Русі – це частина української ідентичності, а не російської історії.
Україна підтримує посилену готовність військ, хоча воєнний стан уже закінчився – про це стаття американського ресурсу NBC. Воєнний стан мав на меті показати, що Україна готова відповісти на агресію без ескалації конфлікту. Утім, кризова ситуація триває, продовжує оглядачка.
Журналістка пояснює – заяви українського уряду про майбутні спроби доправити свої кораблі Керченською протокою можуть призвести до нового конфлікту із Росією, особливо після реакції російського МЗС. Вона також аналізує попередні результати воєнного стану, який не справив бажаного впливу на українців, адже більшість населення була проти нього.
Авторка посилається на Марка Галеотті, експерта із Інституту Міжнародних Відносин у Празі. За його словами, президент України Петро Порошенко намагався діяти жорстко, запровадивши воєнний стан, аби посилити свій імідж у сфері національної безпеки. «Важко знайти значущий або тривалий військовий результат від запровадження воєнного стану», – додає він.
Утім, воєнний стан мав вплив на Росію, переконаний Джек Ветлінг із аналітичного центру London’s Royal United Services Institute. На його думку, якби Україна ніяк не зреагувала, то росіяни сприйняли б це як заклик до ще активніших дій. «Воєнний стан був спробою показати, що Україна може і буде реагувати, і він не спровокував подальшої ескалації, – підсумовує він. – У цьому випадку, [воєнний стан] мав успіх, тому його не треба було продовжувати».
