Сьогодні, 14 лютого, в Росії заплановані акції протесту «нового формату» на підтримку ув’язненого опозиціонера Олексія Навального. Керівник регіональних штабів Навального Леонід Волков закликає прихильників вийти увечері у двір, увімкнути на телефоні ліхтарик або запалити свічки, постояти так хвилин 15, зробити фотографії і поділитись ними в соцмережах. Радіо Свобода розглядає як змінюються протести в Росії, та чи тримається купи російська опозиція.
Команда Олексія Навального відклала загальнонаціональні акції протесту, чим закінчила тижні демонстрацій у десятках російських міст і розчарувала багатьох прихильників. Тим часом ліберальний політик-ветеран Григорій Явлінський стверджує, що російський президент Володимир Путін і Навальний представляють однаково небезпечні шляхи для Росії.
Чи внутрішні розколи загрожують зірвати антикремлівську опозицію?
Коли російський опозиціонер Олексій Навальний стояв у клітці підсудного в залі московського суду 2 лютого, він тримав знак, який, можливо, зафіксував найважливіший пріоритет російської опозиції в цей історичний момент.
«Я не боюся», – написав Навальний на аркуші паперу, незадовго до того, як суддя Наталія Рєпнікова засудила його на два роки та вісім місяців ув’язнення.
«І ви не бійтеся», – написав він нижче.
Після того, як команда Навального оголосила призупинення акцій протесту після жорстоких репресій уряду та тисяч затримань, багато противників тривалого правління авторитарного президента Володимира Путіна були розчаровані та розлючені.
Перед командою Навального стояло завдання підтримати імпульс руху та водночас зосередити його на виборах до Державної думи, нижньої палати парламенту, які мають відбутися до 19 вересня. Опозиція розглядає ці вибори як реальний шанс показати політичну слабкість Путіна і послабити майже монополію владної партії «Єдина Росія».
«Один із найважливіших наших меседжів в тому, що у Путіна взагалі немає нічого за душею, крім страху, – Леонід Волков, який керує мережею регіональних офісів Навального, сказав телеканалу «Настоящее время» 11 лютого. – Що страх і поліцейське насильство – це єдина повістка, яку він може запропонувати».
Побороти цей страх і розширити базу активних прихильників опозиції, кажуть лідери команди Навального, є головним пріоритетом руху за декілька місяців до виборів.
Стаття Явлінського і реакції на неї
Однак потенціал для розколу в опозиції посилився після 6 лютого, коли досвідчений ліберальний політик Григорій Явлінський, співзасновник партії «Яблуко», опублікував велику статтю, в якій розкритикував «популізм» і «націоналізм» Навального як «несумісний» з демократичною Росією і такий же небезпечний для країни, як і сам путінізм.
Явлінський також повторив необґрунтовані звинувачення Кремля про те, що прихильники Навального вербують школярів та інших неповнолітніх для участі в протестах.
Ці події ставлять під сумнів здатність опозиції обернути обурення арештом і ув’язнення Навального в рух, здатний змінити політичне середовище.
«Команда Навального знає як організувати успішні протести, які досить ефективно реагують на певні події в країні, – каже московський політолог Олександр Кинєв. – Але важче і складніше розробити довгострокові стратегії. Ми це бачимо не вперше».
Історично склалося, що антикремлівська опозиція в Росії завжди була роздробленою: націоналісти, комуністи, монархісти, ліберали та лібертаріанці постійно досі не могли об’єднатися. Причин для міжусобиць багато: від серйозних ідеологічних розбіжностей, до втручання кремлівських політтехнологів, та іноді до нездоланних его політиків, які претендують очолити рух опозиції.
Проте цього разу команда Навального сподівається, що все буде інакше.
Але 12 лютого Явлінський в інтерв’ю радіо «Ехо Москви» уже сказав, що шкодує, «якщо когось зачепив чи комусь зробив неприємно» своєю статтею. Він додав, що це була атака не особисто на Навального, а на «політичну лінію, яку він представляє».
Явлінський також відкинув звинувачення в тому, що написав цю статтю за вказівками Кремля. Таким чином він відреагував на теорії змови про те, що його могли пообіцяти місце в наступному скликанні Думи в обмін на допомогу в розрядженні політичної напруги навколо ув’язнення Навального.
Стаття Явлінського викликала жорстку критику як з боку його власної партії, так і збоку інших російських опозиціонерів.
Олексій Шитов, заступник голови молодіжного крила «Яблука» в Новосибірську, яке ухвалило критичну до статті постанову, сказав Радіо Свобода, що заява Явлінського була опублікована «не в той час і не в тому місці».
«Ми всі маємо розуміти, що Олексій Навальний зараз не якась політична фігура для нас, а політичний в'язень, якого звинуватили і взяли під варту незаконно, – сказав Шитов. – І не може бути ніякої політичної дискусії, поки Олексій Навальний не буде на свободі… Не можна бити людину, яка не може дати здачі».
Молодіжне крило в Санкт-Петербурзі також ухвалило критичну постанову. Заступник лідера крила Євген Тімановський сказав Радіо Свобода, що «такий час, потребує найбільшого згуртування опозиційних сил, коли Навальний фактично заручник російської влади і політв'язень».
