Депутат Держдуми Росії з анексованого Криму Руслан Бальбек анонсував установку на півострові пам'ятника на честь присяги кримських татар на вірність Російській імперії 1783 року. Монумент планують звести на горі Ак-Кая в Білогірську.
Ще 20 квітня з цією ініціативою до російського глави Криму Сергія Аксенова (Аксьонова) звернулися учасники п'ятого з'їзду проросійського міжрегіонального громадського руху кримськотатарського народу «Къырым». Вони наголосили, що такий пам'ятник «свідчитиме про той цивілізаційний вибір на користь Росії, який був зроблений кримськими татарами 1783 року».
Кандидат історичних наук Богдан Короленко розкриває історичний контекст, про який мовчать автори ініціативи з новим пам'ятником.
Говорити, що привели до присяги усіх кримських татар, не можнаБогдан Короленко
‒ Це насправді російська імперська історична міфологія щодо добровільності, безкровного приєднання Криму. Анексії 1783 року передувала низка військових кампаній, насадження Російською імперією внутрішньополітичного розколу в Кримському ханстві, підписання так званого союзного договору 1771 року, здобутого кров'ю кримських татар. Потім був Кючук-Кайнарджийський мирний договір 1774 року, який закріпив так звану незалежність Кримського ханства. Її інспірувала Російська імперія, щоб від'єднати його від Османської імперії. У липні 1783 року поблизу Карасубазара (нинішній Білогірськ) навпроти схилу скелі Ак-Кая привели до присяги частину духовенства та кримськотатарської знаті, яка пішла на колаборацію з Петербургом. Говорити, що привели до присяги усіх кримських татар, не можна.
Богдан Короленко відзначає, що в архівах містяться відомості про декілька десятків сіл, які не присягнули російській імператриці Катерині II з тих чи інших причин.
Починаючи з 2014 року відбувається відродження російського імперського символічного простору в КримуБогдан Короленко
‒ Зрозуміло, що Руслан Бальбек переслідує кілька цілей. Починаючи з 2014 року відбувається відродження російського імперського символічного простору в Криму. Ми знаємо про відновлений пам'ятник Катерині II, ми бачимо встановлення пам'ятника так званій кримській самообороні. Тобто в першу чергу це маркування кримського простору пам'ятниками російським діячам. По-друге, це формування історичної міфології: якщо присяга кримських татар була ще 1783 року, то виходить, що 2014-го нічого дивного не відбулося, Крим немов повернули «законному власнику». До того ж, Руслан Бальбек переслідує і меркантильні інтереси, тобто хоче сподобатися російській владі та знайти політичні перспективи на майбутнє.
Богдан Короленко називає громадянський рух «Къырым» штучно створеною противагою Меджлісу кримськотатарського народу, який не йде на співпрацю з російською владою.
Ось що написав на своїй сторінці в Facebook депутат Державної Думи з анексованого Криму Руслан Бальбек, коментуючи необхідність встановити пам'ятник присязі кримських татар Російській імперії:
«Приєднання було не просто освоєнням нових територій, це був сигнал усьому тодішньому світу, що це тепер південні рубежі Росії. Крим і Тамань ‒ це авангард нашої оборони на Чорному морі. Ми не прагнули до панування, але й залежати від інших не хотіли. Саме тому тут стали активно розвивати флотську інфраструктуру. І, звичайно ж, лояльність кримськотатарського населення ‒ це був окремий рубіж оборони ‒ що називається, свіжоспечені піддані Російської імперії принесли особисту поіменну присягу на вірність Катерині й готові були відстоювати південні рубежі від зазіхань ззовні. Пряму аналогію ми бачимо й сьогодні. Тоді, у XVIII столітті присяга кримськотатарського народу на вірність Російській імперії стала предтечею референдуму 2014 року. Тому що дану тоді, майже 300 років тому, присягу кримськотатарський народ не порушив».
Координатор Комітету із захисту прав кримськотатарського народу Синавер Кадиров вважає, що встановленням пам'ятника присязі кримських татар російська влада намагається вирішити відразу кілька завдань.
Проблема Криму ‒ це проблема кримськотатарського питання, відновлення його права суб'єктностіСинавер Кадиров
‒ Я не думаю, що навіть у самій цій організації, серед колаборантів, усі думають так. Я схильний думати, що цю ідею підкинули самі окупанти й в першу чергу спецслужби, оскільки спостерігається криза іміджу Росії у питанні Криму. Спроби пояснити своє захоплення Криму тим, що вони керувалися інтересами населення півострова, яке нібито прагнуло до складу Росії, вже руйнуються, адже проблема Криму ‒ це проблема кримськотатарського питання, відновлення його права суб'єктності. Вони намагаються також подолати невпевненість у самому російському суспільстві ‒ самі росіяни починають скептично ставиться до правильності «приєднання» Криму. Кримські татари ставляться до цього однозначно: Росія ‒ окупант, і упродовж усіх 200 з гаком років ця проблема загалом залишається в колишньому положенні.
Синавер Кадиров відзначає, що обшуками, арештами, переслідуваннями залякати кримських татар не виходить, так що російська влада випробовує підхід батога та пряника.
Російський філософ та публіцист Максим Горюнов вважає, що підтримка подібних ініціатив показує слабкість нинішньої російської держави.
‒ Росія всередині дуже різнорідна. Татари (казанські ‒ КР) не дуже хочуть бути з Москвою. У Росії зараз 21 республіка плюс Крим, ще чотири автономних округи ‒ якби їм усім запропонувати вибір стати частиною Європейського союзу, я впевнений, що більшість із них, якщо не всі, дуже охоче погодилися б. Москва це прекрасно розуміє, і тому на тлі своєї слабкості, на тлі того, що люди не йдуть до них самі, постійно генерує якісь нові способи утримати околиці, які від неї розбігаються. Один із таких варіантів ‒ досить ризиковане звернення до історії. Останній аргумент, який залишається, це груба армійська сила. Якщо з вами залишаються тільки тому, що не можуть піти, тому що у вас повно зброї і ви повні рішучості її застосувати, то це слабкість. Щоб це якось заштукатурити, придумуються такі історичні прийоми, вкрай невдалі.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