Навальний – це інструмент зміни політичної владиІванов
Лев Шлосберг, депутат зборів у Псковській області і один з найвідоміших лідерів «Яблука», також жорстко розкритикував статтю Явлінського. Він наголосив, що стаття була опублікована без координації з іншими лідерами «Яблука».
«Мова про життя і смерті громадянина Росії, політика Олексія Навального, – написав Шлосберг, згадуючи про отруєння Навального у серпні нервово-паралітичною речовиною типу «Новичок» буцімто агентами путінської Федеральної служби безпеки. – [Його] отруєння є не «дивним», а страшним, а його сміливе (за будь-яких мотивів) повернення в Росію повернуло в нашу країну публічну політику з її головною вимогою – свободи».
Шлосберг також зазначив, що вимоги «Яблука» в нинішній ситуації ідентичні вимогам Навального:
- кінець репресивного насилля та звільнення всіх затриманих;
- кримінальні провадження проти тих, хто причетні до жорстокості поліції;
- відкриття кримінального провадження за фактом отруєння Навального та покарання винних;
- звільнення всіх політичних в’язнів та відкриття кримінальних проваджень проти працівників охоронних органів, які брали участь у фальсифікації кримінальних справ;
- чесні вибори;
- відновлення гарантованих конституцією громадянських прав і свобод.
Навіть багато представників етнічних меншин Росії готові не помічати попередні схвалення Навальним позицій російських націоналістів – все аби забезпечити ширші політичні свободи, особливо після того, як минулого року Кремль протягнув пакет конституційних змін, які зможуть дозволити Путіну залишатися при владі до 2036 року.
«Навальний – це інструмент зміни політичної влади, – каже активіст народу комі Олексій Іванов, який розмахував етнічним прапором комі на акціях підтримки Навального в Сиктикварі в січні. – У нього немає чіткої позиції щодо федералізму, а тому я вважаю, що його можна переконати щодо цього питання в будь-який час. Я підтримую його, бо він є людиною, найближчою до зміни політичної системи. Він єдиний здатний створити конкурентні вибори в цій країні».
Володимир Ашурков, виконавчий директор Фонду боротьби з корупцією Навального, наголошує, що його рух прокладає нову територію та реалізує багатогранну стратегію.
«Факт у тому, що ми – і ми не боїмося цього говорити – першопрохідці, – каже він у коментарі. – Ніхто раніше не робив того, що робимо ми. Я маю на увазі великі розслідування, спілкування з нашими прихильниками, перетворення наших структур у своєрідну медіа-імперію. Маю на увазі створення організаційної структури, яка охоплює регіони і не базується на існуючих партіях, незважаючи на різке протистояння влади. Я маю на увазі систему «розумного голосування» та тактику участі у виборах».
У своїй критичній статті Явлінський стверджував, що сенсаційні розслідування Навального фактів корупції серед владної еліти не мали сильного впливу. Але Шитов, прихильник Навального, який очолює молодіжне крило «Яблука» в Новосибірську, вважає інакше.
«Зараз з'являються меми з йоржиками, аквадискотеками, – згадує він про два символи, що стали популярними після недавнього розслідування Навального про розкішну чорноморську резиденцію буцімто побудовану особисто для Путіна. – Сміх – це найкраща зброя проти страху. І в цьому сенсі розслідування Олексія виконують свою функцію».
Долання страху із ліхтариками
Наступний крок команди Навального також спрямований на подолання страху, каже Волков. Він закликав прихильників вийти на свої подвір'я 14 лютого і засвітити ліхтариком на своїх мобільних телефонах у темряву як символ солідарності.
«Ми очікуємо, що значна кількість людей відчує, що вони не самі, – каже він. – Відчують, що долають... той страх, який Путін скрізь намагається сіяти».
«Я можу уявити, що десь у двір вийде зовсім мало людей. Але навіть якщо десь вийдуть дві людини, для кожного з них це буде моментом великої радості. «Окей, я не один. Зі мною десь зовсім поруч є людина, схожа зі мною за поглядами». Це вже не так мало, як нам здається».
У випадках, коли разом опиняються багато людей, додає Волков, переваги можуть бути ще більш значущими.
«В якихось дворах з'являться якісь сусідські чати, – каже він, – горизонтальні зв’язки, якась самоорганізація. Може вони разом щось запланують. Якщо вони разом підуть на наступний великий мітинг. Це взагалі буде приголомшливий успіх».
Попередні дослідження показали, що близько 40 відсотків учасників російських демонстрацій у січні та на початку цього місяця, протестували вперше.
«Дорога у тисячу миль, як відомо, починається із першого кроку, – Волков сказав телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки». – Для дуже багатьох людей, я сподіваюся, 14 лютого стане першим кроком, найкоротшим і маленьким кроком на вулицю, який можна зробити. Зі свого під'їзду в свій двір. І тим не менше це буде означати, що вони на шляху до якихось подальших кроків. Це і буде результат».
(Репортерська робота російської та татарсько-башкирскої служб Радіо Свобода та «Настоящего времени»)
